Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В умовах гострої класової боротьби у жовтні 1922 року відбулися вибори до Савранської сільської Ради. Партосередок і КНС закликали населення обирати до неї кращих представників трудящого селянства. Виборці одностайно проголосували гонів самооборони, які формувались, головним чином, а революційної молоді. Всі члени комсомольської організації, яка влітку 1920 року налічувала в своїх рядах 35 чоловік, були в розпорядженні комісара. Місцеві загони допомагали вести боротьбу проти контрреволюційних зграй підрозділам 51-ї Перекопської дивізії, спеціальним військовим частинам. Тільки в 1923 році з бандитизмом в Савранському районі було покінчено.
Після закінчення громадянської війни та ліквідації контрреволюційних банд партійна організація і місцева Рада дістали можливість зосередити увагу на відбудові сільського господарства, на допомозі бідняцьким родинам. За роки імперіалістичної і громадянської воєн, а також внаслідок бандитських грабунків більшість господарств Саврані занепала. Багато селян не мали ні коней, ні реманенту. Серед бідноти, що входила до комнезаму, всього 25 проц. мала тягло. За цих умов, тільки об’єднавши свої зусилля і реманент, незаможні господарства могли обробляти одержану від Радянської влади землю.
За ініціативою комуністів навесні 1923 року в селі створено 3 ТСОЗи, а восени – сільгоспартіль. Ці колективи – «Слава», «Серп», «Вільна праця», «Незаможник» - об’єднували 80 найбідніших родин. В перших трьох господарствах налічувалось 7 коней і 14 плугів та борін.
Землеробські товариства мали статут, за яким основною їх метою було «оновлення сільського господарства, звільнення праці хлібороба від експлуатації». Рік у рік колективні господарства міцніли, поповнювались новими членами. У квітні 1924 року в Саврані було вже 5 ТСОЗів. Вони об’єднували 120 селянських дворів (із загальної кількості 1800). Держава надавала товариствам позички на придбання насіння, плугів та іншого інвентаря. Тільки в 1927 році вони одержали 31,8 тис. крб., а також 2 трактори з виплатою їх вартості в розстрочку на 3 роки.
Кооперативний рух очолював і спрямовував партійний осередок, в якому у 1927 році налічувалось 12 комуністів, а також сільська Рада. Систематичну роботу по залученню селян до спільної праці провадив КНС. В 1927-1928 рр. питання кооперування обговорювалось на зборах сільського комнезаму. В їх постановах підкреслювалось, що лише в колгоспах біднота зможе поліпшити свій добробут. Одночасно КНС широко залучував незаможників до кооперації. До жовтня 1928 року з 104 господарств членів комнезаму до кредитних товариств входило 64, до споживчої кооперації – 74, до товариства взаємодопомоги – 68 тощо. Чимало бідняцьких родив одночасно були членами кількох кооперативних об’єднань. КНС виступав як громадсько-політична організація. В 1927 році під час виборів до сільської Ради він рекомендував до її складу 16 своїх активістів, в т. ч. одного з організаторів комнезаму Р. Шарапановського і члена першого ревкому Я. Морозюка. У дні святкування десятих роковин Червоної Армії члени КНС на загальних зборах прийняли постанову про організацію в селі осередку Тсоавіахіму. До нього вступили усі члени КНС. Збори записали, що комнезам, якщо буде потреба, пошле кращих своїх членів до лав Червоної Армії.
Поряд з сільським господарством в Саврані успішно розвивалася кустарна промисловість. Було створено 6 трудових артілей – цегельну., кожушну, кравецьку, деревообробну, лозоплетильну та бляхар ну, в яких об’єдналося 278 ремісників. У 1929/30 році вони виготовили продукції на 615 тис. крб. Ковальське. Бондарне і шевське виробництво перебувало в руках кустарів-одинаків.
Партійні і радянські органи багато уваги приділяли здійсненню на селі культурної революції. В Саврані у 1923 році вже працювали 2 школи, де
Саврань
Сторінка 3 з 8
Кошового, Заболотного, Тютюнника, Махна тощо. Наприкінці 1920 року в Савранському лісі бандити вбили комісара Одеського губвиконкому Владикіна. Особливо лютували контрреволюційні зграї в червні-серпні 1921 року. В середині липня вони розстріляли члена земельної комісії Коваля і забрали на зсипних пунктах хліба. У серпні 1921 року банда Заболотного, озброєна гвинтівками і чотирма кулеметами, увірвалася в Саврань, захопила відділення міліції і вчинила розправу над його співробітниками. Грабіжники забирали у населення майно тощо. Після закінчення громадянської війни та ліквідації контрреволюційних банд партійна організація і місцева Рада дістали можливість зосередити увагу на відбудові сільського господарства, на допомозі бідняцьким родинам. За роки імперіалістичної і громадянської воєн, а також внаслідок бандитських грабунків більшість господарств Саврані занепала. Багато селян не мали ні коней, ні реманенту. Серед бідноти, що входила до комнезаму, всього 25 проц. мала тягло. За цих умов, тільки об’єднавши свої зусилля і реманент, незаможні господарства могли обробляти одержану від Радянської влади землю.
За ініціативою комуністів навесні 1923 року в селі створено 3 ТСОЗи, а восени – сільгоспартіль. Ці колективи – «Слава», «Серп», «Вільна праця», «Незаможник» - об’єднували 80 найбідніших родин. В перших трьох господарствах налічувалось 7 коней і 14 плугів та борін.
Землеробські товариства мали статут, за яким основною їх метою було «оновлення сільського господарства, звільнення праці хлібороба від експлуатації». Рік у рік колективні господарства міцніли, поповнювались новими членами. У квітні 1924 року в Саврані було вже 5 ТСОЗів. Вони об’єднували 120 селянських дворів (із загальної кількості 1800). Держава надавала товариствам позички на придбання насіння, плугів та іншого інвентаря. Тільки в 1927 році вони одержали 31,8 тис. крб., а також 2 трактори з виплатою їх вартості в розстрочку на 3 роки.
Кооперативний рух очолював і спрямовував партійний осередок, в якому у 1927 році налічувалось 12 комуністів, а також сільська Рада. Систематичну роботу по залученню селян до спільної праці провадив КНС. В 1927-1928 рр. питання кооперування обговорювалось на зборах сільського комнезаму. В їх постановах підкреслювалось, що лише в колгоспах біднота зможе поліпшити свій добробут. Одночасно КНС широко залучував незаможників до кооперації. До жовтня 1928 року з 104 господарств членів комнезаму до кредитних товариств входило 64, до споживчої кооперації – 74, до товариства взаємодопомоги – 68 тощо. Чимало бідняцьких родив одночасно були членами кількох кооперативних об’єднань. КНС виступав як громадсько-політична організація. В 1927 році під час виборів до сільської Ради він рекомендував до її складу 16 своїх активістів, в т. ч. одного з організаторів комнезаму Р. Шарапановського і члена першого ревкому Я. Морозюка. У дні святкування десятих роковин Червоної Армії члени КНС на загальних зборах прийняли постанову про організацію в селі осередку Тсоавіахіму. До нього вступили усі члени КНС. Збори записали, що комнезам, якщо буде потреба, пошле кращих своїх членів до лав Червоної Армії.
Поряд з сільським господарством в Саврані успішно розвивалася кустарна промисловість. Було створено 6 трудових артілей – цегельну., кожушну, кравецьку, деревообробну, лозоплетильну та бляхар ну, в яких об’єдналося 278 ремісників. У 1929/30 році вони виготовили продукції на 615 тис. крб. Ковальське. Бондарне і шевське виробництво перебувало в руках кустарів-одинаків.
Партійні і радянські органи багато уваги приділяли здійсненню на селі культурної революції. В Саврані у 1923 році вже працювали 2 школи, де
Дивиться також інші населені пункти цього району: