Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вирішила звернутись до царя з проханням розподілити землю між селянами порівну. Але за розпорядженням губернатора авторів листа М. П. Коєва, І. І. Пенова, В. Д. Петкова. К. Д. Жекова було заарештовано і відправлено на допит у Курисово-Покровське. Під час допиту заарештованих побили так, що К. Д. Жеков помер.
Щоб прохарчуватись, збіднілі селяни змушені були шукати заробітків у багатих господарствах німців-колоністів, поміщицьких економія та на залізницях.
Під час першої світової війни розквартировані до відправлення на фронт козаки, постояльці і місцеві жителі, які повертались у село, прозповідали селянам про настрої солдатів та страйки робітників у Петрограді. В 1916 році у рідне село приїхав у десятиденну відпустку уродженець Великого Буялика Д. Г. Христов. У рідній хаті познайомився він з солдатами-постояльцями, що подіяли більшовицькі ідеї.
Повернувшись до свосї частини, Д. Г. Христов виконував доручення більшовиків, провадив агітаційну роботу серед корніловських солдатів. У жовтні 1917 року артилерист Д. Г. Христов брав участь у штурмі Зимового палацу, а в грудні поспішив у рідне соло, щоб допомогти односельчанам встановити владу Рад.
Перебування в селі солдатів, які співчували більшовикам і підтримували їх, відіграло велику роль у наростанні революційних настроїв у Великому Буялику. Наслідком цього було утворення тут навесні 1917 року Ради селянських депутатів.
Після встановлення Радянської влади в Одесі, в січні 1918 року, в селі владу взяла в свої руки Рада, членами якої були Д. Г. Христов. Ф. М. Дойчев та інші селяни, активні учасники боротьби за перемогу Радянської влади.
В період боротьби проти австро-німецьких та англо-французьких інтервентів трудящі Великого Буялика активно допомагали Червоній Армії. 22 квітня 1919 року червоноармійці 5-го Радянського полку одержали 25 пудів хліба і 1030 яєць, привезені А. А. Сєбовим в подарунок від громадян Великого Буялика. Незабаром селяни одержали листа за підписом членів Реввійськради армії Ю. О. Щаденка і М. В, Голубенка. В ньому говорилось: «Від імені червоноармійців, які одержали хліб від своїх братів, Революційна військова Рада... посилає свою глибоку подяку».
Навесні 1919 року в селі утворився партійний осередок у складі 11 чоловік. Його очолив Р. 3. Сталі-Станєв, місцевий селянин-бідняк. У червні 1919 року в селі організувався комітет бідноти на чолі з комуністом А. А. Сєбовим . Уродженець села бідняк А. А. Сєбов у роки першої світової війни був на фронті. Там він зустрівся з більшовиками. Під їх впливом включився у революційну пропаганду серед солдатів. У рідне село він повернувся більшовиком. Керований ним комбід збирав продовольство для партизанського загону, що боровся проти денікінців. Комітет бідноти боровся також за втілення в життя ленінського декрету про землю, за вилучення надлишків хліба у місцевих куркулів.
Під час навали денікінців бандити, нацьковані місцевими куркулями, розправились з керівниками Великобуялицького комбіду. Загинули голова комбіду, батько 9 дітей, А. А. Сєбов, В. І. Родославов, М. І. Сєбов. Коли загони Червоної Армії вступили у Великий Буялик, над братською могилою організаторів комбіду пролунав військовий салют.
27 січня 1920 року в селі утворився волосний ревком, очолений комуністом Г. С. Тодоровим. До складу ревкому ввійшли також комуністи Х. Проданов і Ф. Сєбов. Це були безземельні й малоземельні селяни Великого Буялика. Голова волревкому Г. Тодоров мав лише одну десятину землі, у X. Проданова було 5 десятин, а член комосередку Ф. Сєбов землі зовсім не мав.
