Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вилкове

Сторінка 2 з 7
чумаків: «Прийшли ми до Дунаю, а тут у Вилкові були вже такі, що допомогли перевезти нас».
Серед рибалок існувала соціальна нерівність. Більшість жителів Вилкового, які свого часу відвоювали в моря цей шматок незайнятої землі, були позбавлені можливості розпоряджатися виловленою рибою – єдиним
джерелом їх існування. Так, за свідченням місцевого священика Бахталовського, що деякий час був секретарем вилківської посадської управи, «відкупщики експлуатували вилківських рибалок і закабаляли їх до себе в наймити, видаючи їм рибальські снасті, харчі і в рахунок майбутніх уловів – гроші».
Рибу скуповували за дешевшими цінами вилківські купці, які потім вивозили її в промислові центри і наживали на цьому великі бариші. Ще в гірше становище потрапили рибалки після того, коли з 1840 року палата державних маєтностей здала на відкуп всі рибні багатства в Кілійському гирлі купцеві Широкову з Варшави. Протягом 1840-1847 рр. він прибрав до своїх рук 35 рибних «заводів» і одне велике рибообробне підприємство. Кожний такий «завод» мав певну кількість човнів з необхідним комплектом рибальських снастей. Працювало тоді на цих «заводах» від 3 до 20 найманих робітників. Згодом рибні багатства потрапили до рук нових експлуататорів – купців Гольденберга з Кишинева і Гедульда з Одеси.
Після Кримської війни 1853-1856 рр. Росія втратила Ізмаїльський повіт, гирло Дунаю, в т. ч. й Вилкове, в якому на той час мешкало близько 1,5 тис. чоловік. Внаслідок цього рибалки змушені були платили податки двом державам: Румунії і Туреччині.
Відірвані від батьківщини, вилківські рибалки з нетерпіннями чекали визволення. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. вони брали активну участь у боротьбі проти загарбників. Безкорисливо і самовіддано, як і їх предки в минулих битвах, рибалки допомагали російським військам переправлятися з усім своїм спорядженням через Дунай. Вони не раз добровільно ходили в розвідку у ворожий тил, охороняли дунайські береги, а російську Дунайську флотилію провели на ударну позицію тими місцями. Де її ніколи не чекав ворог. В подяку за це на прохання російського командування указом від 5 липня 1881 року Вилкового посаду було даровано всі прилеглі води в Кілійському рукаві Дунаю і в його протоках до Старо-Стамбульського гирла з островами, розташованими серед цих проток.
Проти указом скористалися не трудящі-рибалки, а купці та куркулі. Автори «Живописной Росии», характеризуючи становище вилківських рибалок, писали, що вони стали жертвою нещадної експлуатації. Переважна більшість їх – не що інше, як наймити, холопи кількох куркулів. Експлуатація, доведена до тонкощів, стала системою. Досить рибалці позичити грошей у куркуля для придбання снастей або взяти їх у нього натурою, як він назавжди потрапляв у кабалу. Весь вилов зобов’язаний був повністю поставити своєму кредиторові, який приймав за ціною, встановленою ним самим, завжди в кілька разів нижчою від базарної ціни. До того ж, рибалка майже ніколи не отримував грошей готівкою, оскільки в куркуля була лавка з усіма припасами для щоденного вжитку.
Більшість мешканців Вилкового була неписьменною. Навіть ратмани не завжди вміли розписатися на документах. Так, під час виборів до посадської управи, що відбулися 1879 року, з 211 виборців, які брали участь у голосуванні виявилося не більш як 40 грамотних. Причиною великої кількості неписьменних було те, що тут вперше відкрили церковнопарафіяльному школу та міське однокласне (пізніше трикласне) училище лише у 80-х роках XIXстоліття. Зате в посаді ніколи не бракувало шинків, де трудящий люд часто заливав своє горе горілкою та вином, на чому наживалися місцеві торговці.
Життя пригнобленого рибальського населення, яке протягом багатьох років жило в безпросвітній темряві, на початку ХХ століття сколихнув відгомін революційних подій у Росії. 15 червня 1905 року в порту застрайкували матроси судна «Болгарія», що належало Російсько-Дунайському пароплавству. Команда заявила про свою солідарність із страйкуючими робітниками Одеси.
Посилилася класова боротьба в роки першої імперіалістичної війни, зокрема після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Весною 1917 року у Вилковому була створена Рада робітничих депутатів. Оскільки до її складу ввійшли заможні риболови, які в усьому солідаризувалися з посадською


Сучасна карта - Вилкове