Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
співаків. А ось перша освітня школа з’явилася тут десь в 60-70 роках. На початку ХХ століття в містечку, яке було уже волосним центром, діяли земське двокласне училище, церковнопарафіяльна та народна школи, в яких навчалося 150-160 хлопчиків і дівчаток, працювало 6 вчителів. Багато дітей лишалося поза школою. Переважна більшість жителів не вміла ні читати, ні писати.
Царизм навмисно прирікав трудящих на духовне рабство, вважаючи це чи не найважливішою гарантією непорушності своєї влади. Однак перша російська революція довела, що й неписьменні робітники і селяни можуть завдати такого удару самодержавству, від якого він уже не зможе оправитись. У 1905-1907 рр. у Саврані та сусідніх селах були випадки розрізнених селянських виступів. 13 січня 1906 року стрій населення повіту тривожний і якщо не було останнім часом різного прояву збудження населення, то це завдяки перебуванню в різних пунктах повіту військової сили».
Революційні виступи в Саврані почались після перемоги в Росії Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року. В 20-х числах березня тут відбулися 2 сходки, а 27 квітня – масовий мітинг, на якій зібралося близько 1000 чоловік. В першотравневі дні відбулася масова демонстрація трудящих під лозунгами:»Геть війну!», «Поміщицьку землю без викупу – малоземельним і безземельним селянам!». Особливої сили набрала боротьба за землю восени 1917 року. У вересні селяни захопили значну частину поміщицької землі. Ці дії були схвалені на селянському з’їзді Балтського повіту 7 жовтня 1917 року, на якій зібралося 700 делегатів. Резолюція зїзду закликала до негайного поділу поміщицьких земель і невиконання будь-яких розпоряджень Тимчасового уряду.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді і Москві Київський військревком відрядив у Саврань свого представника У. І. Боровицького. Одночасно сюди прибули балтійський матрос Ю. І. Савчук і матрос-чорноморець Г. С. Мельник – член суднового революційного комітету броненосця «Пантелеймон» (колишній броненосець «Потьомкін»). Вони разом з солдатами-фронтовиками, бідняками і батраками становили міцне ядро борців за радянську владу. Наприкінці грудня 1917 року в містечку спалахнуло повстання проти Центральної ради. Савранці розгромили поліцейських участок і волосне управління. Після цього вони зібралися на мітинг, на якому У. І. Боровецький проголосив встановлення Радянської влади. На зборах трудящих містечка та навколишніх сіл обрано волосний революційний комітет. До його складу увійшли представники революційних солдатів, матросів і селян. Від трудящих Саврані членом ревкому був Я. П. Морозюк. Очолив волревком Устим Боровецький.
Радянська влада надала у користування трудящих селян Саврані 3,5 тис. десятин землі. Однак у березні 1918 року містечко захопили айстро-німецькі війська, а разом з ними сюди повернулися і власники маєтків, які відібрали у селян землю. 8 місяців «хазяйнували» в Саврані окупанти. Під керівництвом членів ревкому, що пішли в підпілля, савранці вели боротьбу проти ворогів. Один з партизанських загонів, яким командував місцевий житель Максименко, діяв в районі містечка, нападаючи на німецькі обози з награбованим добром. Савранські партизани тримали зв'язок із загоном І. К. Дячишина, що діяв в районі Балти, і згодом приєдналися до нього. У грудні 1918 року в Саврані відновлено Радянську владу. Волревком відразу ж розгорнув підготовку до виробів у Раду селянських депутатів, які відбулися на початку 1919 року.
В період денікінської назвали члени Ради з підпілля керували опором населення білогвардійській контрреволюції. Проти військ Денікіна і петлюрівців тут вела боротьбу 45-а дивізія Червоної Армії. Після визволення Саврані від ворога на початку у т. ч. М. Маляров, І. Михальський, С. Цуркан та інші. Очолював партосередок А. Цалкін. Одночасно в Саврані діяли 2 комсомольські осередки. Наприкінці травня того ж року розпочали роботу волосний і сільський комітети незаможних селян і профспілкова організація.
Працювати активістами села доводилося в дуже складних умовах. Село не раз захоплювали і грабували націоналістичні та куркульські банди
Саврань
Сторінка 2 з 8
одяг, взуття, збрую для коней, різні вироби з дерева, які савранці виготовляли з великою майстерністю. Містечко славилося талановитими різьбярами, вишивальницями, а також співаками. Не випадково ще у 20-х роках ХІХ століття в Саврані відкрито школу народних музикантів та Царизм навмисно прирікав трудящих на духовне рабство, вважаючи це чи не найважливішою гарантією непорушності своєї влади. Однак перша російська революція довела, що й неписьменні робітники і селяни можуть завдати такого удару самодержавству, від якого він уже не зможе оправитись. У 1905-1907 рр. у Саврані та сусідніх селах були випадки розрізнених селянських виступів. 13 січня 1906 року стрій населення повіту тривожний і якщо не було останнім часом різного прояву збудження населення, то це завдяки перебуванню в різних пунктах повіту військової сили».
Революційні виступи в Саврані почались після перемоги в Росії Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року. В 20-х числах березня тут відбулися 2 сходки, а 27 квітня – масовий мітинг, на якій зібралося близько 1000 чоловік. В першотравневі дні відбулася масова демонстрація трудящих під лозунгами:»Геть війну!», «Поміщицьку землю без викупу – малоземельним і безземельним селянам!». Особливої сили набрала боротьба за землю восени 1917 року. У вересні селяни захопили значну частину поміщицької землі. Ці дії були схвалені на селянському з’їзді Балтського повіту 7 жовтня 1917 року, на якій зібралося 700 делегатів. Резолюція зїзду закликала до негайного поділу поміщицьких земель і невиконання будь-яких розпоряджень Тимчасового уряду.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді і Москві Київський військревком відрядив у Саврань свого представника У. І. Боровицького. Одночасно сюди прибули балтійський матрос Ю. І. Савчук і матрос-чорноморець Г. С. Мельник – член суднового революційного комітету броненосця «Пантелеймон» (колишній броненосець «Потьомкін»). Вони разом з солдатами-фронтовиками, бідняками і батраками становили міцне ядро борців за радянську владу. Наприкінці грудня 1917 року в містечку спалахнуло повстання проти Центральної ради. Савранці розгромили поліцейських участок і волосне управління. Після цього вони зібралися на мітинг, на якому У. І. Боровецький проголосив встановлення Радянської влади. На зборах трудящих містечка та навколишніх сіл обрано волосний революційний комітет. До його складу увійшли представники революційних солдатів, матросів і селян. Від трудящих Саврані членом ревкому був Я. П. Морозюк. Очолив волревком Устим Боровецький.
Радянська влада надала у користування трудящих селян Саврані 3,5 тис. десятин землі. Однак у березні 1918 року містечко захопили айстро-німецькі війська, а разом з ними сюди повернулися і власники маєтків, які відібрали у селян землю. 8 місяців «хазяйнували» в Саврані окупанти. Під керівництвом членів ревкому, що пішли в підпілля, савранці вели боротьбу проти ворогів. Один з партизанських загонів, яким командував місцевий житель Максименко, діяв в районі містечка, нападаючи на німецькі обози з награбованим добром. Савранські партизани тримали зв'язок із загоном І. К. Дячишина, що діяв в районі Балти, і згодом приєдналися до нього. У грудні 1918 року в Саврані відновлено Радянську владу. Волревком відразу ж розгорнув підготовку до виробів у Раду селянських депутатів, які відбулися на початку 1919 року.
В період денікінської назвали члени Ради з підпілля керували опором населення білогвардійській контрреволюції. Проти військ Денікіна і петлюрівців тут вела боротьбу 45-а дивізія Червоної Армії. Після визволення Саврані від ворога на початку у т. ч. М. Маляров, І. Михальський, С. Цуркан та інші. Очолював партосередок А. Цалкін. Одночасно в Саврані діяли 2 комсомольські осередки. Наприкінці травня того ж року розпочали роботу волосний і сільський комітети незаможних селян і профспілкова організація.
Працювати активістами села доводилося в дуже складних умовах. Село не раз захоплювали і грабували націоналістичні та куркульські банди
Дивиться також інші населені пункти цього району: