Сторінка 6 з 7
Полякова. Від наймита до капітана промислового судна – такий життєвий шлях В. Г. Полякова. Народився він у бідній сім’ї вилківського рибалки. З 12 років пішов у найми до місцевих багатіїв, щоб допомогти батькові прогодувати сім’ю. З відновленням у 1940 році Радянської влади в Придунайському краї Влас Полякова одним із перших вступив до
риболовецького колгоспу. Працював бригадиром риболовецької бригади. Потім вчився на курсах судноводіння. З 1953 року почав працювати на посаді капітана сейнера, спочатку на моторно-риболовецької станції, а потім у риболовецькому колгоспі ім. В. І. Леніна, В. Г. Полякова нагороджений орденом Леніна і медаллю «За трудову доблесть».
Високими урядовими нагородами відзначені передовики рибного промислу, зокрема, ордена Леніна удостоєні Х. Л. Жигарєв, І. А. Личарда, ордена Трудового Червоного Прапора – М. М. Маковецький, Ф. В. Мелентьєв, ордена «Знак Пошани» - В. А. В‘язовскький, Г. Я. Касьянов, С. Г. Маляренко, В. Т. Перов та голова артілі І. П. Галкін.
Всі ці трудові досягнення вилківських рибалок стали можливими завдяки постійному піклуванню Комуністичної партії. Партійна організація рибоколгоспу, створена в 1944 році, тепер налічує в своїх рядах 74 комуністи. Всі вони сумлінно працюють не найкращим з усіх риболовецьких господарств Чорноморського виробничого управління рибної промисловості.
Помітне місце в економіці міста посідає рибозавод. Там, де колись стояли темні й похилі лабази, тепер височать нові корпуси – холодильний цех, електростанція, коптильні камери. Потужне підприємство має цехи по переробці і зберіганню рибної продукції. Тут заморожують, солять, коптять, консервують рибу, яка надходить з 13 далеких і близьких рибоприймальних пунктів. На морських рибоприймальних пунктах встановлено механізовані лінії по прийманню і обробці риби. Підприємство має достатню кількість транспортних суден і рефрижераторів – «Айсберг», «Ангара», «Снєгура» та інші, - які використовуються для приймання риби у відкритому морі. Продукція рибозаводу – морожена, солона і копчена риба – надходять у Москву, Ленінград, Київ та інші міста країни.
З великим піднесенням зустріли вилківські рибалки Указ Президії Верховної Ради СРС від 3 травня 1965 року про щорічне відзначення «Дня рибалки». Це свято особливо близьке жителям «рибальського центра» в пониззі Дунаю. Адже їх основним заняттям з давніх-давен є рибальство на Дунаї і в мору.
Росте і кращає рибальське Вилкове. Тут широко проводиться колективне та індивідуальне житлове будівництво. Особливо збільшився його обсяг після великої поводі, що сталася в 1967 році. Споруджено будинок побуту, автоматичну телефонну станцію, прокладено першу чергу водопроводу. Згідно з постановою бюро Одеського обкому КПУ України і виконкому обласної Ради депутатів трудящих «про подання допомоги трудящих Кілії і Вилкового у зв’язку з повіддю» виділено кошти на відбудову об’єктів житлового і комунально-побутового призначення. Завдяки державній допомозі лише протягом 1967 року споруджено 212 будинків. Передбачено збудувати дитячий садок на 140 місць, восьмирічну школу на 960 учнів, 2 робітничої їдальні й ресторан рибкоопу, лазню, розширити мережу водопроводу. У Вилковому виросла нова пароплавна пристань. У 1953 році тут побудували річковий вокзал, двоповерховий дебаркадер. До пристані почали причалювати комфортабельні пароплави «Бєлінський» і «Осетія», швидкісні кораблі на підводних крилах типу «Ракета» і річкові трамваї. Повз рибальське місто часто проходить теплохід «Вилкове», який курсує на далекій вантажній лінії Дунай – Туреччина.
Невпинно поліпшується добробут жителів міста. Так, протягом 1966 року було продано трудящим 144 швейних і 145 пральних машин, 448 радіоприймачів, 160 телевізорів, на 110,6 тис. крб. – меблів, на 40,5 тис. крб. – електротоварів, на 90,2 тис. крб. – шерстяних тканин.
За рок Радянської влади у Вилковому нагороджено охорону здоров’я трудящих. Тут є лікарня на 75 ліжок і один фельдшерський пункт. У рибальському місті працюють 8 лікарів і 50 чоловік середнього медичного персоналу. А колись усе медичне обслуговування міста покладалось на одного лікаря, фельдшера і повитуху.
Разом з економічним розвитком міста зростає освіта, культура. У повоєнний час ліквідовано неписьменність і малописьменність. Люди старшого
Дивиться також інші населені пункти цього району: