Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сарата

Сторінка 5 з 8
Долаючи труднощі періоду відбудови, населення Сарати допомагало своїй армії визволительці. На сільських зборах, що відбулися 7 січня 1945 року, вирішили організувати збирання коштів й фонд перемоги. Ініціативу жителів райцентру підтримали навколишні села. Трудящі району внесли 300 тис. крб. і передали їх на будівництво бронекатера «Саратський патріот». У березні 1945 року бронекатер включено в діючий підрозділ
Червонопрапорної Дунайської військової флотилії.
Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни населення Сарати поповнювалось за рахунок демобілізованих воїнів,  а також переселенців з Румунії і Болгарії, які одержували від держави грошові позички для того, щоб завести господарство. Так, 11 лютого 1945 року з Болгарії прибув селянин І. І. Карапуарли з дружиною і трьома дітьми. Йому дали будинок з надвірними будовами, наділили землю, позичили насіння, забезпечили одягом, взуттям. З міст і сіл країни прибували вчителі, лікарі, партійні і радянські працівники, спеціалісти народного господарства. На 25 травня 1945 року в селищі налічувалося 1152 жителі. Серед них було 54 комуністи, які очолювали найважчі ділянки роботи.
В 1944-1945 рр. почалось відродження промислових підприємств, зокрема чавуноливарного заводу, який під ас окупації знову прибрав до рук Шнайб. Ні відбудові підприємства добре працювали кадровики разом з директором С. Л. Піддубним. Особливо відзначились робітники М. Н. Грибкова, І. В. Санін, М. Денисенко, К. Бойко, М. Ф. Караваєв. В уцілілій невеличкій вагранці вони почали виплавлю вати метал, з якого відливали деталі для сівалок. Спершу провадили одну-дві плавки на тиждень, а з 1946 року, коли завод почав постачатись чавунними платами, перейшли на щоденні плавки. На базі механічних майстерень по виготовленню сільгоспмашин організовано вино заводоуправління. Вже в перший рік винороби переробили 650 тонн винограду. Було налагоджено роботу телефонної станції, млина, харчокомбінату, промислового комбінату райспоживспілки з гончарним, ковальським, шорним, столярним, вапновим та іншими цехами.
Спочатку значну роль у відбудові зруйнованого господарства та налагодженні матеріального забезпечення трудящих відігравали жінки. Було створено жіночу Раду, яка мала 16 уповноважених на місцях. Рада відкрила в Сараті дитячий садок, дбала про забезпечення сімей військовослужбовців, піклувалася про багатодітних матерів, брала участь в організації суботників тощо.
1 вересня 1944 року відкрилась семирічна школа. Перший навчальний рік був важким. Школа не мала палива. Деякі учні не приходили на заняття тому, що їхні батьки були так пограбовані окупантами, що не могли придбати своїм дітям навіть взуття та одягу. Селищна Рада разом з громадськістю потурбувалися про матеріальне забезпечення багатьох учнів, а також і вчителів.
У перші ж місяця після визволення в Сараті відкрито районну лікарню з дитячим відділенням і поліклініку, будинок малюка та ясла. В справу налагодження охорони здоров’я багато праці вклали завідуюча районним відділом Н. Ф. Світлякова, головний лікар Є. Я. Зайцев.
Вживалися заходи для впорядкування села. В 1945 і 1946 рр. побудовано лазню, замощено вулицю Леніна, обладнано колгоспний ринок, обсаджено вулиці деревами, введено дію радіовузол. Методом народної будови в 1948-1949 рр. споруджено великий стан. В 1949 році держава збудувала в Сараті на 350 місць. На громадські кошти побудовано стадіон, а в 1951 році закладено парк культури і відпочинку.
В повоєнний час у житті трудящих Сарати сталися величезні зміни в галузі освіти. До 1940 року дві третини  населення залишалися неписьменними й малописьменними, не було жодної людини з середньою освітою. Навіть у 1944-1945 рр. в районі налічувалося 5238 малописьменних підлітків. Для ліквідації неписьменності на початку листопада 1947 року почали працювати при школах групи лікнепу. До викладання, крім учителів, залучалася сільська інтелігенція і навіть школярі старших класів. Уже на 1949 рік залишилось 196 малописьменних. У 1951 році роботу по ліквідації неписьменності завершено. В цій благородній справі особливо відзначилися викладачі середньої школи Н. С. Коконосова, Л. Н. Пойманова та завідуюча дитячим відділом бібліотеки М. І. Вовк.


Сучасна карта - Сарата