Ревком подавав допомогу Червоній Армії у розгромі денікінськнх банд, зокрема в бригаду Котовського було направлено 50 чоловік. 6 лютого 1920 року, наступаючи на Одесу, кавалерійська бригада Котовського визволила Великий Буялик від денікінців. З того часу в селі почався мирний період радянського будівництва. Найприкінці березня 1920 року тут зібралися
Благоєве
Сторінка 2 з 7
кількість безземельних господарств у селі збільшилась до 40 проц. від загального числа дворів. У період столипінської реформи половину землі, закріпленої за селянами Великого Буялика, захопили куркулі. В зв'язку з цим в селі загострились класові суперечності. Бідняцька частина села Щоб прохарчуватись, збіднілі селяни змушені були шукати заробітків у багатих господарствах німців-колоністів, поміщицьких економія та на залізницях.
Під час першої світової війни розквартировані до відправлення на фронт козаки, постояльці і місцеві жителі, які повертались у село, прозповідали селянам про настрої солдатів та страйки робітників у Петрограді. В 1916 році у рідне село приїхав у десятиденну відпустку уродженець Великого Буялика Д. Г. Христов. У рідній хаті познайомився він з солдатами-постояльцями, що подіяли більшовицькі ідеї.
Повернувшись до свосї частини, Д. Г. Христов виконував доручення більшовиків, провадив агітаційну роботу серед корніловських солдатів. У жовтні 1917 року артилерист Д. Г. Христов брав участь у штурмі Зимового палацу, а в грудні поспішив у рідне соло, щоб допомогти односельчанам встановити владу Рад.
Перебування в селі солдатів, які співчували більшовикам і підтримували їх, відіграло велику роль у наростанні революційних настроїв у Великому Буялику. Наслідком цього було утворення тут навесні 1917 року Ради селянських депутатів.
Після встановлення Радянської влади в Одесі, в січні 1918 року, в селі владу взяла в свої руки Рада, членами якої були Д. Г. Христов. Ф. М. Дойчев та інші селяни, активні учасники боротьби за перемогу Радянської влади.
В період боротьби проти австро-німецьких та англо-французьких інтервентів трудящі Великого Буялика активно допомагали Червоній Армії. 22 квітня 1919 року червоноармійці 5-го Радянського полку одержали 25 пудів хліба і 1030 яєць, привезені А. А. Сєбовим в подарунок від громадян Великого Буялика. Незабаром селяни одержали листа за підписом членів Реввійськради армії Ю. О. Щаденка і М. В, Голубенка. В ньому говорилось: «Від імені червоноармійців, які одержали хліб від своїх братів, Революційна військова Рада... посилає свою глибоку подяку».
Навесні 1919 року в селі утворився партійний осередок у складі 11 чоловік. Його очолив Р. 3. Сталі-Станєв, місцевий селянин-бідняк. У червні 1919 року в селі організувався комітет бідноти на чолі з комуністом А. А. Сєбовим . Уродженець села бідняк А. А. Сєбов у роки першої світової війни був на фронті. Там він зустрівся з більшовиками. Під їх впливом включився у революційну пропаганду серед солдатів. У рідне село він повернувся більшовиком. Керований ним комбід збирав продовольство для партизанського загону, що боровся проти денікінців. Комітет бідноти боровся також за втілення в життя ленінського декрету про землю, за вилучення надлишків хліба у місцевих куркулів.
Під час навали денікінців бандити, нацьковані місцевими куркулями, розправились з керівниками Великобуялицького комбіду. Загинули голова комбіду, батько 9 дітей, А. А. Сєбов, В. І. Родославов, М. І. Сєбов. Коли загони Червоної Армії вступили у Великий Буялик, над братською могилою організаторів комбіду пролунав військовий салют.
27 січня 1920 року в селі утворився волосний ревком, очолений комуністом Г. С. Тодоровим. До складу ревкому ввійшли також комуністи Х. Проданов і Ф. Сєбов. Це були безземельні й малоземельні селяни Великого Буялика. Голова волревкому Г. Тодоров мав лише одну десятину землі, у X. Проданова було 5 десятин, а член комосередку Ф. Сєбов землі зовсім не мав.
Ревком подавав допомогу Червоній Армії у розгромі денікінськнх банд, зокрема в бригаду Котовського було направлено 50 чоловік. 6 лютого 1920 року, наступаючи на Одесу, кавалерійська бригада Котовського визволила Великий Буялик від денікінців. З того часу в селі почався мирний період радянського будівництва. Найприкінці березня 1920 року тут зібралися
Дивиться також інші населені пункти цього району: