Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Важке соціально-економічно становище селян посилювалось відсутністю медичного обслуговування. Жодної медичної установи в Яськах не було, хоча по кількості жителів це було велике село. Селянам доводилось звертатись по медичну допомогу до сусіднього села Троїцького або ж до
Одеси.
З освітою теж справи були не набагато кращі. В останній чверті XIX століття навіть згідно офіційної статистики з 3350 жителів села знали грамоту тільки 97 чоловіків і 8 жінок. Перша спроба відкрити школу в Яськах належить до 1862 року. Того року у церковнопарафіяльній школі почали вчитись трос дітей. Через 4 роки тут було 35 учнів. У 1873 році в селі відкрилось двокласне земське училище, а через 23 роки, у 1896 році, тут працювали дві земські шкоди, де навчалося всього 135 дітей. Навіть офіційна влада відзначала, що в такому великому селі невистачає принаймні двох шкіл.
Бракувало і вчителів. У 1903 році в трьох школах працювало п'ять учителів, а невистачало шістьох. І після відкриття в 1913 році на «Турбаях» третього земського училища (воно працювало в хаті, орендованій у місцевого селянина) більше ніж половина сільських дітей була поза школою.
Революція 1905—1907 рр. знайшла відгук у Яськах. Селяни відкрито стали па боротьбу за свої права. У 1906 році група селян вчинила замах на життя земського начальника Волчанецького, відомого своєю жорстокістю. В зв'язку з цим було заарештовано 10 жителів села. Протягом трьох місяців тривало слідство. Та заарештовані тримались стійкої власті, нічого не добившись, звільнили їх. встановивши за ними нагляд поліції .
З початком столипінської реформи в Яськах, як і в багатьох інших селах, почалось руйнування надільного землеволодіння на користь куркулів. Повий закон про землевпорядкування відкривав шлях до нових насильств і сваволі щодо селян-общинників. Яськівчани чинили опір руйнуванню общини, вони відкрито виступили проти цієї реформи. Так, коли в 1910 році в село прийшли землеміри, щоб виділити куркулів на хутори,селяни, озброївшись вилами і лопатами, вигнали їх.
Незважаючи на протести і навіть сутички селян із землевпорядниками, в роки столипінської реформи значна частина надільної землі потрапила до заможних господарів. Місцевим куркулям І. Брухману, Л. Ляшенку, Я. Олефіру належало від 18 до 70 десятин кращих земель. Куркулі володіли також кількома кустарними підприємствами. У 1912 році земство в їх інтересах створило в Яськах прокатний пункт сільськогосподарського інвентаря.
На початку XX століття дальшого розвитку набули кустарні промисли. У 1914 році в селі працювали 8 взуттєвих, 8 швейних майстерень, олійня, три кузні.
На кожному з цих кустарних підприємств було зайнято, як правило, 2-3 робітники. Близько 20 чоловік займалися рибним промислом.
Згубно позначилась на економічному становищі селян перша світова імперіалістична війна. Більшість чоловіків мобілізували до армії. У 1910 році в Яськах налічувалось 6575 жителів, з них дві третини жінок. Збільшення податків та військові побори призвели до занепаду селянських господарств.
Після Лютневої революції в Яськах виник земельний комітет. Однак він не виправдав селянських сподівань. Плата за оренду землі лишалась такою ж високою (25 крб. за десятину), кращі землі, як і раніше, були в руках куркулів. У 1917 році 14 проц. жителів зовсім не мали землі . За іншими даними, кожний четвертий яськівчанин був безземельний .
У вересні 1917 року жителі села звернулись зі скаргою на земельний комітет до Одеської Ради робітничих депутатів. Представник Ради Ільїн, побувавши на селі, доповів, що за вимогою селян частину землі здано в оренду по нижчих цінах (15 крб. за десятину). Представник Ради інформував також про засилля в селі куркулів і пропонував для полегшення становища селян розподілити церковні землі серед бідноти .
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції активізувала боротьбу селян за встановлення Радянської влади в селі. В середині січня 1918 року тут утворився революційний комітет у складі найбідніших селян Г. Д. Гончаренка, Ф. М. Тарасенка, К. І. Кириченка та інших. Селяни зібрались на мітинг, де вирішили розподілити землю, коней, інвентар багатіїв. Проте повністю розгорнути діяльність ривкому не вдалось у зв'язку з загрозою румуно-боярської окупації.
На заклик Одеської Ради робітничих депутатів у лютому 1918 року в Яськах сформувався партизанський загін. Його очолив Г. В. Тарасенко, колишній мінер царського флоту, що повернувся в село з госпіталю.
