Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
машинами. Директором МТС було призначено колишнього батрака, потім партизана і активного борня за владу Рад В.С. Соболєва. Вже в 1937 році близько 90 проц. всіх польових робіт в колгоспах Петрівки виконували механізатори Комінтернівської МТС. Далеко за межами села стало відоме ім'я механізатора О.І. Горобця
Механізація польових робіт, впровадження передових агрономічних знань у колгоспне виробництво, трудова активність колгоспників – все це сприяло піднесенню економіки села, підвищенню життєвого та культурного рівня населення.
В 30-х pp. було добре налагоджене медичне обслуговування населення. В селі працювали лікарня, в якій у 1940 році було 26 медичних працівників, у т.ч. 4 лікарі. ГІри лікарні діяли амбулаторія, дитяча консультація.
У 1935 році в Петрівці було повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Початкову школу в 1929 році реорганізували в неповну середню, а в 1938 році – в середню. Радісною подією в культурному жптті Петрівкн став перший випуск середньої школи. В суботу, 21 червня 1941 року, тут відбувся урочистий вечір. 20 юнаків і дівчат одержали путівку в трудове життя, мріяли про творчу працю на благо Батьківщини. Але ранком 22 червня радіо принесло тривожну звістку про напад на Радянську країну фашистської Німеччини. Того ж дня біля сільради стихійно виник багатолюдний мітинг. Знатний механізатор О.І. Горобець закликав односельчан працювати по-фронтовому. В селі для боротьби з диверсантами організувалась бойова дружина.
На початку серпня 1941 року село захопили гітлерівці. Почались чорні дні окупації. Фашисти знищили сім'ї Є.Файнгерта, Ш.Гройде, М.Лабінського, схопили колгоспних активістів Г.І. Шевченка, В.А. Гнилобокого, Ф.І. Поліщука, П.І. Неліна, Г.С. Голубенка та інших. Багато лиха завдали окупанти селу. Вони пограбували млин, маслоробню, вивезли в Німеччину сотні голів худоби і тисячі тони хліба. Збитки, завдані селу, обчислювались сумою 8 млн. карбованців.
Зразки мужності і патріотизму виявили иетрівчани-фронтовикп. 130 мешканців села полягло в боях за Батьківщину. Ратні подвиги 177 воїнів відзначено орденами і медалями Радянського Союзу; серед них – гвардії иолковннк Є.М. Горобець, нагороджений 8 орденами і 6 медалями, М.І. Подольськпй – 2 орденами і 5 медалями, М.А. Бурмага – 3 орденами і 3 медалями. Захищаючи Ленінград, смертю героя загинув житель села, гвардії лейтенант І.П. Чернявський. Його посмертно нагородили орденом Вітчизняної війни І ступеня. Рішенням Ленінградського облвиконкому іменем Чернявського названо одно з сіл області.
4-го квітня 1944 року Петрівку визволили частини 61-ї гвардійської, 333-ї і 244-ї стрілецької дивізій 3-го Українського фронту. Свято бережуть її жителі пам’ять про своїх визволителів. У центрі села височить пам'ятник героям Великої Вітчизняної війни. Його встановлено на могилі 8 воїнів, які полягли в боях за визволення села.
З великими труднощами зустрілись петрівчаин в перші післявоєнні роки. Артіль ім. 8 Березня мала близько 1000 га землі, а працездатних – ледве 50-60 жінок та 25 стариків і підлітків. На всю артіль було лише 2 трактори, 1 комбайн та 24 коней. Колгосп в цей час очолювала енергійна жінка Л.Т. Малимон. Шефи канатного і нафтопереробного заводів допомогли відремонтувати знаряддя, посіяти і зібрати врожай.
Все це дало змогу артілі ім. 8 Березня вже в 1945-1946 pp. освоїти довоєнні площі та домогтися історичних зрушень у піднесенні громадського господарства. При допомозі держави село поступово відбудовувалось. Стали до ладу млин, маслозавод, МТС, почали діяти лікарня, аптека. Відновили роботу школа, техніках культурно-освітні заклади: клуб, бібліотека
Розгорнула роботу Петрівська сільська Рада, яка особливу увагу приділяла відбудові господарства села. Сільрада встановила два перехідні Червоні прапори для кращого колгоспу і кращої ланки –переможців у соціалістичному змаганні, запровадила Дошку передовиків соціалістичного змагання.
Відроджувалась і довоєнна слава машинно-тракторної станції, яку беззмінно очолював B.C. Соболєв. У 1945–1946 pp. нона посіла одно з перших місць в області.
Петрівка
Сторінка 5 з 8
Важлива роль у подоланні цих труднощів належала Комінтернівській МТС, створеній у Петрівці, в 1934 році. На той час вона мала 37 тракторів марок «фордзон» та «Інтер». Згодом тракторний парк поповнився вітчизняними Механізація польових робіт, впровадження передових агрономічних знань у колгоспне виробництво, трудова активність колгоспників – все це сприяло піднесенню економіки села, підвищенню життєвого та культурного рівня населення.
В 30-х pp. було добре налагоджене медичне обслуговування населення. В селі працювали лікарня, в якій у 1940 році було 26 медичних працівників, у т.ч. 4 лікарі. ГІри лікарні діяли амбулаторія, дитяча консультація.
У 1935 році в Петрівці було повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Початкову школу в 1929 році реорганізували в неповну середню, а в 1938 році – в середню. Радісною подією в культурному жптті Петрівкн став перший випуск середньої школи. В суботу, 21 червня 1941 року, тут відбувся урочистий вечір. 20 юнаків і дівчат одержали путівку в трудове життя, мріяли про творчу працю на благо Батьківщини. Але ранком 22 червня радіо принесло тривожну звістку про напад на Радянську країну фашистської Німеччини. Того ж дня біля сільради стихійно виник багатолюдний мітинг. Знатний механізатор О.І. Горобець закликав односельчан працювати по-фронтовому. В селі для боротьби з диверсантами організувалась бойова дружина.
На початку серпня 1941 року село захопили гітлерівці. Почались чорні дні окупації. Фашисти знищили сім'ї Є.Файнгерта, Ш.Гройде, М.Лабінського, схопили колгоспних активістів Г.І. Шевченка, В.А. Гнилобокого, Ф.І. Поліщука, П.І. Неліна, Г.С. Голубенка та інших. Багато лиха завдали окупанти селу. Вони пограбували млин, маслоробню, вивезли в Німеччину сотні голів худоби і тисячі тони хліба. Збитки, завдані селу, обчислювались сумою 8 млн. карбованців.
Зразки мужності і патріотизму виявили иетрівчани-фронтовикп. 130 мешканців села полягло в боях за Батьківщину. Ратні подвиги 177 воїнів відзначено орденами і медалями Радянського Союзу; серед них – гвардії иолковннк Є.М. Горобець, нагороджений 8 орденами і 6 медалями, М.І. Подольськпй – 2 орденами і 5 медалями, М.А. Бурмага – 3 орденами і 3 медалями. Захищаючи Ленінград, смертю героя загинув житель села, гвардії лейтенант І.П. Чернявський. Його посмертно нагородили орденом Вітчизняної війни І ступеня. Рішенням Ленінградського облвиконкому іменем Чернявського названо одно з сіл області.
4-го квітня 1944 року Петрівку визволили частини 61-ї гвардійської, 333-ї і 244-ї стрілецької дивізій 3-го Українського фронту. Свято бережуть її жителі пам’ять про своїх визволителів. У центрі села височить пам'ятник героям Великої Вітчизняної війни. Його встановлено на могилі 8 воїнів, які полягли в боях за визволення села.
З великими труднощами зустрілись петрівчаин в перші післявоєнні роки. Артіль ім. 8 Березня мала близько 1000 га землі, а працездатних – ледве 50-60 жінок та 25 стариків і підлітків. На всю артіль було лише 2 трактори, 1 комбайн та 24 коней. Колгосп в цей час очолювала енергійна жінка Л.Т. Малимон. Шефи канатного і нафтопереробного заводів допомогли відремонтувати знаряддя, посіяти і зібрати врожай.
Все це дало змогу артілі ім. 8 Березня вже в 1945-1946 pp. освоїти довоєнні площі та домогтися історичних зрушень у піднесенні громадського господарства. При допомозі держави село поступово відбудовувалось. Стали до ладу млин, маслозавод, МТС, почали діяти лікарня, аптека. Відновили роботу школа, техніках культурно-освітні заклади: клуб, бібліотека
Розгорнула роботу Петрівська сільська Рада, яка особливу увагу приділяла відбудові господарства села. Сільрада встановила два перехідні Червоні прапори для кращого колгоспу і кращої ланки –переможців у соціалістичному змаганні, запровадила Дошку передовиків соціалістичного змагання.
Відроджувалась і довоєнна слава машинно-тракторної станції, яку беззмінно очолював B.C. Соболєв. У 1945–1946 pp. нона посіла одно з перших місць в області.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка
- Сичавка