Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
збільшенням посівів зернових культур великі землевласники і глитаї відмовляли селянам в оренді землі, різними засобами привласнювали селянські наділи.
Становите населення Любашівки, яке жило переважно з хліборобства, погіршувалося. Боротьба за землю набирала дедалі гостріших форм. У серпні 1905 року любашівці підтримали повстання жителів села Демидового, яким керували В Хміль, С. Головченко, Ф. Сухарчук - учасник Героїчною повстання на броненосці «Потьомкін».
Велику активність селяни Любашівки виявили в революційному 1917 році. Довідавшись про повалення династії Романових, вони влаштували мітинг, па якому виступили міоцені більшовики - наймит С. Земляком і Г. Дідур. Після мітингу було організовано демонстрації. У квітні в село прибули представники селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. Після їх виступу на масовому мітингу присутні прийняли рішення висловити цілковите довір'я більшовикам як справжнім борцям за народовладдя.
Звістка про перемогу пролетаріату Петрограда в жовтні 1917 року викликала у селян Любашівки велике революційне піднесення. Воші вигнали а села поміщика, а всю його худобу та інше майно розподілили між собою.
У січні 1918 року в Любашівці встановлено Радянську владу. В період громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції у волості діяли червоні партизани. Влітку 1918 року трудящі Любашівки на заклик більшовиків виступили із зброєю в руках проти австро-німецьких окупантів і гетьманської влади. В ніч на ЗО серпня поблизу станції Любашівка партизани зруйнували залізничну колію і пустили під укіс ешелон з живою силою ворога.
У грудні партизани завдали відчутних втрат петлюрівцям. Керівник любашів- ських партизанів С. Земляков, увійшовши в довір'я до українських буржуазних націоналістів, допоміг народним месникам захопити 2 бронепоїзди. З їх гармат було відкрито артилерійським вогонь по ворожих ешелонах на станції Любашівка.
Новий етап боротьби з контрреволюцією розпочався наприкінці 1918 року, коли південь України захопили англогреко-французькі інтервенти Й утворили тут окупаційну зону.
Просування інтервентів на північ наштовхувалося на рішучий опір народних месників, про що, зокрема, повідомляв командуючий Харківською групою радянських військ А. Є. Скачко в телеграмі від 29 березня 1919 року: «Для затримки руху ворога від Бірзули мною будуть залучені партизанські загони що перебувають н Любашівці, Троїцькому, Петровірівці .
В ході дальших боїв партизани разом з регулярними частинами Червоної Армії визволили Любашівку і розпочали наступ на станцію Заплази. Так трудящі Любашівки внесли і свій вклад у розгром англо-французьких інтервентів, допомогли Червоній Армії в квітні 1919 року визволити Одесу.
В Любашівці, як і в інших селах губернії, відновилася Радянська влада. Та влітку 1919 року на південь України вторглися білогвардійські війська Денікіна. У відповідь на реквізиції майна, хліба, масові екзекуції селяни Любашівки знову взялися за зброю. Новоутворені партизанські загони влилися до складу Першого Ананьївського полку Червоної Армії і на початку 1920 року взяли участь у бойових операціях проти денікінців в районі станцій Жеребкове, Заплази тощо.
Водночас трудящі Любашівки розгорнули боротьбу з куркульськими бандами, які діяли у волості. Після запеклих боїв об'єднані загони озброєних селян Ананьївського і Балтського повітів розгромили банду Заболотного, яка тероризувала місцеве населення. Завдяки революційній пильності трудящих Любашівки бандитизм у селі та волості не набув великого розмаху, бо, як повідомлялось у звіті повітового ревному за листопад 1920 року, населення Любашівки і волості щиро віддане Радянській владі. Про це, зокрема, свідчить і той факт, що серед кількох волостей Балтського повіту, які достроково виконали продрозверстку, була і Любашівська волость. Велика вислуга в цьому
Любашівка
Сторінка 2 з 8
Швидкий розвиток Любашівки почався наприкінці XIX століття у зв'язку з будівництвом залізниці Бірзула-Помічна. За версту від села було споруджено степову залізничну станцію з тією ж назвою. На 1910 рік її вантажооборот становив близько 2,5 млн. пудів, з них 1,5 мли. пудів - хліба. Близькість станції заохочувала землевласників до розвитку зернового господарства і допоміжних підприємств. Так, поміщиця Маліновська збудувала в селі паровий млин, а на базі місцевих покладів глини і піску - цегельний завод. У гонитві за Становите населення Любашівки, яке жило переважно з хліборобства, погіршувалося. Боротьба за землю набирала дедалі гостріших форм. У серпні 1905 року любашівці підтримали повстання жителів села Демидового, яким керували В Хміль, С. Головченко, Ф. Сухарчук - учасник Героїчною повстання на броненосці «Потьомкін».
Велику активність селяни Любашівки виявили в революційному 1917 році. Довідавшись про повалення династії Романових, вони влаштували мітинг, па якому виступили міоцені більшовики - наймит С. Земляком і Г. Дідур. Після мітингу було організовано демонстрації. У квітні в село прибули представники селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. Після їх виступу на масовому мітингу присутні прийняли рішення висловити цілковите довір'я більшовикам як справжнім борцям за народовладдя.
Звістка про перемогу пролетаріату Петрограда в жовтні 1917 року викликала у селян Любашівки велике революційне піднесення. Воші вигнали а села поміщика, а всю його худобу та інше майно розподілили між собою.
У січні 1918 року в Любашівці встановлено Радянську владу. В період громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції у волості діяли червоні партизани. Влітку 1918 року трудящі Любашівки на заклик більшовиків виступили із зброєю в руках проти австро-німецьких окупантів і гетьманської влади. В ніч на ЗО серпня поблизу станції Любашівка партизани зруйнували залізничну колію і пустили під укіс ешелон з живою силою ворога.
У грудні партизани завдали відчутних втрат петлюрівцям. Керівник любашів- ських партизанів С. Земляков, увійшовши в довір'я до українських буржуазних націоналістів, допоміг народним месникам захопити 2 бронепоїзди. З їх гармат було відкрито артилерійським вогонь по ворожих ешелонах на станції Любашівка.
Новий етап боротьби з контрреволюцією розпочався наприкінці 1918 року, коли південь України захопили англогреко-французькі інтервенти Й утворили тут окупаційну зону.
Просування інтервентів на північ наштовхувалося на рішучий опір народних месників, про що, зокрема, повідомляв командуючий Харківською групою радянських військ А. Є. Скачко в телеграмі від 29 березня 1919 року: «Для затримки руху ворога від Бірзули мною будуть залучені партизанські загони що перебувають н Любашівці, Троїцькому, Петровірівці .
В ході дальших боїв партизани разом з регулярними частинами Червоної Армії визволили Любашівку і розпочали наступ на станцію Заплази. Так трудящі Любашівки внесли і свій вклад у розгром англо-французьких інтервентів, допомогли Червоній Армії в квітні 1919 року визволити Одесу.
В Любашівці, як і в інших селах губернії, відновилася Радянська влада. Та влітку 1919 року на південь України вторглися білогвардійські війська Денікіна. У відповідь на реквізиції майна, хліба, масові екзекуції селяни Любашівки знову взялися за зброю. Новоутворені партизанські загони влилися до складу Першого Ананьївського полку Червоної Армії і на початку 1920 року взяли участь у бойових операціях проти денікінців в районі станцій Жеребкове, Заплази тощо.
Водночас трудящі Любашівки розгорнули боротьбу з куркульськими бандами, які діяли у волості. Після запеклих боїв об'єднані загони озброєних селян Ананьївського і Балтського повітів розгромили банду Заболотного, яка тероризувала місцеве населення. Завдяки революційній пильності трудящих Любашівки бандитизм у селі та волості не набув великого розмаху, бо, як повідомлялось у звіті повітового ревному за листопад 1920 року, населення Любашівки і волості щиро віддане Радянській владі. Про це, зокрема, свідчить і той факт, що серед кількох волостей Балтського повіту, які достроково виконали продрозверстку, була і Любашівська волость. Велика вислуга в цьому
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Новокарбівка
- Кричунове
- Іванівка
- Гвоздавка Друга
- Бокове
- Бобрик Другий
- Агафіївка
- Ясенове Друге
- Троїцьке