У березні 1918 року село зайняли австро-німецькі окупанти. Ті партизани, що залишились у Яськах, перейшли на нелегальне становище. Підпільну боротьбу очолили П. І. Мартиненко, В. С. Татарчук, А. І. Тарасенко та інші.Велику допомогу підпільникам подавали комуністи Одеси, зокрема Ольшевський (Громобой). Боротьба проти окупантів особливо загострилася в серпні 1918 року після створення підпільного ревкому. В ніч з 17 на 18
Яськи
Сторінка 2 з 7
517 господарств з 998 змушені були в 1905 році просити допомоги не тільки насінням, але й продовольством .Важке соціально-економічно становище селян посилювалось відсутністю медичного обслуговування. Жодної медичної установи в Яськах не було, хоча по кількості жителів це було велике село. Селянам доводилось звертатись по медичну допомогу до сусіднього села Троїцького або ж до
З освітою теж справи були не набагато кращі. В останній чверті XIX століття навіть згідно офіційної статистики з 3350 жителів села знали грамоту тільки 97 чоловіків і 8 жінок. Перша спроба відкрити школу в Яськах належить до 1862 року. Того року у церковнопарафіяльній школі почали вчитись трос дітей. Через 4 роки тут було 35 учнів. У 1873 році в селі відкрилось двокласне земське училище, а через 23 роки, у 1896 році, тут працювали дві земські шкоди, де навчалося всього 135 дітей. Навіть офіційна влада відзначала, що в такому великому селі невистачає принаймні двох шкіл.
Бракувало і вчителів. У 1903 році в трьох школах працювало п'ять учителів, а невистачало шістьох. І після відкриття в 1913 році на «Турбаях» третього земського училища (воно працювало в хаті, орендованій у місцевого селянина) більше ніж половина сільських дітей була поза школою.
Революція 1905—1907 рр. знайшла відгук у Яськах. Селяни відкрито стали па боротьбу за свої права. У 1906 році група селян вчинила замах на життя земського начальника Волчанецького, відомого своєю жорстокістю. В зв'язку з цим було заарештовано 10 жителів села. Протягом трьох місяців тривало слідство. Та заарештовані тримались стійкої власті, нічого не добившись, звільнили їх. встановивши за ними нагляд поліції .
З початком столипінської реформи в Яськах, як і в багатьох інших селах, почалось руйнування надільного землеволодіння на користь куркулів. Повий закон про землевпорядкування відкривав шлях до нових насильств і сваволі щодо селян-общинників. Яськівчани чинили опір руйнуванню общини, вони відкрито виступили проти цієї реформи. Так, коли в 1910 році в село прийшли землеміри, щоб виділити куркулів на хутори,селяни, озброївшись вилами і лопатами, вигнали їх.
Незважаючи на протести і навіть сутички селян із землевпорядниками, в роки столипінської реформи значна частина надільної землі потрапила до заможних господарів. Місцевим куркулям І. Брухману, Л. Ляшенку, Я. Олефіру належало від 18 до 70 десятин кращих земель. Куркулі володіли також кількома кустарними підприємствами. У 1912 році земство в їх інтересах створило в Яськах прокатний пункт сільськогосподарського інвентаря.
На початку XX століття дальшого розвитку набули кустарні промисли. У 1914 році в селі працювали 8 взуттєвих, 8 швейних майстерень, олійня, три кузні.
На кожному з цих кустарних підприємств було зайнято, як правило, 2-3 робітники. Близько 20 чоловік займалися рибним промислом.
Згубно позначилась на економічному становищі селян перша світова імперіалістична війна. Більшість чоловіків мобілізували до армії. У 1910 році в Яськах налічувалось 6575 жителів, з них дві третини жінок. Збільшення податків та військові побори призвели до занепаду селянських господарств.
Після Лютневої революції в Яськах виник земельний комітет. Однак він не виправдав селянських сподівань. Плата за оренду землі лишалась такою ж високою (25 крб. за десятину), кращі землі, як і раніше, були в руках куркулів. У 1917 році 14 проц. жителів зовсім не мали землі . За іншими даними, кожний четвертий яськівчанин був безземельний .
У вересні 1917 року жителі села звернулись зі скаргою на земельний комітет до Одеської Ради робітничих депутатів. Представник Ради Ільїн, побувавши на селі, доповів, що за вимогою селян частину землі здано в оренду по нижчих цінах (15 крб. за десятину). Представник Ради інформував також про засилля в селі куркулів і пропонував для полегшення становища селян розподілити церковні землі серед бідноти .
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції активізувала боротьбу селян за встановлення Радянської влади в селі. В середині січня 1918 року тут утворився революційний комітет у складі найбідніших селян Г. Д. Гончаренка, Ф. М. Тарасенка, К. І. Кириченка та інших. Селяни зібрались на мітинг, де вирішили розподілити землю, коней, інвентар багатіїв. Проте повністю розгорнути діяльність ривкому не вдалось у зв'язку з загрозою румуно-боярської окупації.
На заклик Одеської Ради робітничих депутатів у лютому 1918 року в Яськах сформувався партизанський загін. Його очолив Г. В. Тарасенко, колишній мінер царського флоту, що повернувся в село з госпіталю.
У березні 1918 року село зайняли австро-німецькі окупанти. Ті партизани, що залишились у Яськах, перейшли на нелегальне становище. Підпільну боротьбу очолили П. І. Мартиненко, В. С. Татарчук, А. І. Тарасенко та інші.Велику допомогу підпільникам подавали комуністи Одеси, зокрема Ольшевський (Громобой). Боротьба проти окупантів особливо загострилася в серпні 1918 року після створення підпільного ревкому. В ніч з 17 на 18
Дивиться також інші населені пункти цього району: