Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вистави і один концерт. За цей же час рада організувала демонстрацію 3 кінофільмів, залучила місцевого лікаря до читання лекцій по санітарії та гігієні. Важливим політичним заходом було проведення публічного суду на фашизмом. У клубі систематично провадилася антирелігійна пропаганда, внаслідок якої в 1924 році жителі ухвалили закрити молитовний дім та 2 синагоги. Особливо пожвавилося культурне будівництво на селі в роки першої п’ятирічки. До 1930 року всі діти шкільного віку були охоплені навчанням, в основному завершено також ліквідацію неписьменності серед дорослого населення.
На початку 1930 року в Саврані проживало близько 9 тис. чоловік, в т. ч. українців – понад 4,8 тис., решта євреї, молдавани, росіяни тощо. В селі налічувалося 1795 господарств, з них 682 бідняцькі, 15 куркульських, 1098 господарств належали середнякам, кустарям тощо. Отже, значна частина селянських родин, незважаючи на допомогу держави і місцевих органів, не змогла підняти своє одноосібне господарство, позбутися куркульської кабали. Одночасно прикладі ТСОЗів переконував їх в перевагах колективної праці. І коли у 1929 році в країні за рішенням XV з’їзду ВКП(б) почалася суцільна колективізація, бідняки Саврані першими пішли в колгосп.
На базі товариств по спільному обробітку землі утворилася артіль «Незаможник». Головою її обрано члена КНС з 1920 року М. Ф. Стукаленка. В 1930 році організовано колгосп ім. Червоної Армії, який очолив В. А. Байрак. Навесні того ж року колективні господарства Саврані об’єднували 187 селянських дворів, з них 173 бідняцькі і 14 середняцьких. В наступному році утворено ще 3 колгоспи: ім. Будьонного, ім. Котовського, «Ленінгейм». На кінець 1931 року Саврань стала селом суцільної колективізації.
Соціалістична перебудова села проходила в умовах запеклої боротьби з класовим ворогом. Куркулі загороджували селянам, які вступали до колгоспів, жорстокою розправою. Вони спалили хату Я. П. Морозюка, активного учасника боротьби за Радянську владу, вчинили кілька замахів на активістів колгоспного руху. Партійний і комсомольський осередки. КНС очолили боротьбу трудящого селянства проти місцевих глитаїв. Вже у 1930 році в Саврані було розкуркулено 8 господарств, а потім ще 7. Їх тягло і реманент передано колгоспам.
Велику допомогу в організаційно-господарському зміцненні молодих колективних господарств подала Савранська МТС, створена в 1930 році. Вже наступного року вона мала 27 тракторів, 10 молотарок, 10 автомашин, 14 двигунів, а в 1932 році одержала 4 комбайн «Комунар». Взимку 1930-1932 рр. в селі працювали курси механізаторів, де навчалось 45 чоловік. Першими саранськими трактористами були А. П. Вербицький, П. Ф. Олійник, А. П. Лебедюк, який згодом став і першим комбайнером в районі.
Завдяки повсякденному керівництву партійної організації і сумлінній праці колгоспників та механізаторів у передвоєнні роки саранські артілі значно зміцніли. В 1938 році у колгоспі ім. Будьонного намолот зернових з кожного га становив 20 цнт; надої молока – 2,5 тис. літрів на фуражному корову. Врожаї зернових є 4 інших колективних господарствах дорівнювали 16-18 цнт з га. Того року особливо відзначилися на збиранні врожаю механізатори А. Лісниченко і К. Піднебесний. Останній за 28 робочих днів зібрав комбайном колоскові з 429 га, а потім поїхав в Павлоградську область і там за 40 робочих днів скосив хліба на площі в 1139 га. Лісниченко і Піднебесний були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки і нагороджені медалями.
За роки довоєнних п’ятирічок великі зміни сталися і в самій Саврані. Тут споруджено нову школу, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки для дорослих і дітей. Чимало колгоспників перебралися в нові просторі оселі. Значно поліпшилось медичне обслуговування населення. Якщо до Великого Жовтня в Савранській лікарні, яка обслуговувала понад 63 тис. чоловік, працювали 1 лікар і 2 фельдшери, то в 1937 році медперсонал районної лікарні й амбулаторної налічував 6 лікарів і 27 акушерок, фельдшерів, медсестер.
