Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Багато уваги приділяє колгосп розв
иткові громадського тваринництва, механізації трудомістких робіт. Протягом 1950-1960 рр. тут збудовано 12 тваринницьких ферм. Корівники обладнані автопоїлками і доїльними апаратами. За 13 років (1953-1966) поголів’я великої рогатої худоби зросло з 560 до 2136 голів, а свиней – в три рази. За цей час неподільні фонди артілі збільшилися з 208,8 тис. крб. до 1291 тис. крб. На початок 1968 року вони становили майже 1,6 млн. крб. За рахунок цих фондів колгосп проводить капітальне будівництво, купує машини. У 1968 році тут налічувалося 33 трактори, 18 комбайнів, 20 вантажних автомашин. На допоміжних роботах використовуються коні, яких в артілі 216. У громадському виробництві широко застосовується електроенергія (село підключено до державної електромережі).
Велику заслугу в успішному розвиткові господарства належить голові колгоспу демобілізованому офіцерів тридцятитисячнику М. А. Носкову. 13 років він беззмінно очолює артіль «Авангард». За самовіддану працю нагороджений орденом Леніна. У колгоспі є чимало орденоносців. Знатний комбайнер України Д. А. Кульов – кавалер двох орденів Леніна.
Люди створили багатство колгоспу, і той добре винагороджує їх працю. З 1964 року вони одержують щомісячну грошову оплату. У 1967 році артіль виплатила своїм членам 649,6 тис. крб. На людино-день колгоспники одержали пересічно понад 3 крб. Середньомісячний заробіток тваринників становив 95-100 крб. Так, доярка Г. І. Бондар одержала за рік 1449 крб., свинарка С. М. Яворович – 1417 карбованців. На свої невпинно зростаючі доходи трудівники села мають можливість придбати цінні речі. В особистому користуванні жителів – 9 легкових автомашин, понад 600 мотоциклів і велосипедів. Багато мешканців мають радіоприймачі, радіоли, 300 сімей придбали телевізори. В домівках з’явилися добрі меблі, та й самі оселі мають зовсім інший вигляд. Якщо раніше в селі переважали мазанки під солом’яною стріхою на одну кімнату з долівкою, то тепер їх майже не лишилося. Близько 600 будинків вкрито бляхою та шифером, в них наслано дерев’яну підлогу. За останні роки в Полянецькому споруджено близько 150 нових красивих будинків на 2-3 кімнати.
Сільська рада і її комісії проводять плідну роботу по благоустрою села. Тільки в 1967 році в Полянецькому посаджено понад 5 тис. дерев. Чималу увагу приділяють поліпшенню медичного обслуговування населення. В селі є фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок. Дітей колгоспників обслуговує четверо ясел.
Розширюється мережа освітніх закладів. В Полянецькому працюють середня і 2 початкові школи. Крім них, в селі є вечірня середня школа, в якій молодь навчається без відриву від виробництва 1 вересня 1965 року будівельники здали в експлуатацію нове приміщення школи на 320 місць з їдальнею, споруджене за рахунок колгоспу. 33 вчителі дають учням ґрунтові знання. Про це свідчить той факт, що значна кількість випускників десятирічок вступають у вищі і спеціальні середні учбові заклади. Кращі трудівники навчаються в інститутах, технікумах та на різних курсах коштом колгоспу. Близько 50 жителів села вже закінчили вузи, 24-продовжують навчання. Чимало мешканців Полянецького стали висококваліфікованими спеціалістами в галузі науки і культури. Серед них – кандидат історичних наук, доцент Одеського державного університету С. М. Ковбасюк, письменник Є. М. Григорук (1899-1922) та інші.
Велика увага приділяється в селі розвиткові духовної культури населення. На території сільради діють 3 клуби на 600 місць, збудовані після Великої Вітчизняної війни. При Полянецькому клубі працюють 5 гуртків художньої самодіяльності. У жителів Полянецького найбільшою популярністю користуються сільський хор і драматичний колектив. Охоплюючи багатьох обдарованих колгоспників, сільську інтелігенцію, він протягом 18 років (1950-1968) поставив понад 50 п’єс радянських авторів та класиків української і російської драматургії. Молодь бере активну участь у футбольній і волейбольній командах, шахово-шашковій секції спортивного товариства «Колос».
