Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бойні. Коли звістка про перемогу Лютневої революції і скинення царя дійшла до Полянецького, тут зібрався сільський сход. На ньому трудящі селяни вимагали припинення війни, розподілу поміщицької землі, звільнення від тяжких податків.
Наприкінці січня 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Тоді ж створено революційний комітет на чолі з селянином-бідняком Т. Я. Григоруком. Не встиг ревком по-справжньому розгорнути роботу і, перш за все, наділити землею бідноту, як в березні 1918 року село захопили німецько-австрійські загарбники. Після їх вигнання з України трудящим Полянецького довелося вести запеклу боротьбу проти петлюрівців і денікінців.
Тільки в лютому 1920 року в селі остаточно встановлено Радянську владу. Було створено ревком, який незабаром передав владу новообраній сільській Раді. Її очолив селянин-бідняк І. М. Гончар. У серпні того ж року організовано комітет незаможних селян, до якого вступили О. Будин, А. Цуркан, В. Григорук та інші. Головою КНС обрали І. І. Ковбасюка. Він же увійшов до складу Савранської волосної Ради. Члени комнезаму активно допомагали розподіляти поміщицькі, куркульські та церковні землі між трудящими селянами. Одночасно провадилася боротьба проти куркулів, які відмовлялися здавати хліб державі. Наполеглива робота дала добрі наслідки. План продовольчої розверстки 1920 року був виконаний. Комнезамівці брали активну участь у загоні самооборони, створеному для відсічі бандитським зграям. Так, 4 квітня 1921 року в Полянецькому і його околицях протягом кількох годин точився бій з бандами Заболотного, Кошового, які налічували в своєму складі близько 450 чоловік, в т. ч. 100 вершників. Сільський загін з допомогою прибулих червоноармійців 12-ї дивізії відбив напад бандитів, але ті встигли спалити кілька хат сільських активістів.
Після закінчення громадянської війни сільська Рада, КНС і комсомольська організація, створена влітку 1922 року (секретар Г. К. Клембовський), посилили допомогу маломіцним селянським господарствам. Радянська влада дала селянам безплатно землю, але більшість одноосібних господарств відчувала гостру селянам безплатно землю, але більшість одноосібних господарств відчувала гостру нестачу реманенту й особливо тягла. Так, у 1924 році в Полянецькому налічувалося 805 господарств, яким належало 698 коней і 530 голів великої рогатої худоби. Однак з числа цих господарств у 195 зовсім не було тягла, 180 мали по одній коняці і лише 41 господарство – по 4 і більше коней. Отже, наприкінці відбудованого періоду близько 50 проц. селянських господарств не могли власними силами обробляти свою землю. Вихід був один – створювати кооперативні об’єднання, товариства взаємодопомоги, колгоспи.
За ініціативою Ради і комнезаму 29 жовтня 1922 року в селі засноване сільськогосподарське кредитне товариство «Відродження». У 1923 році воно об’єднувало 260 чоловік. Держава подала товариству значну допомогу. Тільки з серпня 1923 по червень наступного року йому було надано кредитів на суму 4,3 тис. крб., з них 1,5 тис. крб.. для придбання посівного матеріалу, а решту – для купівлі коней, реманенту тощо. Товариство швидко зростало. На 1 липня 1925 року воно вже об’єднувало 325 селян, в т. ч. 210 незаможників. Отже, основну масу членів кредитного товариства становила сільська біднота.
У 1924 році найсвідоміші бідняки – М. Ковбасюк, К. Левицький, Я. Мороз, Ф. Мороз, Н. Швець – створили товариство по спільному обробітку землі. 1927 року ТСОЗ об’єднував 7 господарств і мав 32 десятини землі, 10 коней, 5 корів, 3 плуги, 9 борін. У 1928 році різними формами кооперації було охоплено понад 50 проц. селянських родин.
