Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Жовтень

Сторінка 3 з 6
Коли в серпні містечко захопили денікінці, члени ревкому перейшли в підпілля і керували боротьбою населення проти білогвардійців. Ревком підтримував постійний зв’язок з партизанським загоном, яким командував В.К. Дубецький. Наприкінці 1919 року Петровірівка стала одним із опорних пунктів цього загону. Партизани не раз вступали в бій з денікінцями, завдаючи їм відчутних ударів, а в лютому 1920року допомогли частинам Червоної Армії, і зокрема кавалеристам Г.І. Котовського, визволяти села волості від ворога.
8 лютого в Петровірівці було створено волосний ревком, який очолив місцевий швець В.Д. Вдовиченко, а навесні обрано волосну Раду. Спираючись на активну підтримку комнезаму (у червні він об’єднував 230 чоловік), а потім і Петровірівського партійного осередку створеного в серпні у складі 8 чоловік, Рада приступила до радянського будівництва на селі. Поміщицькі і частково куркульські землі, відібрані у селян денікінцями, знов були розподілені між безземельними і малоземельними. Проводилося землевпорядкування. Щоб допомогти бідноті обробити і засіяти одержані наділи, Рада подбала про відкриття майстерні про відкриття майстерні по ремонту інвентарю. У куркулів було відібрано лишки зерна і передано тим, хто його не мав. При збиранні хліба і продуктів за продрозверсткою радянські органи суворо дотримувались класового принципу.
Куркульство чинило опір усім заходам Радянської влади, а восени 1920 року вчинило проти неї заколот. Загони озброєних бандитів лютували в селах волості. Вночі 5 жовтня в Петровірівку вдерлася банда, яка розгромила канцелярію волосної Ради. Боротьбу проти бандитизму очолили комуністи В. М. Понандопуло (член партії з 1905 року), А.Є. Коханівськнй (член партії з 1906) року) і С. Г. Куперман. Активну допомогу їм подавав комсомольський осередок, створений наприкінці 1920 року. До нього входили П. Конюков, М. Тарнавський, С. Шляхетко та інші. На початку наступного року в Петровірівці відбувся волосний з’їзд КСМУ, що ухвалил вважати комсомольців мобілізованими на боротьбу за хліб, проти бандитських зграй, що перешкоджали відбудові господарства, посилювали розруху. До середини 1921 року з бандитизмом у волості було в основному покінчено. Велику роль у цьому відіграли частини Червоної Армії — 51-а ордена Червоного Прапора Перекопська дивізія, 452-й стрілецький полк, що після розгрому Врангеля перебували на відпочинку в селах волості.
У жовтні 1922 року відбулись перевибори місцевої Ради під лозунгом «Робітники і комнезаможи – до Рад!» Трудящі Петровіровки обрали до неї людей, безмежно відданих справі соціалізму. На початку 1923 року Петровірівка за новим адміністративним поділом увійшла до складу Демидівського району, а серпні стала райцентром (назва району залишилася стара).
У відбудовний період в селі проводилася значна культурно-освітня робота. В листопаді 1920 року в школах волості почалися заняття. Тільки в 2 школах Петровірівки сіли за парти 330 учнів. У грудні відбулось відкриття місцевого театру, якому було присвоєно імя Луначарського та робітничо-селянського клубу ім. Шевченка. 1923 року тут побудували рай сільбуд. Його діяльністю керував секретар партосередку. У сільбуді працювали політичний, драматичний, природознавчий і літературний гуртки та школа профграмоти. Комуністи широко залучали до ліквідації неписьменності серед населення всіх, хто міг писати і читати. На початку 1924 року в двох групах лікнепу навчалося 47 чоловік.
Наступного року відкрито районну школу. Розгорнула роботу пересувна школа політграмоти, слухачі якої  вивчали окремі ленінські твори, зокрема з селянського питання.
З великим сумом трудящі Петровірівки зустріли звістку про смерть В.І. Леніна. В день похорон в селі було закладено пам’ятник великому вождю, який відкрила у квітні того ж року.
Петровірівський партосередок провадив серед селян велику роз’яснювальну і виховну роботу, залучав їх до різних форм кооперації. Протягом 1921-1924 рр. в селі було створено 6 кооперативних товариств і спілок, у т.ч. три ТСОЗи – «Співдружність», «Весна», «Об’єднання». Кожний із них налічував від 6 до 15 господарств, переважно бідняцьких. ТСОЗи мали від 84 до 120 десятин землі, по 12-20 коней, а також плуги, сівалки, збиральні машини. У членів товариства «Весна» був навіть трактор. Держава подавала колективним господарствам значну допомогу кредитами і машинами. Так, тільки лютому 1927 року в село прибули 4 трактори. А всього на колективних ланах працювало 10 сталевих коней.
До 1927 року кооперативні господарства Петровірівки зробили великий крок вперед. Це переконливо продемонструвала сільськогосподарська виставка, влаштована тут на честь 10-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. Тоді ж було проведено свято врожаю. Виступаючи на ньому, селянин Продан сказав: «Ось ці


Сучасна карта - Жовтень