Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На честь десятиріччя Великого Жовтня Петровірівку було перейменовано на село Жовтень, а Демидівський район на район ім. Жовтня.
Після XV з’їзду ВКП(б) районна партійна організація та партосередок села Жовтня зосередили основну увагу на питаннях колгоспного будівництва. На прикладі роботи сільських ТСОЗів, а також передового радгоспу ім. Шевченка селяни Жовтня переконувалися в перевагах колективних господарств. У другому півріччі 1929 року кілька десятків бідняцьких родин об'єдналося в сільськогосподарську артіль «Надія», на базі якої наступного року створили колгосп ім. Фрунзе. До травня 1930 року 70 проц. селянських господарств стали на шлях колективної праці3.
У перші роки артіль ім. Фрунзе об'єднувала 280 господарств. Вона мала близько 200 коней, кілька десятків плугів, півтори сотні борін і півтора десятка лобогрійок, у 1930-1931 рр. колгосп обслуговувала машинно-тракторна станція ім. Шевченка. Після її розукрупнення в 1931 році утворено Жовтневу МТС. Першими її трактористами було подружжя Микола і Клавдія Петриченки. Напередодні Великої Вітчизняної війни Жовтнева МТС мала 87 тракторів (в 15-сильному обчисленні), 46 комбайнів, 105 вантажних автомашин та багато іншої техніки. Поступово колгосп ім. Фрунзе набирав сили. За 1938-1939 рр. тут було побудовано кошару на 200 овець, стайню, корівник на 200 і свинарники на 1000 голів. Працювали масло-та виноробний заводи, електростанція. Невпинно поліпшувалось життя колгоспників. У передвоєнні роки вони одержували на трудодень по 3 і більше кг хліба.
Серед трудівників колгоспу було чимало стахановців і ударників. Одного з них чабана Н. Г. Ніколаєва, уряд нагородив орденом Леніна. Конюх Є.П. Єфимовський одержав медаль ВСГВ.
Великий авторитет у колгоспників мала Жовтнева сільрада, яка докладала багато зусиль до впорядкування села, будівництва побутових і культосвітніх закладів. У 1935 році вона завоювала першість в соціалістичному змаганні сільрад району. За добре організовану роботу серед жінок Центральна конкурсна комісія ЦВК України нагородила сільраду грошовою премією в розмірі 5 тис. крб. З ініціативи депутатів у 1940 році споруджено школу семирічку. Осередком культури на селі став райсільбуд. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності. Приміщення церкви переобладнали під спортзал.
Господарське і культурне будівництво на селі було перервано війною. В перші ж дні Великої Вітчизняної війни у Жовтні створено винищувальний батальйон, до якого вступило 75 чоловік. Вони охороняли громадські приміщення, виконували патрульну службу в селі і навколо нього. В липні 1941 року в Жовтні дислокувався штаб 9-ї армії Південного фронту. Деякий час тут перебував головнокомандуючий військ Південно-Західного напряму маршал Радянського Союзу С. М. Будьоний.
Під натиском переважаючих сил ворога наші частини змушені були відступити. 7 серпня в село вдерлися німецько-румунські загарбники. Горе і смерть принесли вони радянським людям. 273 мирні жителі загинули від рук ворога. Окупанти вчинили звірячу розправу над 2 тис. полонених. Але фашистський терор не зламав радянських патріотів. В період оборони Одеси у районі сіл Жовтня, Ширяєвого, Антонівки, Демидового діяв партизанський загін. Тільки протягом серпня 1941 року партизани зробили близько 20нападів на транспорти ворога, розгромили фашистський каральний загін, що прямував до Антонівки для розправи над її жителями. Завдаючи окупантам значних втрат, народні месники одночасно підтримували віру радянських людей у перемогу Червоної Армії над ненависним ворогом. В її рядах мужньо билися з німецько-фашистськими військами багато жителів Жовтня. Серед них Н.К. Конюков, Є.Д. Шевчук, М.П. Слободяник та інші. За бойові заслуги вони нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Дехто з них визволив і рідну Одещину.
2 квітня 1944 року танкісти 3-ї Чаплинської Червонопрапорної бригади 23-го танкового корпусу вибили ворога з села Жовтня, Руїни і згарища залишили після себе окупанти. Вони зруйнували і спалили 106 житлових будинків, багато господарських і культурно-побутових споруд. Фашистські грабіжники вивезли і знищили 578 коней, близько 500 голів великої рогатої худоби, 770 овець.
Після визволення села місцеві комсомольці і молодь подали чималу допомогу частинам Червоної Армії. Вони перевозили ящики з боєприпасами, копали землянки, окопи, доглядали поранених. У фонд внесено 138 тис. крб. і на 54 тис. крб. облігацій. Понад 8,5 тис. крб.. зібрали трудящі на будівництво торпедних катерів «Одеський
Жовтень
Сторінка 4 з 6
десять тракторів, що гуркотять і пробуджують наші сили, вони — яскравий приклад наших господарських досягнень. Поліпшено племінну худобу, сортове насіння, що ним засіваємо тепер свої лани,— це кращий доказ наших перемог у сільському господарстві за 10 років Радянської влади...». Після XV з’їзду ВКП(б) районна партійна організація та партосередок села Жовтня зосередили основну увагу на питаннях колгоспного будівництва. На прикладі роботи сільських ТСОЗів, а також передового радгоспу ім. Шевченка селяни Жовтня переконувалися в перевагах колективних господарств. У другому півріччі 1929 року кілька десятків бідняцьких родин об'єдналося в сільськогосподарську артіль «Надія», на базі якої наступного року створили колгосп ім. Фрунзе. До травня 1930 року 70 проц. селянських господарств стали на шлях колективної праці3.
У перші роки артіль ім. Фрунзе об'єднувала 280 господарств. Вона мала близько 200 коней, кілька десятків плугів, півтори сотні борін і півтора десятка лобогрійок, у 1930-1931 рр. колгосп обслуговувала машинно-тракторна станція ім. Шевченка. Після її розукрупнення в 1931 році утворено Жовтневу МТС. Першими її трактористами було подружжя Микола і Клавдія Петриченки. Напередодні Великої Вітчизняної війни Жовтнева МТС мала 87 тракторів (в 15-сильному обчисленні), 46 комбайнів, 105 вантажних автомашин та багато іншої техніки. Поступово колгосп ім. Фрунзе набирав сили. За 1938-1939 рр. тут було побудовано кошару на 200 овець, стайню, корівник на 200 і свинарники на 1000 голів. Працювали масло-та виноробний заводи, електростанція. Невпинно поліпшувалось життя колгоспників. У передвоєнні роки вони одержували на трудодень по 3 і більше кг хліба.
Серед трудівників колгоспу було чимало стахановців і ударників. Одного з них чабана Н. Г. Ніколаєва, уряд нагородив орденом Леніна. Конюх Є.П. Єфимовський одержав медаль ВСГВ.
Великий авторитет у колгоспників мала Жовтнева сільрада, яка докладала багато зусиль до впорядкування села, будівництва побутових і культосвітніх закладів. У 1935 році вона завоювала першість в соціалістичному змаганні сільрад району. За добре організовану роботу серед жінок Центральна конкурсна комісія ЦВК України нагородила сільраду грошовою премією в розмірі 5 тис. крб. З ініціативи депутатів у 1940 році споруджено школу семирічку. Осередком культури на селі став райсільбуд. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності. Приміщення церкви переобладнали під спортзал.
Господарське і культурне будівництво на селі було перервано війною. В перші ж дні Великої Вітчизняної війни у Жовтні створено винищувальний батальйон, до якого вступило 75 чоловік. Вони охороняли громадські приміщення, виконували патрульну службу в селі і навколо нього. В липні 1941 року в Жовтні дислокувався штаб 9-ї армії Південного фронту. Деякий час тут перебував головнокомандуючий військ Південно-Західного напряму маршал Радянського Союзу С. М. Будьоний.
Під натиском переважаючих сил ворога наші частини змушені були відступити. 7 серпня в село вдерлися німецько-румунські загарбники. Горе і смерть принесли вони радянським людям. 273 мирні жителі загинули від рук ворога. Окупанти вчинили звірячу розправу над 2 тис. полонених. Але фашистський терор не зламав радянських патріотів. В період оборони Одеси у районі сіл Жовтня, Ширяєвого, Антонівки, Демидового діяв партизанський загін. Тільки протягом серпня 1941 року партизани зробили близько 20нападів на транспорти ворога, розгромили фашистський каральний загін, що прямував до Антонівки для розправи над її жителями. Завдаючи окупантам значних втрат, народні месники одночасно підтримували віру радянських людей у перемогу Червоної Армії над ненависним ворогом. В її рядах мужньо билися з німецько-фашистськими військами багато жителів Жовтня. Серед них Н.К. Конюков, Є.Д. Шевчук, М.П. Слободяник та інші. За бойові заслуги вони нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Дехто з них визволив і рідну Одещину.
2 квітня 1944 року танкісти 3-ї Чаплинської Червонопрапорної бригади 23-го танкового корпусу вибили ворога з села Жовтня, Руїни і згарища залишили після себе окупанти. Вони зруйнували і спалили 106 житлових будинків, багато господарських і культурно-побутових споруд. Фашистські грабіжники вивезли і знищили 578 коней, близько 500 голів великої рогатої худоби, 770 овець.
Після визволення села місцеві комсомольці і молодь подали чималу допомогу частинам Червоної Армії. Вони перевозили ящики з боєприпасами, копали землянки, окопи, доглядали поранених. У фонд внесено 138 тис. крб. і на 54 тис. крб. облігацій. Понад 8,5 тис. крб.. зібрали трудящі на будівництво торпедних катерів «Одеський
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Червоний Кут
- Старі Маяки
- Саханське
- Осинівка
- Орджонікідзе
- Олександрівка
- Новосвітівка
- Новоєлизаветівка
- Новоандріївка
- Миколаївка
- Мар’янівка
- Малігонове
- Макарове
- Катерино-Платонівка
- Бранкованове