Полянецьке
Сторінка 5 з 6
озимого ячменю – 28, жита 24,4, вівса – 27,5, соняшнику – 21,5. Найбільш високих урожаїв кукурудзи без застосування ручної праці домоглася ланка знатного механізатора П. О. Полтавчука. На площі 84 га вона зібрала по 54 цнт сухого зерна.Багато уваги приділяє колгосп розв
Велику заслугу в успішному розвиткові господарства належить голові колгоспу демобілізованому офіцерів тридцятитисячнику М. А. Носкову. 13 років він беззмінно очолює артіль «Авангард». За самовіддану працю нагороджений орденом Леніна. У колгоспі є чимало орденоносців. Знатний комбайнер України Д. А. Кульов – кавалер двох орденів Леніна.
Люди створили багатство колгоспу, і той добре винагороджує їх працю. З 1964 року вони одержують щомісячну грошову оплату. У 1967 році артіль виплатила своїм членам 649,6 тис. крб. На людино-день колгоспники одержали пересічно понад 3 крб. Середньомісячний заробіток тваринників становив 95-100 крб. Так, доярка Г. І. Бондар одержала за рік 1449 крб., свинарка С. М. Яворович – 1417 карбованців. На свої невпинно зростаючі доходи трудівники села мають можливість придбати цінні речі. В особистому користуванні жителів – 9 легкових автомашин, понад 600 мотоциклів і велосипедів. Багато мешканців мають радіоприймачі, радіоли, 300 сімей придбали телевізори. В домівках з’явилися добрі меблі, та й самі оселі мають зовсім інший вигляд. Якщо раніше в селі переважали мазанки під солом’яною стріхою на одну кімнату з долівкою, то тепер їх майже не лишилося. Близько 600 будинків вкрито бляхою та шифером, в них наслано дерев’яну підлогу. За останні роки в Полянецькому споруджено близько 150 нових красивих будинків на 2-3 кімнати.
Сільська рада і її комісії проводять плідну роботу по благоустрою села. Тільки в 1967 році в Полянецькому посаджено понад 5 тис. дерев. Чималу увагу приділяють поліпшенню медичного обслуговування населення. В селі є фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок. Дітей колгоспників обслуговує четверо ясел.
Розширюється мережа освітніх закладів. В Полянецькому працюють середня і 2 початкові школи. Крім них, в селі є вечірня середня школа, в якій молодь навчається без відриву від виробництва 1 вересня 1965 року будівельники здали в експлуатацію нове приміщення школи на 320 місць з їдальнею, споруджене за рахунок колгоспу. 33 вчителі дають учням ґрунтові знання. Про це свідчить той факт, що значна кількість випускників десятирічок вступають у вищі і спеціальні середні учбові заклади. Кращі трудівники навчаються в інститутах, технікумах та на різних курсах коштом колгоспу. Близько 50 жителів села вже закінчили вузи, 24-продовжують навчання. Чимало мешканців Полянецького стали висококваліфікованими спеціалістами в галузі науки і культури. Серед них – кандидат історичних наук, доцент Одеського державного університету С. М. Ковбасюк, письменник Є. М. Григорук (1899-1922) та інші.
Велика увага приділяється в селі розвиткові духовної культури населення. На території сільради діють 3 клуби на 600 місць, збудовані після Великої Вітчизняної війни. При Полянецькому клубі працюють 5 гуртків художньої самодіяльності. У жителів Полянецького найбільшою популярністю користуються сільський хор і драматичний колектив. Охоплюючи багатьох обдарованих колгоспників, сільську інтелігенцію, він протягом 18 років (1950-1968) поставив понад 50 п’єс радянських авторів та класиків української і російської драматургії. Молодь бере активну участь у футбольній і волейбольній командах, шахово-шашковій секції спортивного товариства «Колос».