Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Цей комітет створював партизанські загони, дбав про їх озброєння. Один з таких загонів, серед бійців якого було чимало жителів Кодими і навколишніх сіл, діяв в районі хутора Шмаленого. Партизани вчинили кілька сміливих нападів на денікінські ешелони, що рухались по лінії Слобідка-Кодима. Загони народних месників особливо посилили свої удари по ворогу в січні 1920 року, коли до району Кодими наблизилися передові частини 45-ї дивізії Червоної Армії. Спираючись на допомогу місцевих партизанів, червоноармійці зламали опір денікінців і на початку лютого визволили залізничну станцію і населений пункт.
Поновив свою діяльність ревком, очолюваний місцевим робітником комуністом А. Розенмеєром. До ревкому увійшли активні учасники громадянської війни М. Басько, І. Верхівський, М. Паламарчук, І. Мазур та інші. Дещо пізніше, в червні 1920 року, сформувався комітет незаможних селян на чолі з К. Баланосвьким. Тоді ж у Кодимі створено партійний осередок в складі 15 комуністів, комсомольський осередок і профспілку, проведено вибори до Ради робітничих і селянських депутатів.
Нормалізації життя заважали численні банди, які одержували підтримку з-за кодону. Вони вбивали радянських активістів, грабували народне майно, тероризували населення. Щоб покінчити з бандитизмом, у 1920 році Кодимська Рада створила спеціальну трійку на чолі з головою виконкому селянкою О. Ткаченко. Організовані цією трійкою озброєні селянські загони вели успішну боротьбу з ворогом.
Поряд з ліквідацією бандитизму радянські органи серйозно займалися продовольчими питаннями. Був створений загін, який вилучав хліб, прихований сільськими багатіями, провадив збирання продрозверстки, а згодом продподатку. Куркулі чинили запеклий опір заходам Радянської влади. У вересні 1921 року біля станції Кодима вони вбили 9 продармійців. Але це не залякало інших. Протягом 1920-1922 рр. з допомогою комнезамівців продзагін зібрав і відправив у промислові центри багато хліба. Тоді ж було остаточно розподілено серед сільських трудівників поміщицькі і частину куркульських земель. Землезабезпеченість хліборобів Кодими значно зросла.
Під керівництвом партійного осередку і виконкому Ради трудящі загоювали рани, заподіяні господарству війною. Все більш масовими ставали суботники. 11 грудня 1920 року чимало кодимчан прийшло на станцію. Вони відремонтували колію, пристанційний паркан, навантажили 6 вагонів дров. Понад 80 чоловік взяло участь у суботнику, що відбувся 8 жовтня наступного року. У 1921 році в Кодимі були організовані ремісничі артілі «Металіст», «Голка» і «Деревообробник».
Разом з відбудовою господарства налагоджувався побут, проводилося культурне будівництво. Було відкрито школу, амбулаторію, пошту. Центром культурно-освітньої роботи став сільбуд. При ньому організовано драматичний, політичний, сільськогосподарський гуртки. В сільбуді читалися лекції, з бесідами виступали комуністи та сільські активісти. З нагоди визначних подій влаштовувалися масові мітинги. Один з них відбувся в січні 1921 року з приводу наступних виборів до Рад. З метою політичного загартування трудівники були організовані політшколи, їх слухачами стало понад 100 чоловік. Помітно активізувалася робота і серед жінок. 30 листопада 1923 року в Кодимі відбулися перші збори сільських трудівниць, на яких обрали жінок-делегаток. Незабаром вони організували лікнеп для неписьменницьких жінок.
Неослабну увагу приділяли комуністи відбудові сільського господарства. На кожному кроці доводилось долати великі труднощі: не вистачало насіння, тяглової сили. В 1924 році було засіяно лише 636 десятин озимини, або п’яту частину всього земельного клину. Одноосібні господарства збирали мізерні врожаї – пересічно по 22 пуди пшениці і по 11 пудів жита з десятини посіву. В цих умовах виняткову роль відігравало кооперування селянських господарств. Партосередок і комнезам, який в 1924 році об’єднав 185 чоловік, проводили велику роботу по залученню бідняків до кооперативних об’єднань. 70 селян вступили до кредитного сільськогосподарського товариства і за його допомогою придбали 50 плугів. У 1926 році майже дві третини селянських господарств об’єдналися в споживчий кооператив
Кодима
Сторінка 3 з 8
Наприкінці серпня, коли Кодиму захопили денікінці, організатором боротьби трудящих мас проти ворога став більшовицький повстанський комітет Придністров’я. Поновив свою діяльність ревком, очолюваний місцевим робітником комуністом А. Розенмеєром. До ревкому увійшли активні учасники громадянської війни М. Басько, І. Верхівський, М. Паламарчук, І. Мазур та інші. Дещо пізніше, в червні 1920 року, сформувався комітет незаможних селян на чолі з К. Баланосвьким. Тоді ж у Кодимі створено партійний осередок в складі 15 комуністів, комсомольський осередок і профспілку, проведено вибори до Ради робітничих і селянських депутатів.
Нормалізації життя заважали численні банди, які одержували підтримку з-за кодону. Вони вбивали радянських активістів, грабували народне майно, тероризували населення. Щоб покінчити з бандитизмом, у 1920 році Кодимська Рада створила спеціальну трійку на чолі з головою виконкому селянкою О. Ткаченко. Організовані цією трійкою озброєні селянські загони вели успішну боротьбу з ворогом.
Поряд з ліквідацією бандитизму радянські органи серйозно займалися продовольчими питаннями. Був створений загін, який вилучав хліб, прихований сільськими багатіями, провадив збирання продрозверстки, а згодом продподатку. Куркулі чинили запеклий опір заходам Радянської влади. У вересні 1921 року біля станції Кодима вони вбили 9 продармійців. Але це не залякало інших. Протягом 1920-1922 рр. з допомогою комнезамівців продзагін зібрав і відправив у промислові центри багато хліба. Тоді ж було остаточно розподілено серед сільських трудівників поміщицькі і частину куркульських земель. Землезабезпеченість хліборобів Кодими значно зросла.
Під керівництвом партійного осередку і виконкому Ради трудящі загоювали рани, заподіяні господарству війною. Все більш масовими ставали суботники. 11 грудня 1920 року чимало кодимчан прийшло на станцію. Вони відремонтували колію, пристанційний паркан, навантажили 6 вагонів дров. Понад 80 чоловік взяло участь у суботнику, що відбувся 8 жовтня наступного року. У 1921 році в Кодимі були організовані ремісничі артілі «Металіст», «Голка» і «Деревообробник».
Разом з відбудовою господарства налагоджувався побут, проводилося культурне будівництво. Було відкрито школу, амбулаторію, пошту. Центром культурно-освітньої роботи став сільбуд. При ньому організовано драматичний, політичний, сільськогосподарський гуртки. В сільбуді читалися лекції, з бесідами виступали комуністи та сільські активісти. З нагоди визначних подій влаштовувалися масові мітинги. Один з них відбувся в січні 1921 року з приводу наступних виборів до Рад. З метою політичного загартування трудівники були організовані політшколи, їх слухачами стало понад 100 чоловік. Помітно активізувалася робота і серед жінок. 30 листопада 1923 року в Кодимі відбулися перші збори сільських трудівниць, на яких обрали жінок-делегаток. Незабаром вони організували лікнеп для неписьменницьких жінок.
Неослабну увагу приділяли комуністи відбудові сільського господарства. На кожному кроці доводилось долати великі труднощі: не вистачало насіння, тяглової сили. В 1924 році було засіяно лише 636 десятин озимини, або п’яту частину всього земельного клину. Одноосібні господарства збирали мізерні врожаї – пересічно по 22 пуди пшениці і по 11 пудів жита з десятини посіву. В цих умовах виняткову роль відігравало кооперування селянських господарств. Партосередок і комнезам, який в 1924 році об’єднав 185 чоловік, проводили велику роботу по залученню бідняків до кооперативних об’єднань. 70 селян вступили до кредитного сільськогосподарського товариства і за його допомогою придбали 50 плугів. У 1926 році майже дві третини селянських господарств об’єдналися в споживчий кооператив