Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Патріоти села мали тісний зв'язок з однією із груп партизанського загону «Прибужець», що діяв у Любашівському та Врадіївському районах. Багато
любашівців - В. І. Єременко, В. С. Коваленко, Б. Г. і В. Д. Лісняковські та інші - стали бійцями партизанського загону «Буревісник», створеного в жовтні 1943 року внаслідок об'єднання загону «Прибужець» з іншими партизанськими групами. Комуніст М. Т. Запорожченко очолив штаб «Буревісника». Підпільники Любашівки подавали велику допомогу загонові. Вони зібрали для партизанів 52 цнт муки, ЗО тонн зерна, 1100 кг пального, багато одежі.
Народним месникам допомагали і ті жителі села, які не входили до підпілля. Так, колгоспник артілі «П'ятирічку - за чотири роки» І. І. Гавриленко зберігав для партизанів борошно, крупу, завезені до нього робітником млина С. С. Єременком. Любашівські патріоти брали участь у здійсненні диверсій на ворожих комунікаціях. Виконуючи наказ партійного комітету і штабу загону «Буревісник», підпільники та партизани 28 листопада 1943 року на перегоні Любашівка-Заплази пустили під укіс румунський військовий ешелон. Було знищено паровоз, 9 вагонів, 70 солдатів й офіцерів. 4 і 7 грудня того ж року на перегонах Врадіївка-Любашівка і Любашівка-Сирово висаджено в повітря ще 2 ворожі ешелони, внаслідок чого загинуло близько 400 фашистів. Безпосередньо на залізничних коліях Любашівки народні месники знищили 13 вагонів з військовим майном ворога, 2 цистерни з пальним тощо. «На станції Любашівка,- говорилося в звіті партизанського загону «Буревісник»,- систематично виводилися з ладу під'їзні колії, завдяки чому ешелони часто затримувались».
Під натиском Червоної Армії окупанти відступали на захід. Вдаючись до різних методів боротьби. патріоти зривали відправку до Німеччини та Румунії награбованого ворогом державного і колгоспного майна. Так, худобу заразили ящуром. з тракторів знімались дефіцитні деталі, пальне й мастило змішувались з піском, через що трактори виходили з ладу, не дійшовши до станції вантаження. При відвантаженні зерна з елеватора народні месники отруювали пшеницю.
29 березня 1944 року війська Другого Українського фронту визволили від фашистів станцію Любашівка, а ЗО березня і село. Чимало мешканців Любашівки, які билися з ворогом в лавах Червоної Армії, брали участь у вигнанні окупантів з Одещини, а дехто з патріотів дійшов і до Берліна. У Тіргартені на пам'ятнику радянським воїнам, що загинули під час штурму цитаделі гітлерівців, золотими літерами викарбовано: «... Гвардії капітан Волощук К. М. 1916-26.4.1945 р...». Житель Любашівки Волощук у 1941 році пішов на фронт рядовим, а наприкінці війни вже був командиром гвардійського батальйону. 21 квітня бійці його батальйону одними з перших вступили до столиці фашистської Німеччини. Ось вже видно рейхстаг. На шляху до нього остання перешкода - річка Шпрее. Підступи до гранітних берегів забарикадовані і заміновані. Кожен метр брали ціною великої крові. Під ураганним вогнем противника батальйон переправився через річку. Командир підняв його в атаку і впав, скошений ворожою кулею. К. М. Волощуку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Любашівці пишаються подвигами своїх односельчан і свято бережуть пам'ять про них.
Після визволення села його жителі на заклик партійної організації одностайно взялися за відбудову господарства, якому було завдано великої шкоди. Вороги зруйнували або спалили 75 будинків, розграбували манно 5 колгоспів на суму 37,3 млн. крб. Зокрема, було вивезено 585 коней, 654 голови великої рогатої худоби, близько 500 овець і 1600 свиней. У населення окупанти забрали майна на 12 млн. карбованців.
Відродження Любашівки стало загальною справою всіх жителів. Воно охопило всі галузі господарства і побуту. Було відбудовано основні майстерні МТС, приміщення середньої і 2 початкових шкіл. У 1944-1945 рр. під керівництвом партійної організації, при повсякденній допомозі з боку держави почалося відродження господарства колгоспів. На колгоспних ланах знову з'явились трактори і комбайни. Тільки в серпні 1945 року Любашівська МТС одержала 12 тракторів та запасні частини до них.
Допомога держави й масовий трудовий героїзм колгоспників дали змогу артілі «П'ятирічку - за чотири роки» на кінець 1947 року повністю освоїти довоєнні посівні площі і невпинно підвищувати врожайність сільськогосподарських культур. Вже на третій рік після війни колгосп одержав по 20 цнт пшениці, а на
Любашівка
Сторінка 5 з 8
патріотичних груп північних районів Одещини і Прибужжя в цілому. Особливо велику роботу проводили підпільники Є. А. Благодир і О. О. Шелковников.Патріоти села мали тісний зв'язок з однією із груп партизанського загону «Прибужець», що діяв у Любашівському та Врадіївському районах. Багато
Народним месникам допомагали і ті жителі села, які не входили до підпілля. Так, колгоспник артілі «П'ятирічку - за чотири роки» І. І. Гавриленко зберігав для партизанів борошно, крупу, завезені до нього робітником млина С. С. Єременком. Любашівські патріоти брали участь у здійсненні диверсій на ворожих комунікаціях. Виконуючи наказ партійного комітету і штабу загону «Буревісник», підпільники та партизани 28 листопада 1943 року на перегоні Любашівка-Заплази пустили під укіс румунський військовий ешелон. Було знищено паровоз, 9 вагонів, 70 солдатів й офіцерів. 4 і 7 грудня того ж року на перегонах Врадіївка-Любашівка і Любашівка-Сирово висаджено в повітря ще 2 ворожі ешелони, внаслідок чого загинуло близько 400 фашистів. Безпосередньо на залізничних коліях Любашівки народні месники знищили 13 вагонів з військовим майном ворога, 2 цистерни з пальним тощо. «На станції Любашівка,- говорилося в звіті партизанського загону «Буревісник»,- систематично виводилися з ладу під'їзні колії, завдяки чому ешелони часто затримувались».
Під натиском Червоної Армії окупанти відступали на захід. Вдаючись до різних методів боротьби. патріоти зривали відправку до Німеччини та Румунії награбованого ворогом державного і колгоспного майна. Так, худобу заразили ящуром. з тракторів знімались дефіцитні деталі, пальне й мастило змішувались з піском, через що трактори виходили з ладу, не дійшовши до станції вантаження. При відвантаженні зерна з елеватора народні месники отруювали пшеницю.
29 березня 1944 року війська Другого Українського фронту визволили від фашистів станцію Любашівка, а ЗО березня і село. Чимало мешканців Любашівки, які билися з ворогом в лавах Червоної Армії, брали участь у вигнанні окупантів з Одещини, а дехто з патріотів дійшов і до Берліна. У Тіргартені на пам'ятнику радянським воїнам, що загинули під час штурму цитаделі гітлерівців, золотими літерами викарбовано: «... Гвардії капітан Волощук К. М. 1916-26.4.1945 р...». Житель Любашівки Волощук у 1941 році пішов на фронт рядовим, а наприкінці війни вже був командиром гвардійського батальйону. 21 квітня бійці його батальйону одними з перших вступили до столиці фашистської Німеччини. Ось вже видно рейхстаг. На шляху до нього остання перешкода - річка Шпрее. Підступи до гранітних берегів забарикадовані і заміновані. Кожен метр брали ціною великої крові. Під ураганним вогнем противника батальйон переправився через річку. Командир підняв його в атаку і впав, скошений ворожою кулею. К. М. Волощуку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Любашівці пишаються подвигами своїх односельчан і свято бережуть пам'ять про них.
Після визволення села його жителі на заклик партійної організації одностайно взялися за відбудову господарства, якому було завдано великої шкоди. Вороги зруйнували або спалили 75 будинків, розграбували манно 5 колгоспів на суму 37,3 млн. крб. Зокрема, було вивезено 585 коней, 654 голови великої рогатої худоби, близько 500 овець і 1600 свиней. У населення окупанти забрали майна на 12 млн. карбованців.
Відродження Любашівки стало загальною справою всіх жителів. Воно охопило всі галузі господарства і побуту. Було відбудовано основні майстерні МТС, приміщення середньої і 2 початкових шкіл. У 1944-1945 рр. під керівництвом партійної організації, при повсякденній допомозі з боку держави почалося відродження господарства колгоспів. На колгоспних ланах знову з'явились трактори і комбайни. Тільки в серпні 1945 року Любашівська МТС одержала 12 тракторів та запасні частини до них.
Допомога держави й масовий трудовий героїзм колгоспників дали змогу артілі «П'ятирічку - за чотири роки» на кінець 1947 року повністю освоїти довоєнні посівні площі і невпинно підвищувати врожайність сільськогосподарських культур. Вже на третій рік після війни колгосп одержав по 20 цнт пшениці, а на
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Новокарбівка
- Кричунове
- Іванівка
- Гвоздавка Друга
- Бокове
- Бобрик Другий
- Агафіївка
- Ясенове Друге
- Троїцьке