Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Біляївка

сприяла також соціал-демократична пропаганда, яку провадив II. А. Руденко (партійна кличка Бланш місцевий житель, який був на заробітках в Одесі, працював матросом. Він брав участь у транспортуванні ленінської «Искры» з-за кордону і за розповсюдження цієї газети серед жителів
Біляївки і Маяків у 1903 році був заарештований. У 1902 році до Біляївки приїжджали з Одеси агітатори. Разом з місцевими робітниками вони провели на острові Погорєлому маївку. Іншим разом відбулися таємні збори революційно настроєних біляївців у плавнях, на острові Куколи. Щоб уникнути провокаторів, учасники зборів  користувалися замість пароля номерами. І все ж поліції вдалося вислідити і заарештувати робітників станції «Дністер» П. І. Нода і К. Д. Олексенка. Потім їх вислано до Архангельської губернії.
У 1905 році в село повернулись К. Родідял, О. Згама та інші учасники російсько-японської війни, які розповіли односельчанам про цусімські події. Восени 1905 року Херсонський губернський комітет сільських організацій РСДРП розіслав у села звернення, в якому порушувались питання про землю, надання демократич­них свобод, доступність народної освіти для найбіднішого селянства, і радив обгово­рити його. Прогресивно настроєні робітники станції «Дністер» спільно з одеськими агітаторами широко роз'яснювали біляївськнм селянам цей документ.
У червні 1905 року селяни Біляївки на загальному сході обговорили свою ре­золюцію (т. зв. приговор) і ухвалили всі рекомендації Херсонського губернського комітету РСДРІІ. Учасники сходу вимагали збільшення селянських наділів, зміни податкової системи в такий спосіб, щоб «той, хто має більше прибутку, сплачував би і податку більше».
Селяни рішуче протестували проти опіки земських начальників, вимагали не­гайного скликання Установчих зборів, прямої і таємної подачі голосів тощо. Вони вимагали безплатного навчання в усіх учбових закладах, щоб «...були освічені люди не тільки з дворян, купців і багатих селян, але й з простого рядового селянства». Цей документ від імені всієї громади підписали 116 чоловік.
Під час столипінської реформи багато бідняків Біляївки, щоб сплатити багато­річні недоїмки, продавали за безцінь землі куркулям, поповнюючи число безземель­них. За їх рахунок куркулі ставали великими землевласниками. Так, волосний староста Луполов збільшив свої володіння до 300 десятин, куркуль Йова не тільки розширив земельні володіння, але й відкрив бакалійну крамницю, побудував паро­вий млин.
Під час першої світової війни багато біляївців мобілізовано на фронт. Госпо­дарства залишились без робочих рук, третина їх у 1916 році не мала тяглової сили. Становище трудового селянства ставало дедалі важчим. Так, у 1917 році з 1343 господарств Біляївки понад 200 не мали посівів, (629 не мали робочої худоби, 753 госпо­дарства були безкорівними. В той же час куркулі мали по 3-4 коней та багато ху­доби. Бідняки змушені були на час сівби або збирання врожаю брати в куркулів робочу худобу, орендувати землю. І все це по високій ціні. Куркуль С. Луполов зда­вав землю замість 15 по 25 крб. за десятину.
На початку 1917 року в село почали повертатись фронтовики. Одним з перших прибув А. А. Кобзар. Разом з І. С. Кравченком та іншими односельчанами він роз­повідав селянам про становище в країні та про боротьбу більшовиків за права народу.
Трудове населення Біляївки з великими сподіваннями зустріло звістку про Лютневу революцію. На мітингу, скликаному після одержання цієї звістки, біляївці вимагали розподілу землі між безземельними і малоземельними селянами та  демократичних свобод  Але утворений в березні 1917 року земельний комітет, до якого потрапили куркулі та їх прислужники, не поспішав ділити землю, обмежувався обі­цянками про скликання Установчих зборів. Влітку і восени 1917 року у придні­стровських селах, у т. ч. і в Біляївці, розміщувались військові частини, що відхо­дили з Румунського фронту. Серед солдатів було чимало більшовиків, вони роз'яс­нювали селянам більшовицькі лозунги про мир і землю.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції і проголошення влади Рад земельний комітет припинив своє існування. У січні 1918 року біляївці обрали Раду селянських депутатів, яку очолив А. А. Кобзар.  Активну участь в її роботі брали бідняки І. С. Кравченко, П. А. Руденко, В. П. Волков та інші. За во­рожу діяльність Рада заарештувала куркуля Луполова, його землі повернула селя­нам, провела облік земельних угідь, які мала передати біднякам. Але здійснити на­мічені заходи Рада не змогла, бо в середині березня 1918 року село захопили австро- німецькі війська. Окупанти грабували мирне населення і відновлювали старі порядки. У квітні 1918 року в Біляївці розгорнула роботу підпільна партійна організація. За її ініціативою тут утворився об'єднаний військово-революційний комітет, до складу якого ввійшли сільські активісти та представники станції «Дністер» - С. Л. Будівський,  А. А. Кобзар, І. С. Кравченко, А. Д. Мойса, Ф. П. Руденко та інші.



Сучасна карта - Біляївка