Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Почалася румунізація населення. Кубейських учителів М. Гагауза та М. Таушана, які на знак протесту румунізації школи відмовилися присягати королю, негайно заарештували і ув'язнили.
Користуючись великою підтримкою окупаційної адміністрації, місцеві куркулі забирали у селян землю, яку ті одержали після Великого Жовтня. Щоб створити собі соціальну опору в особі куркулів, уряд боярської Румунії оголосив 1918 року т. зв. «аграрну реформу». В результаті землю одержали куркулі. В 1924 році, коли було завершено проведення реформи, з 1262 господарств Кубею безземельних і малоземельних було 40,2 процента.
Щоб не вмерти з голоду, сільська біднота мусила йти в найми до куркулів Бочевара, Бошкова та Гагауза або за низьку плату працювати в млинах і олійнях братів Балжиків, Морозова. Частина збіднілих господарств потрапила в кабалу до крамарів і корчмарів.
Крім соціального гніту, населення терпіло від політичного безправ'я. Під час виборів 1921 і 1922 рр. до боярського парламенту жандармерія оголосила Кубей і деякі навколишні села на карантинному становищі, бо селяни виступали проти офіційних урядових кандидатів. Замість виборців голосували поліцаї, а осіб, які здавалися окупантам ненадійними, ще за 20 - 30 днів до початку виборів ув'язнювали.
Незважаючи на жорстокі переслідування, більшовики не припиняли боротьби проти окупантів. Восени 1918 року відновила роботу кубейська революційна організація, яка входила до складу Болградського ревкому. Її знову очолив комуніст М. Шишман. У 1919 році жандарми натрапили на слід підпільників. М. Шишмана і сімох його товаришів схопили. Потім на площі, куди зігнали селян, жандарми жорстоко побили всіх заарештованих. Їх закували в кайдани і етапом відправили за 150 верст до Акермана. Через півтора місяця покалічений, з перебитими руками і ногами М. Шишман повернувся з акерманського тюремного замку в рідне село. В жовтні 1919 року він знову включився в революційну боротьбу і почав створювати підпільні комуністичні організації в багатьох болгарських селах.
В результаті діяльності ГІівденнобессарабського революційного комітету, який у 1923 році перемістився з Ізмаїла до Татарбунарів, виникла широка сітка підпільних гуртків і груп, які готували збройне повстання. Дізнавшись про це, окупанти вдались до жорстоких репресій. 2-го травня 1923 року сигуранца заарештувала 37 членів революційної організації Кубею - Савелія і Кіндрата Шишманів, Г. Кальчева, Д. Болгара, О. Бааджі, І. Христева, І. Хаджіогло, К. Іорданова, Б. Райнова та інших.
Керівника підпільної організації М. Шишмана схопити не вдалося. Як доповідали жандарми, «він зник». Щоб залякати трудящих, 15 травня 1923 року сигуранца після жорстоких катувань розстріляла в Кубеї вірного борця за народну справу члена соціал-демократичної партії з 1903 року І. Хінева. Наприкінці травня жандарми без суду розстріляли на околиці села Броски, під Ізмаїлом, комуністів І. Христева, І. Хаджіогло та К. Іорданова. Перед розстрілом І. Христев вигукнув товаришам: «Прощавайте! Прийшов наш смертний час. Ми помремо, але наша справа переможе. Бессарабія буде радянською!». Інших заарештованих відправили до Ізмаїла і після допитів ув'язнили в кишинівську тюрму.
Незважаючи на переслідування й репресії, комуністи продовжували боротися проти окупантів. Коли 15 вересня 1924 року в Татарбунарах почалося збройне повстання, пліч-о-пліч з росіянами, українцями і молдаванами героїчно билися болгари і гагаузи з Кубею. Одним з керівників повстання став відомий революційний діяч комуніст М. Шишман.
Після поразки повстання румунський військовий трибунал засудив М. Шишмана на довічне тюремне ув'язнення. Проте заарештувати його жандармам не вдалося. З кількома товаришами він емігрував у Радянський Союз, де брав активну участь у будівництві соціалізму. В одній із листівок Бессарабського обласного комітету партії за 1926 рік зазначалося, що кубейці здобули славу героїв у боротьбі за визволення народу і назавжди ввійдуть в історію революційного руху.
