Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Біляївки і Маяків у 1903 році був заарештований. У 1902 році до Біляївки приїжджали з Одеси агітатори. Разом з місцевими робітниками вони провели на острові Погорєлому маївку. Іншим разом відбулися таємні збори революційно настроєних біляївців у плавнях, на острові Куколи. Щоб уникнути провокаторів, учасники зборів користувалися замість пароля номерами. І все ж поліції вдалося вислідити і заарештувати робітників станції «Дністер» П. І. Нода і К. Д. Олексенка. Потім їх вислано до Архангельської губернії.
У 1905 році в село повернулись К. Родідял, О. Згама та інші учасники російсько-японської війни, які розповіли односельчанам про цусімські події. Восени 1905 року Херсонський губернський комітет сільських організацій РСДРП розіслав у села звернення, в якому порушувались питання про землю, надання демократичних свобод, доступність народної освіти для найбіднішого селянства, і радив обговорити його. Прогресивно настроєні робітники станції «Дністер» спільно з одеськими агітаторами широко роз'яснювали біляївськнм селянам цей документ.
У червні 1905 року селяни Біляївки на загальному сході обговорили свою резолюцію (т. зв. приговор) і ухвалили всі рекомендації Херсонського губернського комітету РСДРІІ. Учасники сходу вимагали збільшення селянських наділів, зміни податкової системи в такий спосіб, щоб «той, хто має більше прибутку, сплачував би і податку більше».
Селяни рішуче протестували проти опіки земських начальників, вимагали негайного скликання Установчих зборів, прямої і таємної подачі голосів тощо. Вони вимагали безплатного навчання в усіх учбових закладах, щоб «...були освічені люди не тільки з дворян, купців і багатих селян, але й з простого рядового селянства». Цей документ від імені всієї громади підписали 116 чоловік.
Під час столипінської реформи багато бідняків Біляївки, щоб сплатити багаторічні недоїмки, продавали за безцінь землі куркулям, поповнюючи число безземельних. За їх рахунок куркулі ставали великими землевласниками. Так, волосний староста Луполов збільшив свої володіння до 300 десятин, куркуль Йова не тільки розширив земельні володіння, але й відкрив бакалійну крамницю, побудував паровий млин.
Під час першої світової війни багато біляївців мобілізовано на фронт. Господарства залишились без робочих рук, третина їх у 1916 році не мала тяглової сили. Становище трудового селянства ставало дедалі важчим. Так, у 1917 році з 1343 господарств Біляївки понад 200 не мали посівів, (629 не мали робочої худоби, 753 господарства були безкорівними. В той же час куркулі мали по 3-4 коней та багато худоби. Бідняки змушені були на час сівби або збирання врожаю брати в куркулів робочу худобу, орендувати землю. І все це по високій ціні. Куркуль С. Луполов здавав землю замість 15 по 25 крб. за десятину.
На початку 1917 року в село почали повертатись фронтовики. Одним з перших прибув А. А. Кобзар. Разом з І. С. Кравченком та іншими односельчанами він розповідав селянам про становище в країні та про боротьбу більшовиків за права народу.
Трудове населення Біляївки з великими сподіваннями зустріло звістку про Лютневу революцію. На мітингу, скликаному після одержання цієї звістки, біляївці вимагали розподілу землі між безземельними і малоземельними селянами та демократичних свобод Але утворений в березні 1917 року земельний комітет, до якого потрапили куркулі та їх прислужники, не поспішав ділити землю, обмежувався обіцянками про скликання Установчих зборів. Влітку і восени 1917 року у придністровських селах, у т. ч. і в Біляївці, розміщувались військові частини, що відходили з Румунського фронту. Серед солдатів було чимало більшовиків, вони роз'яснювали селянам більшовицькі лозунги про мир і землю.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції і проголошення влади Рад земельний комітет припинив своє існування. У січні 1918 року біляївці обрали Раду селянських депутатів, яку очолив А. А. Кобзар. Активну участь в її роботі брали бідняки І. С. Кравченко, П. А. Руденко, В. П. Волков та інші. За ворожу діяльність Рада заарештувала куркуля Луполова, його землі повернула селянам, провела облік земельних угідь, які мала передати біднякам. Але здійснити намічені заходи Рада не змогла, бо в середині березня 1918 року село захопили австро- німецькі війська. Окупанти грабували мирне населення і відновлювали старі порядки. У квітні 1918 року в Біляївці розгорнула роботу підпільна партійна організація. За її ініціативою тут утворився об'єднаний військово-революційний комітет, до складу якого ввійшли сільські активісти та представники станції «Дністер» - С. Л. Будівський, А. А. Кобзар, І. С. Кравченко, А. Д. Мойса, Ф. П. Руденко та інші.
Біляївка
Сторінка 2 з 8
сприяла також соціал-демократична пропаганда, яку провадив II. А. Руденко (партійна кличка Бланш місцевий житель, який був на заробітках в Одесі, працював матросом. Він брав участь у транспортуванні ленінської «Искры» з-за кордону і за розповсюдження цієї газети серед жителів У 1905 році в село повернулись К. Родідял, О. Згама та інші учасники російсько-японської війни, які розповіли односельчанам про цусімські події. Восени 1905 року Херсонський губернський комітет сільських організацій РСДРП розіслав у села звернення, в якому порушувались питання про землю, надання демократичних свобод, доступність народної освіти для найбіднішого селянства, і радив обговорити його. Прогресивно настроєні робітники станції «Дністер» спільно з одеськими агітаторами широко роз'яснювали біляївськнм селянам цей документ.
У червні 1905 року селяни Біляївки на загальному сході обговорили свою резолюцію (т. зв. приговор) і ухвалили всі рекомендації Херсонського губернського комітету РСДРІІ. Учасники сходу вимагали збільшення селянських наділів, зміни податкової системи в такий спосіб, щоб «той, хто має більше прибутку, сплачував би і податку більше».
Селяни рішуче протестували проти опіки земських начальників, вимагали негайного скликання Установчих зборів, прямої і таємної подачі голосів тощо. Вони вимагали безплатного навчання в усіх учбових закладах, щоб «...були освічені люди не тільки з дворян, купців і багатих селян, але й з простого рядового селянства». Цей документ від імені всієї громади підписали 116 чоловік.
Під час столипінської реформи багато бідняків Біляївки, щоб сплатити багаторічні недоїмки, продавали за безцінь землі куркулям, поповнюючи число безземельних. За їх рахунок куркулі ставали великими землевласниками. Так, волосний староста Луполов збільшив свої володіння до 300 десятин, куркуль Йова не тільки розширив земельні володіння, але й відкрив бакалійну крамницю, побудував паровий млин.
Під час першої світової війни багато біляївців мобілізовано на фронт. Господарства залишились без робочих рук, третина їх у 1916 році не мала тяглової сили. Становище трудового селянства ставало дедалі важчим. Так, у 1917 році з 1343 господарств Біляївки понад 200 не мали посівів, (629 не мали робочої худоби, 753 господарства були безкорівними. В той же час куркулі мали по 3-4 коней та багато худоби. Бідняки змушені були на час сівби або збирання врожаю брати в куркулів робочу худобу, орендувати землю. І все це по високій ціні. Куркуль С. Луполов здавав землю замість 15 по 25 крб. за десятину.
На початку 1917 року в село почали повертатись фронтовики. Одним з перших прибув А. А. Кобзар. Разом з І. С. Кравченком та іншими односельчанами він розповідав селянам про становище в країні та про боротьбу більшовиків за права народу.
Трудове населення Біляївки з великими сподіваннями зустріло звістку про Лютневу революцію. На мітингу, скликаному після одержання цієї звістки, біляївці вимагали розподілу землі між безземельними і малоземельними селянами та демократичних свобод Але утворений в березні 1917 року земельний комітет, до якого потрапили куркулі та їх прислужники, не поспішав ділити землю, обмежувався обіцянками про скликання Установчих зборів. Влітку і восени 1917 року у придністровських селах, у т. ч. і в Біляївці, розміщувались військові частини, що відходили з Румунського фронту. Серед солдатів було чимало більшовиків, вони роз'яснювали селянам більшовицькі лозунги про мир і землю.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції і проголошення влади Рад земельний комітет припинив своє існування. У січні 1918 року біляївці обрали Раду селянських депутатів, яку очолив А. А. Кобзар. Активну участь в її роботі брали бідняки І. С. Кравченко, П. А. Руденко, В. П. Волков та інші. За ворожу діяльність Рада заарештувала куркуля Луполова, його землі повернула селянам, провела облік земельних угідь, які мала передати біднякам. Але здійснити намічені заходи Рада не змогла, бо в середині березня 1918 року село захопили австро- німецькі війська. Окупанти грабували мирне населення і відновлювали старі порядки. У квітні 1918 року в Біляївці розгорнула роботу підпільна партійна організація. За її ініціативою тут утворився об'єднаний військово-революційний комітет, до складу якого ввійшли сільські активісти та представники станції «Дністер» - С. Л. Будівський, А. А. Кобзар, І. С. Кравченко, А. Д. Мойса, Ф. П. Руденко та інші.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Троїцьке
- Нерубайське
- Іллінка
- Дачне
- Градениці
- Вигода
- Великий Дальник
- Василівка
- Березань
- Августівка
- Яськи
- Маяки