Трудівники Полянецького, які відчули себе господарями власної долі, виявили велику громадську активність. На зборах вони обговорювали різні питання економічного й політичного характеру, розробляли плани впорядкування села. Так, на зборах, скликаних сільрадою і КНС 14 лютого
Полянецьке
Сторінка 2 з 6
Під час столипінської реакції і особливо в роки першої світової війни життя мешканців Полянецького стало ще тяжчим. Якщо в 1913 році в селі налічувалося 5 проц. господарств, які зовсім не мали посівів, то в 1916 році їх стало вже 10 проц. Війна підірвала не тільки бідняцькі, але й середняцькі господарства, які здебільшого теж лишилися без тягла, робочих рук. У селян зростала ненависть до панівних класів, які кинули країну у вир кривавої Наприкінці січня 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Тоді ж створено революційний комітет на чолі з селянином-бідняком Т. Я. Григоруком. Не встиг ревком по-справжньому розгорнути роботу і, перш за все, наділити землею бідноту, як в березні 1918 року село захопили німецько-австрійські загарбники. Після їх вигнання з України трудящим Полянецького довелося вести запеклу боротьбу проти петлюрівців і денікінців.
Тільки в лютому 1920 року в селі остаточно встановлено Радянську владу. Було створено ревком, який незабаром передав владу новообраній сільській Раді. Її очолив селянин-бідняк І. М. Гончар. У серпні того ж року організовано комітет незаможних селян, до якого вступили О. Будин, А. Цуркан, В. Григорук та інші. Головою КНС обрали І. І. Ковбасюка. Він же увійшов до складу Савранської волосної Ради. Члени комнезаму активно допомагали розподіляти поміщицькі, куркульські та церковні землі між трудящими селянами. Одночасно провадилася боротьба проти куркулів, які відмовлялися здавати хліб державі. Наполеглива робота дала добрі наслідки. План продовольчої розверстки 1920 року був виконаний. Комнезамівці брали активну участь у загоні самооборони, створеному для відсічі бандитським зграям. Так, 4 квітня 1921 року в Полянецькому і його околицях протягом кількох годин точився бій з бандами Заболотного, Кошового, які налічували в своєму складі близько 450 чоловік, в т. ч. 100 вершників. Сільський загін з допомогою прибулих червоноармійців 12-ї дивізії відбив напад бандитів, але ті встигли спалити кілька хат сільських активістів.
Після закінчення громадянської війни сільська Рада, КНС і комсомольська організація, створена влітку 1922 року (секретар Г. К. Клембовський), посилили допомогу маломіцним селянським господарствам. Радянська влада дала селянам безплатно землю, але більшість одноосібних господарств відчувала гостру селянам безплатно землю, але більшість одноосібних господарств відчувала гостру нестачу реманенту й особливо тягла. Так, у 1924 році в Полянецькому налічувалося 805 господарств, яким належало 698 коней і 530 голів великої рогатої худоби. Однак з числа цих господарств у 195 зовсім не було тягла, 180 мали по одній коняці і лише 41 господарство – по 4 і більше коней. Отже, наприкінці відбудованого періоду близько 50 проц. селянських господарств не могли власними силами обробляти свою землю. Вихід був один – створювати кооперативні об’єднання, товариства взаємодопомоги, колгоспи.
За ініціативою Ради і комнезаму 29 жовтня 1922 року в селі засноване сільськогосподарське кредитне товариство «Відродження». У 1923 році воно об’єднувало 260 чоловік. Держава подала товариству значну допомогу. Тільки з серпня 1923 по червень наступного року йому було надано кредитів на суму 4,3 тис. крб., з них 1,5 тис. крб.. для придбання посівного матеріалу, а решту – для купівлі коней, реманенту тощо. Товариство швидко зростало. На 1 липня 1925 року воно вже об’єднувало 325 селян, в т. ч. 210 незаможників. Отже, основну масу членів кредитного товариства становила сільська біднота.
У 1924 році найсвідоміші бідняки – М. Ковбасюк, К. Левицький, Я. Мороз, Ф. Мороз, Н. Швець – створили товариство по спільному обробітку землі. 1927 року ТСОЗ об’єднував 7 господарств і мав 32 десятини землі, 10 коней, 5 корів, 3 плуги, 9 борін. У 1928 році різними формами кооперації було охоплено понад 50 проц. селянських родин.
Трудівники Полянецького, які відчули себе господарями власної долі, виявили велику громадську активність. На зборах вони обговорювали різні питання економічного й політичного характеру, розробляли плани впорядкування села. Так, на зборах, скликаних сільрадою і КНС 14 лютого