Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Червоноармійське

Сторінка 4 з 7
російською або болгарською мовами. При найменшій підозрі людей заарештовували і катували. З мешканців села здирали великі податки. Коли бідні господарства не мали змоги їх сплатити, в них відбирали худобу, зерно, хатнє майно тощо. Це було на руку місцевим куркулям - Бочеварам, Балжикам, Шопам, Морозову та іншим, які за безцінь скуповували у
збіднілих селян землі. У 30-х рр. кількість безземельних родин значно збільшилась, а куркульські господарства розширили свої володіння.
Все ж поставити народ на коліна окупанти не змогли. Селяни відмовлялися виконувати накази румунських властей. С. Шишман, К. Шишман, Д. Болгар, Г. Кальчев, Б. Райнов та інші члени підпільної комуністичної організації, що повернулися з тюрми в 1929 році, знову очолили боротьбу селян проти поневолювачів, яка не припинялася протягом десяти років.
28 червня 1940 року трудове селянство Кубею гаряче вітало радянських воїнів-визволителів. На честь Червоної Армії село за бажанням його жителів було перейменоване в Черовноармійське.
Почалось нове, вільне життя. Трудящі обрали сільську Раду. Безземельні і малоземельні селяни одержали конфісковані у великих землевласників і куркулів землі.
Бідняки і середняки Червоноармійського першими у новоствореному Болградському районі об'єдналися в жовтні 1940 року в сільськогосподарську артіль. Головою артілі обрали колишнього члена підпільної революційної організації Б.П. Райнова. Коли постало питання про найменування колгоспу, селяни звернулися з листом до Радянського уряду і просили дозволу назвати його іменем всесоюзного старости М. І. Калініна. Незабаром з Москви надійшла нідповідь-згода. Пізніше члени артілі одержали від держави допомогу - 6 комбайнів, 5 тракторів. Тоді ж кількох молодих селян відрядили до МТС на курси механізаторів. Через деякий час в селі утворилися ще три невеликі колгоспи. Їх організаторами були І. Ф. Чеглатонев, М. Д. Мошул та інші.
Поряд з господарськими перетвореннями вживалися заходи для налагодження охорони здоров'я трудящих і культурно-освітньої роботи на селі. У вересні 1940 року діти шкільного віку були охоплені навчанням.
Мирну і творчу працю трудящих Червоноармійського перервав нанад фашистської Німеччини та її сателіта - королівської Румунії. З першого ж дня Великої Вітчизняної війни жителі Червоноармійського брали активну участь у підготовці до відсічі ворожої навали. Було створено винищувальний загін, будувалися оборонні споруди. На початку липня І. Ф. Чеглатонев і М. Д. Мошул з групою колгоспників вивезли майже всю громадську худобу в далекий тил, а самі пішли на фронт. Підчас боїв на Кавказі обидва вони загинули.
22 липня 1941 року в село вдерлися німецькі окупанти. Настали дні чорної неволі. Поліцаї заарештовували і вбивали радянських активістів. Землю, яку дала біднякам Радянська влада, знов захопили куркулі. Фашисти забирали в селян худобу, хліб, майно. Взимку 1941 року окупанти зігнали в старі комори 800 радянських військовополонених. Голодних, змучених, їх примушували виконувати найтяжчу роботу. Лише за два місяці тут померло 120 чоловік. Незважаючи на терор і переслідування, селяни всіляко намагалися їм допомогти. Ризикуючи життям, вони передавали полоненим харчі, одяг, а взимку 1942 року організували втечу 70 чоловік. П'ятьох із них протягом тривалого часу переховував М. Д. Кожухар.
13 липня 1942 року юні патріоти пошкодили військову лінію зв'язку в напрямі Кагулу, Рені, Болграда. Деякі місцеві жителі втекли до Болгарії, де вступили в партизанські загони. Так, колишній селянин Червоноармійського П. П. Труфкін (нині відомий болгарський письменник) став комісаром одного з великих партизанських з'єднань у Болгарії.
24 серпня 1944 року частини 3-го Українського фронту визволили Червоно- армінське.
Відступаючи під натиском радянських військ, окупанти грабували і вивозили зерно, борошно, картоплю, овочі, худобу, птицю, сільськогосподарський реманент. Всього вони завдали збитків селу на суму понад 4 млн. крб. . Кількість населення в Червоноарміському зменшилася з 8 до 5 тис. чоловік. 684 господарства були безкінні, а 517 мали по одному коню.
Після визволення жителі чим могли допомагали Червоній Армії, яка продовжувала гнати ворога на Захід. До трудової армії влилося 1154


Сучасна карта - Червоноармійське