Налякані Татарбунарським повстанням, румунсько-боярські власті посилили терор на окупованій території. Вони заборонили населенню збиратися групами, пізніше дев'ятої години вечора виходити на вулицю, розмовляти
Червоноармійське
Сторінка 3 з 7
заслали на каторжні роботи строком на 5 років. Загарбники пограбували село, вивезли хліб і худобу.Почалася румунізація населення. Кубейських учителів М. Гагауза та М. Таушана, які на знак протесту румунізації школи відмовилися присягати королю, негайно заарештували і ув'язнили.
Щоб не вмерти з голоду, сільська біднота мусила йти в найми до куркулів Бочевара, Бошкова та Гагауза або за низьку плату працювати в млинах і олійнях братів Балжиків, Морозова. Частина збіднілих господарств потрапила в кабалу до крамарів і корчмарів.
Крім соціального гніту, населення терпіло від політичного безправ'я. Під час виборів 1921 і 1922 рр. до боярського парламенту жандармерія оголосила Кубей і деякі навколишні села на карантинному становищі, бо селяни виступали проти офіційних урядових кандидатів. Замість виборців голосували поліцаї, а осіб, які здавалися окупантам ненадійними, ще за 20 - 30 днів до початку виборів ув'язнювали.
Незважаючи на жорстокі переслідування, більшовики не припиняли боротьби проти окупантів. Восени 1918 року відновила роботу кубейська революційна організація, яка входила до складу Болградського ревкому. Її знову очолив комуніст М. Шишман. У 1919 році жандарми натрапили на слід підпільників. М. Шишмана і сімох його товаришів схопили. Потім на площі, куди зігнали селян, жандарми жорстоко побили всіх заарештованих. Їх закували в кайдани і етапом відправили за 150 верст до Акермана. Через півтора місяця покалічений, з перебитими руками і ногами М. Шишман повернувся з акерманського тюремного замку в рідне село. В жовтні 1919 року він знову включився в революційну боротьбу і почав створювати підпільні комуністичні організації в багатьох болгарських селах.
В результаті діяльності ГІівденнобессарабського революційного комітету, який у 1923 році перемістився з Ізмаїла до Татарбунарів, виникла широка сітка підпільних гуртків і груп, які готували збройне повстання. Дізнавшись про це, окупанти вдались до жорстоких репресій. 2-го травня 1923 року сигуранца заарештувала 37 членів революційної організації Кубею - Савелія і Кіндрата Шишманів, Г. Кальчева, Д. Болгара, О. Бааджі, І. Христева, І. Хаджіогло, К. Іорданова, Б. Райнова та інших.
Керівника підпільної організації М. Шишмана схопити не вдалося. Як доповідали жандарми, «він зник». Щоб залякати трудящих, 15 травня 1923 року сигуранца після жорстоких катувань розстріляла в Кубеї вірного борця за народну справу члена соціал-демократичної партії з 1903 року І. Хінева. Наприкінці травня жандарми без суду розстріляли на околиці села Броски, під Ізмаїлом, комуністів І. Христева, І. Хаджіогло та К. Іорданова. Перед розстрілом І. Христев вигукнув товаришам: «Прощавайте! Прийшов наш смертний час. Ми помремо, але наша справа переможе. Бессарабія буде радянською!». Інших заарештованих відправили до Ізмаїла і після допитів ув'язнили в кишинівську тюрму.
Незважаючи на переслідування й репресії, комуністи продовжували боротися проти окупантів. Коли 15 вересня 1924 року в Татарбунарах почалося збройне повстання, пліч-о-пліч з росіянами, українцями і молдаванами героїчно билися болгари і гагаузи з Кубею. Одним з керівників повстання став відомий революційний діяч комуніст М. Шишман.
Після поразки повстання румунський військовий трибунал засудив М. Шишмана на довічне тюремне ув'язнення. Проте заарештувати його жандармам не вдалося. З кількома товаришами він емігрував у Радянський Союз, де брав активну участь у будівництві соціалізму. В одній із листівок Бессарабського обласного комітету партії за 1926 рік зазначалося, що кубейці здобули славу героїв у боротьбі за визволення народу і назавжди ввійдуть в історію революційного руху.
Налякані Татарбунарським повстанням, румунсько-боярські власті посилили терор на окупованій території. Вони заборонили населенню збиратися групами, пізніше дев'ятої години вечора виходити на вулицю, розмовляти
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Табаки
- Олександрівка
- Нові Трояни
- Криничне
- Калчева
- Жовтневе
- Дмитрівка
- Голиця
- Владичень
- Виноградне
- Виноградівка
- Василівка
- Баннівка