Саврань
Сторінка 4 з 8
навчалося 546 дітей. Тоді ж було створено надзвичайну комісію по ліквідації неписьменності серед дорослих. Велику роботу провадили бібліотека і сільський клуб. Рада клубу брала активну участь у громадському житті села. За її ініціативою створено політичний, культосвітній та драматичний гуртки. Лише в липні-вересні 1923 року гуртківці показали односельчанам чотири На початку 1930 року в Саврані проживало близько 9 тис. чоловік, в т. ч. українців – понад 4,8 тис., решта євреї, молдавани, росіяни тощо. В селі налічувалося 1795 господарств, з них 682 бідняцькі, 15 куркульських, 1098 господарств належали середнякам, кустарям тощо. Отже, значна частина селянських родин, незважаючи на допомогу держави і місцевих органів, не змогла підняти своє одноосібне господарство, позбутися куркульської кабали. Одночасно прикладі ТСОЗів переконував їх в перевагах колективної праці. І коли у 1929 році в країні за рішенням XV з’їзду ВКП(б) почалася суцільна колективізація, бідняки Саврані першими пішли в колгосп.
На базі товариств по спільному обробітку землі утворилася артіль «Незаможник». Головою її обрано члена КНС з 1920 року М. Ф. Стукаленка. В 1930 році організовано колгосп ім. Червоної Армії, який очолив В. А. Байрак. Навесні того ж року колективні господарства Саврані об’єднували 187 селянських дворів, з них 173 бідняцькі і 14 середняцьких. В наступному році утворено ще 3 колгоспи: ім. Будьонного, ім. Котовського, «Ленінгейм». На кінець 1931 року Саврань стала селом суцільної колективізації.
Соціалістична перебудова села проходила в умовах запеклої боротьби з класовим ворогом. Куркулі загороджували селянам, які вступали до колгоспів, жорстокою розправою. Вони спалили хату Я. П. Морозюка, активного учасника боротьби за Радянську владу, вчинили кілька замахів на активістів колгоспного руху. Партійний і комсомольський осередки. КНС очолили боротьбу трудящого селянства проти місцевих глитаїв. Вже у 1930 році в Саврані було розкуркулено 8 господарств, а потім ще 7. Їх тягло і реманент передано колгоспам.
Велику допомогу в організаційно-господарському зміцненні молодих колективних господарств подала Савранська МТС, створена в 1930 році. Вже наступного року вона мала 27 тракторів, 10 молотарок, 10 автомашин, 14 двигунів, а в 1932 році одержала 4 комбайн «Комунар». Взимку 1930-1932 рр. в селі працювали курси механізаторів, де навчалось 45 чоловік. Першими саранськими трактористами були А. П. Вербицький, П. Ф. Олійник, А. П. Лебедюк, який згодом став і першим комбайнером в районі.
Завдяки повсякденному керівництву партійної організації і сумлінній праці колгоспників та механізаторів у передвоєнні роки саранські артілі значно зміцніли. В 1938 році у колгоспі ім. Будьонного намолот зернових з кожного га становив 20 цнт; надої молока – 2,5 тис. літрів на фуражному корову. Врожаї зернових є 4 інших колективних господарствах дорівнювали 16-18 цнт з га. Того року особливо відзначилися на збиранні врожаю механізатори А. Лісниченко і К. Піднебесний. Останній за 28 робочих днів зібрав комбайном колоскові з 429 га, а потім поїхав в Павлоградську область і там за 40 робочих днів скосив хліба на площі в 1139 га. Лісниченко і Піднебесний були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки і нагороджені медалями.
За роки довоєнних п’ятирічок великі зміни сталися і в самій Саврані. Тут споруджено нову школу, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки для дорослих і дітей. Чимало колгоспників перебралися в нові просторі оселі. Значно поліпшилось медичне обслуговування населення. Якщо до Великого Жовтня в Савранській лікарні, яка обслуговувала понад 63 тис. чоловік, працювали 1 лікар і 2 фельдшери, то в 1937 році медперсонал районної лікарні й амбулаторної налічував 6 лікарів і 27 акушерок, фельдшерів, медсестер.
Дивиться також інші населені пункти цього району: