Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
наголошувалось на необхідність очищення від ворожих елементів місцевих радянських органів, зміцнення їх найбільш активними представниками незаможного селянства. На 8 квітня 1922 року комнезам налічував 398 членів.
Справжнім ватажком селян у проведенні соціалістичних перетворень був партійний осередок, який з 1922 по 1928 рік очолював колишній керівник партнза загону С.І. Сураєв. У 1923 році партосередок налічував 17 членів партії і кандидатів у члени партії. Комуністи першими вступили до сільськогосподарських артілей, особистим прикладом показуючи, як треба будувати нове життя. У важкі для всієї країни 1921–1922 pp. партійний осередок разом з волвнконкомом і комнезамом провів велику роботу по боротьбі з голодом і безпритульністю дітей. В селах волості проводились тижні допомоги голодуючим та «захисту дітей». Тільки з 20 серпня 1921 року по 17 травня 1922 року було зібрано 485 пудів зерна, понад 100 пудів борошна, відкрито 3 їдальні, в яких безплатно харчувались 1250 чоловік, 68 безпритульних дітей було взято на повне утримання.
З 1920 року на селі відбувались важливі культурні перетворення. Розгорнула роботу початкова школа, в якій навчалось 214 дітей. Комуністи, комсомольці та вчителі брали активну участь у ліквідації неписьменності. Розпочала роботу школа грамоти, де навчались читати й писати дорослі неписьменні. До 3-х роковин Великого Жовтня в колишньому панському мастку відкрилась народна сільськогосподарська школа (з 1927 року технікум), в якій навчалось 57 чоловік. Всі вони перебували на державному утриманні. В числі перших викладачів школи був Я.Я. Вербін, згодом професор, доктор сільськогосподарських наук і ректор Одеського сільськогосподарського інституту (помер у 1959 році).
Восени 1920 року в селі відкрилась також професійна школа, в якій навчалось 44 учні. Вона готувала теслярів, ковалів, шевців.
Партійний осередок та волвпкопком дбали нро відпочинок трудящих та їх культурне зростання. У 1920 році методом народної будови було споруджено клуб (Народний будинок). Тут читались лекції, відбувались концерти і театральні вистави, працював гурток но ліквідації неписьменності, бібліотека.
На початок 20-х pp. припадав зміна назви села. 26 січня 1921 року на засіданні волвпкопкому було вирішено назвати село Петрівським (на честь всеукраїнського старости Г.І. Петровського). Президія повітового виконавчого комітету затвердила це рішення. З 1937 року за селом закріпилась назва Петрівка.
Трудове селянство все більше переконувалось, що єдиною можливістю позбавитись злиднів і куркульської кабали є колективне ведення господарства. В 1924 році тут заснували ще одну артіль «Червоний степ», головою якої обрали Т.І. Сиволапа. Вона мала 110 га землі та 20 га колишнього поміщицького саду. Того ж року виник ще один колгосп «Здатність». На початку 1927 року всі артілі села за рішенням загальних зборів колгоспників об'єднались в одну, названу ім. 8 Березня. Головою обрали С.І. Сураєва. На 1 січня 1930 року вона об'єднувала 173 чоловіка і мала 902 га землі. На той час це було передове колективне господарство. В числі перших у районі колгоспники закінчили сільськогосподарські роботи, успішно провели здачу продуктів по контрактації, за що одержали багато промислових товарів. В артілі збудували новин свинарник, силосну башту тощо. 1931 рік став для Петрівки роком завершення колективізації.
Вже перші роки господарювання на колективних засадах показали його великі переваги. Якщо до революції навіть на полях поміщика Куриса врожайність зерно культур становила в середньому не більше 60–70 пудів з десятини, то в 1940 pp. колгоспи Петрівки збирали по 12–13 цнт з га. Щорік зростала оплата колгоспного трудодня.
Але в цілому колгоспи ще були економічно слабкими. Особливо тяжким було становище в громадському тваринництві, яке довгий час давало збитки. В кожному колгоспі налічувалось в середньому 150-160 голів великої рогатої худоби (в т.ч. 25-30 корів). Слабкою була кормова база, не вистачало приміщень. Всі роботи в тваринництві виконувались вручну. З року в рік колгоспи заборговували перед державою, і перед колгоспниками.
Петрівка
Сторінка 4 з 8
Зібравшись па загальні збори 15 червня 1921 року члени волосного комнезаму вирішили докласти всіх зусиль до того, щоб повністю виконати иродподаток, зміцнити і розширити сільську кооперацію. Особливо Справжнім ватажком селян у проведенні соціалістичних перетворень був партійний осередок, який з 1922 по 1928 рік очолював колишній керівник партнза загону С.І. Сураєв. У 1923 році партосередок налічував 17 членів партії і кандидатів у члени партії. Комуністи першими вступили до сільськогосподарських артілей, особистим прикладом показуючи, як треба будувати нове життя. У важкі для всієї країни 1921–1922 pp. партійний осередок разом з волвнконкомом і комнезамом провів велику роботу по боротьбі з голодом і безпритульністю дітей. В селах волості проводились тижні допомоги голодуючим та «захисту дітей». Тільки з 20 серпня 1921 року по 17 травня 1922 року було зібрано 485 пудів зерна, понад 100 пудів борошна, відкрито 3 їдальні, в яких безплатно харчувались 1250 чоловік, 68 безпритульних дітей було взято на повне утримання.
З 1920 року на селі відбувались важливі культурні перетворення. Розгорнула роботу початкова школа, в якій навчалось 214 дітей. Комуністи, комсомольці та вчителі брали активну участь у ліквідації неписьменності. Розпочала роботу школа грамоти, де навчались читати й писати дорослі неписьменні. До 3-х роковин Великого Жовтня в колишньому панському мастку відкрилась народна сільськогосподарська школа (з 1927 року технікум), в якій навчалось 57 чоловік. Всі вони перебували на державному утриманні. В числі перших викладачів школи був Я.Я. Вербін, згодом професор, доктор сільськогосподарських наук і ректор Одеського сільськогосподарського інституту (помер у 1959 році).
Восени 1920 року в селі відкрилась також професійна школа, в якій навчалось 44 учні. Вона готувала теслярів, ковалів, шевців.
Партійний осередок та волвпкопком дбали нро відпочинок трудящих та їх культурне зростання. У 1920 році методом народної будови було споруджено клуб (Народний будинок). Тут читались лекції, відбувались концерти і театральні вистави, працював гурток но ліквідації неписьменності, бібліотека.
На початок 20-х pp. припадав зміна назви села. 26 січня 1921 року на засіданні волвпкопкому було вирішено назвати село Петрівським (на честь всеукраїнського старости Г.І. Петровського). Президія повітового виконавчого комітету затвердила це рішення. З 1937 року за селом закріпилась назва Петрівка.
Трудове селянство все більше переконувалось, що єдиною можливістю позбавитись злиднів і куркульської кабали є колективне ведення господарства. В 1924 році тут заснували ще одну артіль «Червоний степ», головою якої обрали Т.І. Сиволапа. Вона мала 110 га землі та 20 га колишнього поміщицького саду. Того ж року виник ще один колгосп «Здатність». На початку 1927 року всі артілі села за рішенням загальних зборів колгоспників об'єднались в одну, названу ім. 8 Березня. Головою обрали С.І. Сураєва. На 1 січня 1930 року вона об'єднувала 173 чоловіка і мала 902 га землі. На той час це було передове колективне господарство. В числі перших у районі колгоспники закінчили сільськогосподарські роботи, успішно провели здачу продуктів по контрактації, за що одержали багато промислових товарів. В артілі збудували новин свинарник, силосну башту тощо. 1931 рік став для Петрівки роком завершення колективізації.
Вже перші роки господарювання на колективних засадах показали його великі переваги. Якщо до революції навіть на полях поміщика Куриса врожайність зерно культур становила в середньому не більше 60–70 пудів з десятини, то в 1940 pp. колгоспи Петрівки збирали по 12–13 цнт з га. Щорік зростала оплата колгоспного трудодня.
Але в цілому колгоспи ще були економічно слабкими. Особливо тяжким було становище в громадському тваринництві, яке довгий час давало збитки. В кожному колгоспі налічувалось в середньому 150-160 голів великої рогатої худоби (в т.ч. 25-30 корів). Слабкою була кормова база, не вистачало приміщень. Всі роботи в тваринництві виконувались вручну. З року в рік колгоспи заборговували перед державою, і перед колгоспниками.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка
- Сичавка