Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
кодимі було створено 65 груп лікнепу. Кожній з них партійна організація і Рада виділили культармійців з числа вчителів, комсомольців. Загальне керівництво по ліквідації неписьменності покладалося на комісію сільраді. Кодимчани по праву пишалися своїми успіхами в господарському і культурному будівництві. І коли 9-10 липня 1936 року Кодиму відвідав Г. І. Петрвський, їм було про що розповісти Голові Всеукраїнського ЦВК. Григорій Іванович зустрівся з партійно-радянським активом, учасниками громадянської війни, з інтересом оглянув село, цікавився життям колгоспників і робітників.
Відчуювачи повсякдення піклування партії і уряду. Кодимчани ще наполегливіше працювали над зміцненням економіки села. В 1938 році у зв’язку з успішним розвитком тут сільського господарства і місцевої промисловості Кодиму було віднесено до розряду селищ міського типу.
Дальшому розвиткові господарства, культури, поліпшенню добробуту людей перешкодила війна. 23 червня 1941 року на багатолюдному мітингу виступали колгоспники, робітники, ветерани громадянської війни. Вони одностайно заявляли про свою готовність із зброєю в руках захищати соціалістичну Вітчизну. Сотні кодимчан пішли на фронт. Жінки, чоловіки похилого віку, підлітки будували укріплення. Почалася евакуація державного і громадського майна. Вона проходила організовано, незважаючи на часті нальоти фашистської авіації на залізничну станцію. В перших числах липня в селищі створено винищувальний загін. Він охороняв урожай, чергував на станції, забезпечував безперебійний рух поїздів.
В середині липня Кодима опинилася під загрозою захоплення гітлерівськими і румунськими військами. Радянські частини під натиском переважаючих чил ворога змушені були відступити. Виконуючи наказ командування висадити в повітря залізничну станцію, молодший лейтенант І. П. Красовський прийняв бій з гітлерівцями і загинув смертю героя.
22 липня в Кодиму вдерлися гітлерівські загарбники. І хоч окупанти встановили в селищі нечуваний режим терору, його жителі не скорилися. Взимку 1941/42 року в Кодимі організовується підпільна група на чолі з В. В. Кривнецтвом. До неї входили М. Коберник, Ф. Ковальчук, Г. Пашкевич та інші. На початку 1942 року ця група встановила зв'язок з підпільниками сусідніх сіл – Гррабового, Сербів, Лисогірки, Слобідки та інших. Кодимські підпільники провадили диверсійно-підривну роботу, спрямовану проти ворога, допомагали радянським розвідникам, що діяли в тилу фашистів, закликали населення не виконувати наказів окупантів. Вони збирали зброю та боєприпаси. Готуючись до відкритої партизанської боротьби. Один з членів групи – К. Д. Бушанський – змонтував радіоприймач і приймав зведення Радянського інформбюро, які потім переписувалися від руки і поширювалися серед населення. На початку 1943 року підпільники допомогли втекти з ешелону, що прямував у фашистський табір смерті, великій групі військовополонених.
Але в серпні 1943 року фашисти напали на слід підпільників. Частина з них була заарештована, а решта пішла в ліси і приєднались до партизанського загону «За Батьківщину», що боровся проти ворога на території Вінницької області.
У жовтні 1943 року керівник кодимських підпільників В. В. Кривенцо спільно з іншими товаришами створив нову групу. Разом з партизанами загону ім. Жданова, що діяв на території Чечельницького району Вінницької області, кодимчани провели кілька успішних бойових операцій. Так, у жовтні на перегоні Попелюхи-Кодима партизан знищили 14 ворожих солдатів, а в листопаді на перегоні Рудниця – Крижопіль розібрали залізничну колію і пустили під укіс поїзд з танками та гармати. Рух на залізниці було припинено на п’ять діб.
Однак у грудні 1943 року карателі знову вислідили підпільників. Після жорстоких катувань на допитах В. В. Кривенцова, Г. Пашкевича та кількох інших учасників підпілля було страчено. Герої поховані в братській могилі у Кодимі. Їм встановлено пам’ятник. 28 вересня 1967 року В. В. Кривенцов посмертно нагороджений медаллю «За відвагу».
22 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Кодиму від окупантів. В боях за село смертю героїв загинули воїни Червоної Армії – росіян
Кодима
Сторінка 5 з 8
розпочалася відразу після закінчення громадянської війни, але по-справжньому ця робота розгорнулась у період масової колективізації. У 1929 році було зареєстровано 572 неписьменних та 368 малописьменних. В Відчуювачи повсякдення піклування партії і уряду. Кодимчани ще наполегливіше працювали над зміцненням економіки села. В 1938 році у зв’язку з успішним розвитком тут сільського господарства і місцевої промисловості Кодиму було віднесено до розряду селищ міського типу.
Дальшому розвиткові господарства, культури, поліпшенню добробуту людей перешкодила війна. 23 червня 1941 року на багатолюдному мітингу виступали колгоспники, робітники, ветерани громадянської війни. Вони одностайно заявляли про свою готовність із зброєю в руках захищати соціалістичну Вітчизну. Сотні кодимчан пішли на фронт. Жінки, чоловіки похилого віку, підлітки будували укріплення. Почалася евакуація державного і громадського майна. Вона проходила організовано, незважаючи на часті нальоти фашистської авіації на залізничну станцію. В перших числах липня в селищі створено винищувальний загін. Він охороняв урожай, чергував на станції, забезпечував безперебійний рух поїздів.
В середині липня Кодима опинилася під загрозою захоплення гітлерівськими і румунськими військами. Радянські частини під натиском переважаючих чил ворога змушені були відступити. Виконуючи наказ командування висадити в повітря залізничну станцію, молодший лейтенант І. П. Красовський прийняв бій з гітлерівцями і загинув смертю героя.
22 липня в Кодиму вдерлися гітлерівські загарбники. І хоч окупанти встановили в селищі нечуваний режим терору, його жителі не скорилися. Взимку 1941/42 року в Кодимі організовується підпільна група на чолі з В. В. Кривнецтвом. До неї входили М. Коберник, Ф. Ковальчук, Г. Пашкевич та інші. На початку 1942 року ця група встановила зв'язок з підпільниками сусідніх сіл – Гррабового, Сербів, Лисогірки, Слобідки та інших. Кодимські підпільники провадили диверсійно-підривну роботу, спрямовану проти ворога, допомагали радянським розвідникам, що діяли в тилу фашистів, закликали населення не виконувати наказів окупантів. Вони збирали зброю та боєприпаси. Готуючись до відкритої партизанської боротьби. Один з членів групи – К. Д. Бушанський – змонтував радіоприймач і приймав зведення Радянського інформбюро, які потім переписувалися від руки і поширювалися серед населення. На початку 1943 року підпільники допомогли втекти з ешелону, що прямував у фашистський табір смерті, великій групі військовополонених.
Але в серпні 1943 року фашисти напали на слід підпільників. Частина з них була заарештована, а решта пішла в ліси і приєднались до партизанського загону «За Батьківщину», що боровся проти ворога на території Вінницької області.
У жовтні 1943 року керівник кодимських підпільників В. В. Кривенцо спільно з іншими товаришами створив нову групу. Разом з партизанами загону ім. Жданова, що діяв на території Чечельницького району Вінницької області, кодимчани провели кілька успішних бойових операцій. Так, у жовтні на перегоні Попелюхи-Кодима партизан знищили 14 ворожих солдатів, а в листопаді на перегоні Рудниця – Крижопіль розібрали залізничну колію і пустили під укіс поїзд з танками та гармати. Рух на залізниці було припинено на п’ять діб.
Однак у грудні 1943 року карателі знову вислідили підпільників. Після жорстоких катувань на допитах В. В. Кривенцова, Г. Пашкевича та кількох інших учасників підпілля було страчено. Герої поховані в братській могилі у Кодимі. Їм встановлено пам’ятник. 28 вересня 1967 року В. В. Кривенцов посмертно нагороджений медаллю «За відвагу».
22 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Кодиму від окупантів. В боях за село смертю героїв загинули воїни Червоної Армії – росіян