Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
революціонерам жодної можливості перепливати Дунай на південь або відступати в море».
19 вересня 1924 року поблизу Вилкового регулярні війська і польова жандармерія розбили останній загін повсталих селян, які відступали з Татарбунар до берегів Чорного моря. Більшість із них полягла в нерівному бою. Згодом їх поховано в братській могилі у Вилковому.
В наступні роки боротьба проти окупантів не припинялась. Підпільні комуністичні групи продовжували провадити серед населення Вилкового агітаційну роботу, поширювали нелегальні видання, що закликали трудящих до класової солідарності. В підпільній газеті «Красній Юг». Що вийшла в день 1-го Травня 1933 року, говорилося: «Товариші рибалки повинні організовуватися на боротьбу. В Румунії немає більш експлуатованого прошарку робітників, як рибалки. Держава забирає понад половину вилову риби. Тяжкі умови життя кидають рибалку в нестерпно тяжку кабалу капіталіста-лихваря. В результаті цього ми бачимо, що всі рибалки обплутані лихварськими боргами. Жалюгідний вигляд має сучасне м. Вилкове. Рибальство тут є головним і майже єдиним заняттям трудящого люду. Грабіжництво держави привело рибалку до розорення. З початком зими він лишається голодним і роздягненим. А шуліки-капіталісти підстерігають його, дають йому гроші і продукти, аби він не помер з голоду, щоб можна було весною здерти з нього три шкури. Товариші рибалки повинні негайно організувати комітети дії для боротьби за несплату податків і боргів, проти надмірного грабіжництва держави».
На початку 30-х років у місті діяв підпільний комуністичний осередок, створений революціонеркою Наталією Чорною. До нього входили А. Ізотов, Є. Смазнов, Н. Фаліков та І. Хомутов. У 1933 році, коли сигуранца натрапила на слід підпільників, організація налічувала в своїх рядах 17 чоловік.
Революційна діяльність комуністів Вилкового під керівництвом Н. Чорної і С. Бурлаченка не припинявся і в наступні роки. Так, улітку 1939 року вилківський міський комісаріат поліції повідомляв у таємному донесенні в Ізмаїл, що місцеві комуністи поширювали серед населення свої ідеї, «обіцяючи їм нові життєві перспективи при існуючому в даний час режимі в Радянській Росії». Характеризуючи політичне становище в місті, комісаріат поліції змушений був констатувати, що серед тутешнього населення є сприятливий грунт «для розвитку і поширення комуністичної доктрини та ідеї».
З великою радістю зустріли вилківські рибалки прихід Червоної Армії на береги Дунаю в останні дні червня 1940 року. Тут відразу ж почало налагоджуватися життя на соціалістичних засадах. На місці приватних підприємств створюється рибозавод, база державного лову риби. На початку 1941 року тут було організовано 4 радянські рибальські артілі, які об’єднали 1,1 тис. вілківських рибалок. Між артілями розгорнулося соціалістичне змагання за кращі показники вилову риби. Нові методи роботи на рибальських промислах забезпечити постійне зростання продуктивності праці.
В рибальському місті виникли підприємства та культурно-освітні установили. Близько 90 чоловік працювало в 4 цехах промислової артілі «Зоря свободи». Було засноване міське споживче товариство, відкрито нові продуктові й промтоварні крамниці. Вперше рибалки дістали право на безкоштовне лікування в поліклініці та лікарні міста. Почали працювати школи, клуб, пошта, аптека тощо.
Не минуло й року з дня приєднання Придунайського краю до Радянської країни, як розпочалася Велика Вітчизняна війна. Вже вранці 22 червня 1941 року з румунського берега Дунаю фашистські агресори відкрили артилерійський вогонь по місту. Проте військові частини 14-го стрілецького корпусу та кораблі Дунайської флотилії, в т. ч. вилківська група кораблів у складі монітора «Мартиинов», загону бронекатерів і сторожових катерів, мужньо обороняли радянські кордони, відбиваючи атаку за атакою фашистських загарбників. Ворог рвався захопити місто на Дунаї.
Вилкове
Сторінка 4 з 7
«Підозрюваних у зв’язку з Радами позбавлено змоги діяти проти нас. Їх посадили на баржі, де вони й перебувають під вартою наших моряків. Цими заходами їхню діяльність завчасно паралізовано, отже, ми змогли запобігти повстанню в такому чималому центрі, як Вилкове, де воно мало б незліченні наслідки. Інтенсивну сторожову охорону на воді виконували і вдень і вночі на наших кораблях у районі Кілія-Вилкове – море, не даючи 19 вересня 1924 року поблизу Вилкового регулярні війська і польова жандармерія розбили останній загін повсталих селян, які відступали з Татарбунар до берегів Чорного моря. Більшість із них полягла в нерівному бою. Згодом їх поховано в братській могилі у Вилковому.
В наступні роки боротьба проти окупантів не припинялась. Підпільні комуністичні групи продовжували провадити серед населення Вилкового агітаційну роботу, поширювали нелегальні видання, що закликали трудящих до класової солідарності. В підпільній газеті «Красній Юг». Що вийшла в день 1-го Травня 1933 року, говорилося: «Товариші рибалки повинні організовуватися на боротьбу. В Румунії немає більш експлуатованого прошарку робітників, як рибалки. Держава забирає понад половину вилову риби. Тяжкі умови життя кидають рибалку в нестерпно тяжку кабалу капіталіста-лихваря. В результаті цього ми бачимо, що всі рибалки обплутані лихварськими боргами. Жалюгідний вигляд має сучасне м. Вилкове. Рибальство тут є головним і майже єдиним заняттям трудящого люду. Грабіжництво держави привело рибалку до розорення. З початком зими він лишається голодним і роздягненим. А шуліки-капіталісти підстерігають його, дають йому гроші і продукти, аби він не помер з голоду, щоб можна було весною здерти з нього три шкури. Товариші рибалки повинні негайно організувати комітети дії для боротьби за несплату податків і боргів, проти надмірного грабіжництва держави».
На початку 30-х років у місті діяв підпільний комуністичний осередок, створений революціонеркою Наталією Чорною. До нього входили А. Ізотов, Є. Смазнов, Н. Фаліков та І. Хомутов. У 1933 році, коли сигуранца натрапила на слід підпільників, організація налічувала в своїх рядах 17 чоловік.
Революційна діяльність комуністів Вилкового під керівництвом Н. Чорної і С. Бурлаченка не припинявся і в наступні роки. Так, улітку 1939 року вилківський міський комісаріат поліції повідомляв у таємному донесенні в Ізмаїл, що місцеві комуністи поширювали серед населення свої ідеї, «обіцяючи їм нові життєві перспективи при існуючому в даний час режимі в Радянській Росії». Характеризуючи політичне становище в місті, комісаріат поліції змушений був констатувати, що серед тутешнього населення є сприятливий грунт «для розвитку і поширення комуністичної доктрини та ідеї».
З великою радістю зустріли вилківські рибалки прихід Червоної Армії на береги Дунаю в останні дні червня 1940 року. Тут відразу ж почало налагоджуватися життя на соціалістичних засадах. На місці приватних підприємств створюється рибозавод, база державного лову риби. На початку 1941 року тут було організовано 4 радянські рибальські артілі, які об’єднали 1,1 тис. вілківських рибалок. Між артілями розгорнулося соціалістичне змагання за кращі показники вилову риби. Нові методи роботи на рибальських промислах забезпечити постійне зростання продуктивності праці.
В рибальському місті виникли підприємства та культурно-освітні установили. Близько 90 чоловік працювало в 4 цехах промислової артілі «Зоря свободи». Було засноване міське споживче товариство, відкрито нові продуктові й промтоварні крамниці. Вперше рибалки дістали право на безкоштовне лікування в поліклініці та лікарні міста. Почали працювати школи, клуб, пошта, аптека тощо.
Не минуло й року з дня приєднання Придунайського краю до Радянської країни, як розпочалася Велика Вітчизняна війна. Вже вранці 22 червня 1941 року з румунського берега Дунаю фашистські агресори відкрили артилерійський вогонь по місту. Проте військові частини 14-го стрілецького корпусу та кораблі Дунайської флотилії, в т. ч. вилківська група кораблів у складі монітора «Мартиинов», загону бронекатерів і сторожових катерів, мужньо обороняли радянські кордони, відбиваючи атаку за атакою фашистських загарбників. Ворог рвався захопити місто на Дунаї.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шевченкове
- Червоний Яр
- Фурманівка
- Трудове
- Старі Трояни
- Приозерне
- Новоселівка
- Мирне
- Ліски
- Дмитрівка
- Десантне
- Василівка
- Приморське