Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Для боротьби з народним месниками фашистське командування стягнуло значні сили. Невеличкі лісові масиви не давали можливості партизанам маневрувати. Тому в лютому 1944 року загін «Буревісник», який налічував близько тисячі чоловік, почав передислокацію в Голованівські ліси. Ще до повного з’єднання з голованівським партизанським загоном «Південний» ворог кинув проти «Буревісника» близько 2 дивізій. В чотириденному нерівному бою партизани вбили і поранили багато солдатів і офіцерів противника, але й самі зазнали великих втрат і змушені були маленькими групами вириватися з ворожого оточення. В цьому бою загинув безстрашний моряк ( в минулому командир лінкора «Москва») керівник розвідки партизанського загону О. Б. Тухов.
За роки боротьби з окупантами (листопад 1943 – березень 1944 р.), партизан «Буревісника» провели понад 30 бойових операцій, знищили близько 3 тис. солдатів і офіцерів ворога, пустили під укіс 3 паровози і 22 вагони, знищили понад 30 автомашин, зняли близько 500 гвинтівок і автоматів, 68 возів з військовим майном, 4 автомашини, 3 радіостанції, близько 300 коней тощо.
Загін «Буревісник» подавав велику допомогу нашим військам у форсуванні ріки Південного Бугу, перешкодивши ворогу зруйнувати переправу. Партизани зберегли від зруйнування 3 цукрових заводи, 10 млинів та багато іншого народного майна.
27 березня 1944 року радянські війська визволили Саврань від окупантів. Загін «Буревісник» увійшов до складу Червоної Армії.
Савранці свято шанують пам'ять своїх односельчан, що віддати життя в боротьбі з ненависним ворогом. Загарбники катували і розстріляли 26 мешканців села. Багато жителів Саврані полягло в боях з окупантами на фронтах Великої Вітчизняної війни та в партизанських загонах. Серед них – Герой Радянського Союзу К. В. Бочкович і партизан П. Гальченко.
Трудящі Саврані відразу ж після визволення приступили до відбудови господарства, зруйнованого окупантами. Вороги висадили в повітря колгоспний млин, олійню, спалили школу, 55 житлових будинків, розграбували артілі. Загальна сума збитків, завданих населенню, колгоспам і селу, становила понад 32,3 млн. карбованців.
Незважаючи на трудовий героїзм жінок, старих, підлітків, на плечі яких ліг весь тягар відбудови. Значна частина колгоспної землі через відсутність тягла і реманенту лишилася необробленою. Тільки на кінець 1946 року завдяки допомозі держави машинам, насінням тощо, а також збільшенню кількості робочих рук відновлено довоєнну посівну площу. У 1948 році урожайність сільськогосподарських культур досягла довоєнного рівня. Але тваринництва все ще лишалось малопродуктивним і нерентабельним.
Дальше зміцнення економіки колгоспів зв’язане з їх укрупненням, а також з введенням в експлуатацію міжколгоспної Савранської ГЕС. Збудованої на річці Південному Бузі. Спорудження електростанції розпочато в 1947 році, а у травні 1950 року вона вже дала струм. Це була найпотужніша (400 квт) між колгоспниками ГЕС на Україні в роки 4-ї п’ятирічки. Внаслідок проведеного в 1950 році об’єднання дрібних саранських сільгоспартілей створено 2 колгоспи – «Прогрес» і «Дружба». Держава закріпила за ними 8360 га землі, в т. ч. понад 5 тис. га орної.
В перші два роки після укріплення мали місце організаційні недоліки у розвитку громадського господарства, порушення принципу матеріальної заінтересованості колгоспників. Партійні організації цих артілей нечисленними і недостатньо впливали на господарські справи. В 1950 році, наприклад, в колгоспі «Дружба» було всього 5 комуністів.
Після вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року економічний стан обох колгоспів почав досить швидко поліпшуватися, зміцніла трудова дисципліна. Значно підвищились роль первинних парторганізацій в розвитку господарства, збільшився їх чисельний склад. Наприкінці 1958 року партійна організація колгоспу «Дружба» налічувала вже 30 чоловік, 25 комуністів працювали безпосередньо на виробництві. Були створені партійні групи в бригадах та інших виробничих ланках. Комсомольська організація колгоспу об’єднувала понад 100 передових юнаків і дівчат, з них 39
Саврань
Сторінка 6 з 8
захопили 10 возів з обмундируванням та 18 гвинтівок. В січні 1944 року загін «Буревісник» в районі сіл Мазурового і Миколаївки розгромив ворожу варту і визволив 486 військовополонених. За роки боротьби з окупантами (листопад 1943 – березень 1944 р.), партизан «Буревісника» провели понад 30 бойових операцій, знищили близько 3 тис. солдатів і офіцерів ворога, пустили під укіс 3 паровози і 22 вагони, знищили понад 30 автомашин, зняли близько 500 гвинтівок і автоматів, 68 возів з військовим майном, 4 автомашини, 3 радіостанції, близько 300 коней тощо.
Загін «Буревісник» подавав велику допомогу нашим військам у форсуванні ріки Південного Бугу, перешкодивши ворогу зруйнувати переправу. Партизани зберегли від зруйнування 3 цукрових заводи, 10 млинів та багато іншого народного майна.
27 березня 1944 року радянські війська визволили Саврань від окупантів. Загін «Буревісник» увійшов до складу Червоної Армії.
Савранці свято шанують пам'ять своїх односельчан, що віддати життя в боротьбі з ненависним ворогом. Загарбники катували і розстріляли 26 мешканців села. Багато жителів Саврані полягло в боях з окупантами на фронтах Великої Вітчизняної війни та в партизанських загонах. Серед них – Герой Радянського Союзу К. В. Бочкович і партизан П. Гальченко.
Трудящі Саврані відразу ж після визволення приступили до відбудови господарства, зруйнованого окупантами. Вороги висадили в повітря колгоспний млин, олійню, спалили школу, 55 житлових будинків, розграбували артілі. Загальна сума збитків, завданих населенню, колгоспам і селу, становила понад 32,3 млн. карбованців.
Незважаючи на трудовий героїзм жінок, старих, підлітків, на плечі яких ліг весь тягар відбудови. Значна частина колгоспної землі через відсутність тягла і реманенту лишилася необробленою. Тільки на кінець 1946 року завдяки допомозі держави машинам, насінням тощо, а також збільшенню кількості робочих рук відновлено довоєнну посівну площу. У 1948 році урожайність сільськогосподарських культур досягла довоєнного рівня. Але тваринництва все ще лишалось малопродуктивним і нерентабельним.
Дальше зміцнення економіки колгоспів зв’язане з їх укрупненням, а також з введенням в експлуатацію міжколгоспної Савранської ГЕС. Збудованої на річці Південному Бузі. Спорудження електростанції розпочато в 1947 році, а у травні 1950 року вона вже дала струм. Це була найпотужніша (400 квт) між колгоспниками ГЕС на Україні в роки 4-ї п’ятирічки. Внаслідок проведеного в 1950 році об’єднання дрібних саранських сільгоспартілей створено 2 колгоспи – «Прогрес» і «Дружба». Держава закріпила за ними 8360 га землі, в т. ч. понад 5 тис. га орної.
В перші два роки після укріплення мали місце організаційні недоліки у розвитку громадського господарства, порушення принципу матеріальної заінтересованості колгоспників. Партійні організації цих артілей нечисленними і недостатньо впливали на господарські справи. В 1950 році, наприклад, в колгоспі «Дружба» було всього 5 комуністів.
Після вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року економічний стан обох колгоспів почав досить швидко поліпшуватися, зміцніла трудова дисципліна. Значно підвищились роль первинних парторганізацій в розвитку господарства, збільшився їх чисельний склад. Наприкінці 1958 року партійна організація колгоспу «Дружба» налічувала вже 30 чоловік, 25 комуністів працювали безпосередньо на виробництві. Були створені партійні групи в бригадах та інших виробничих ланках. Комсомольська організація колгоспу об’єднувала понад 100 передових юнаків і дівчат, з них 39
Дивиться також інші населені пункти цього району: