Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Від західних кордонів нашої країни до Сталінграда і від Сталінграда до Берліна – такий бойовий шлях танкіста Ф. С. Гаврищука, кавалера 14 орденів і медалей. Один з організаторів колгоспного ладу І. В. Сарафанов був учасником багатьох тяжких боїв, і зокрема під Сталінградом. Мужньо бились з ворогом і його сини. Один з них – Леонід загинув на полі бою
смертю хоробрих.
Значний вклад у перемогу над ненависним ворогом внесли і ті жителі села, що залишилися на тимчасово окупованій території. З перших днів окупації, яка почалася 4 серпня 1941 року, вони чинили запеклий опір румуно-боярським загарбникам. Понад 50 чоловік активно боролись проти них в партизанському загоні «Буревісник», що діяв у Савранських лісах. Ним командував І. О. Кухаренко. Першим з мешканців Полянецького вступили до загону брати Я. і М. Боржкови, О. Пересунько, О. Мороз та багато інших.
Безстрашний партизанський розвідник П. О. Шарандак очолив комсомольську організацію «Буревісника». Велику допомогу загонів подавала вчителька Г. Н. Боржкова. Працюючи в румунській примарії, вона забезпечувала партизанів паспортами та іншими документами, інформувала їх про наміри ворога. Літній колгоспник М. Т. Чорний переховував поранених партизанів. В його хаті, перетвореній на госпіталь, лікувався і відважний командир загону І. О. Кухаренко. Майже в кожному дворі патріоти випікали для партизанів хліб. Вони забезпечували народних месників продуктами, одягом, взяттям. Населення все пішуче саботувало заходи окупаційних властей. В донесенні префекта Балтського повіту від 17 листопада 1943 року говорилось, що села повіту зовсім вийшли з покори і що їх більше не можна вважати підлеглими румунським властям.
Восени 1943 року, коли під могутніми ударами Червоної Армії війська загарбників один за одним здавали населені пункті, окупаційні власті посилили вивезення з Полянецького і навколишніх сіл матеріальних цінностей і хліба. Розуміючи, що їм більше не хазяйнувати на нашій землі, німецько-румунські загарбники заборонили проводити осінню сівбу. Але радянські патріоти зірвали їх наміри залишити людей без хліба. Під охороною партизанського загону осінніми ночами селяни засіяли близько 500 га землі. Народні месники не дали гітлерівцям вивезти на каторжні роботи до Німеччини молодь і знищити колгоспні машини, зберегли чимало худоби. Якось окупанти гали через Полянецьке череду для відправки у Німеччину. Партизани зненацька напали на варту і перебили її. Тварин сховали в лісі, а потім передали їх власникам – жителям навколишніх сіл.
У боротьбі з німецько-фашистським і румуно-боярськими загарбниками зростав загін «Буревісник». Він брав активну участь у боях Червоної Армії з ворогом на території Савранського та деяких інших районів. З допомогою партизанів 27 березня війська 2-го Українського фронту визволили від окупантів Саврань, а 29 – Полянецьке.
З небувалою енергією взялись колгоспники за відбудову громадського господарства. Переборюючи чималі труднощі, вони поступово збільшували посіви, відбудовували старі і споруджували нові приміщення, житла. У 1949 році були повністю освоєні орні землі всіх 3 колгоспників, відбудовано 6 тваринницьких ферм тощо.
Відображенню і дальшому розвитку господарства сприяло об’єднання артілей в один укрупнений колгосп ім. Шевченка, що сталося 25 серпня 1950 року. В лютому 1957 року до нього приєдналася артіль села Глубочка. 17 лютого були об’єднанні і партійні організації цих колгоспів.
У 1963 році за рішенням загальних колгоспних зборів артіль ім. Шевченка перейменовано в «Авангард». Держава закріпила за укрупненим колгоспом 5,1 тис. га угідь, в т. ч. 4,4 тис. га орної землі, 174 га садів, виноградників і шовковиць. Колгоспне господарство має дві основні галузі – рослинництво і тваринництво. Провідне місце в першому посідають пшениця, ячмінь, кукурудзу, цукрові буряки, соняшник. В артілі вирощують велику рогату худобу, розвивають птахівництво, вівчарство та свинарство.
Борючись за перетворення в життя накреслень березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС та ХХІІІ з’їзду партії, колгоспники Полянецького досягли чималих успіхів в усіх галузях виробництва. У 1967 році, навіть при несприятливих погодних умовах, було одержано пшениці по 20,1 цнт з га,
Полянецьке
Сторінка 4 з 6
підходу наших регулярних частин. За мужність і відвагу, виявлені під час цієї операції, Т. П. Морозу було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.Від західних кордонів нашої країни до Сталінграда і від Сталінграда до Берліна – такий бойовий шлях танкіста Ф. С. Гаврищука, кавалера 14 орденів і медалей. Один з організаторів колгоспного ладу І. В. Сарафанов був учасником багатьох тяжких боїв, і зокрема під Сталінградом. Мужньо бились з ворогом і його сини. Один з них – Леонід загинув на полі бою
Значний вклад у перемогу над ненависним ворогом внесли і ті жителі села, що залишилися на тимчасово окупованій території. З перших днів окупації, яка почалася 4 серпня 1941 року, вони чинили запеклий опір румуно-боярським загарбникам. Понад 50 чоловік активно боролись проти них в партизанському загоні «Буревісник», що діяв у Савранських лісах. Ним командував І. О. Кухаренко. Першим з мешканців Полянецького вступили до загону брати Я. і М. Боржкови, О. Пересунько, О. Мороз та багато інших.
Безстрашний партизанський розвідник П. О. Шарандак очолив комсомольську організацію «Буревісника». Велику допомогу загонів подавала вчителька Г. Н. Боржкова. Працюючи в румунській примарії, вона забезпечувала партизанів паспортами та іншими документами, інформувала їх про наміри ворога. Літній колгоспник М. Т. Чорний переховував поранених партизанів. В його хаті, перетвореній на госпіталь, лікувався і відважний командир загону І. О. Кухаренко. Майже в кожному дворі патріоти випікали для партизанів хліб. Вони забезпечували народних месників продуктами, одягом, взяттям. Населення все пішуче саботувало заходи окупаційних властей. В донесенні префекта Балтського повіту від 17 листопада 1943 року говорилось, що села повіту зовсім вийшли з покори і що їх більше не можна вважати підлеглими румунським властям.
Восени 1943 року, коли під могутніми ударами Червоної Армії війська загарбників один за одним здавали населені пункті, окупаційні власті посилили вивезення з Полянецького і навколишніх сіл матеріальних цінностей і хліба. Розуміючи, що їм більше не хазяйнувати на нашій землі, німецько-румунські загарбники заборонили проводити осінню сівбу. Але радянські патріоти зірвали їх наміри залишити людей без хліба. Під охороною партизанського загону осінніми ночами селяни засіяли близько 500 га землі. Народні месники не дали гітлерівцям вивезти на каторжні роботи до Німеччини молодь і знищити колгоспні машини, зберегли чимало худоби. Якось окупанти гали через Полянецьке череду для відправки у Німеччину. Партизани зненацька напали на варту і перебили її. Тварин сховали в лісі, а потім передали їх власникам – жителям навколишніх сіл.
У боротьбі з німецько-фашистським і румуно-боярськими загарбниками зростав загін «Буревісник». Він брав активну участь у боях Червоної Армії з ворогом на території Савранського та деяких інших районів. З допомогою партизанів 27 березня війська 2-го Українського фронту визволили від окупантів Саврань, а 29 – Полянецьке.
З небувалою енергією взялись колгоспники за відбудову громадського господарства. Переборюючи чималі труднощі, вони поступово збільшували посіви, відбудовували старі і споруджували нові приміщення, житла. У 1949 році були повністю освоєні орні землі всіх 3 колгоспників, відбудовано 6 тваринницьких ферм тощо.
Відображенню і дальшому розвитку господарства сприяло об’єднання артілей в один укрупнений колгосп ім. Шевченка, що сталося 25 серпня 1950 року. В лютому 1957 року до нього приєдналася артіль села Глубочка. 17 лютого були об’єднанні і партійні організації цих колгоспів.
У 1963 році за рішенням загальних колгоспних зборів артіль ім. Шевченка перейменовано в «Авангард». Держава закріпила за укрупненим колгоспом 5,1 тис. га угідь, в т. ч. 4,4 тис. га орної землі, 174 га садів, виноградників і шовковиць. Колгоспне господарство має дві основні галузі – рослинництво і тваринництво. Провідне місце в першому посідають пшениця, ячмінь, кукурудзу, цукрові буряки, соняшник. В артілі вирощують велику рогату худобу, розвивають птахівництво, вівчарство та свинарство.
Борючись за перетворення в життя накреслень березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС та ХХІІІ з’їзду партії, колгоспники Полянецького досягли чималих успіхів в усіх галузях виробництва. У 1967 році, навіть при несприятливих погодних умовах, було одержано пшениці по 20,1 цнт з га,