Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Великий бойовий шлях у роки війни пройшли сотні кодимчан. Колгоспний тесляр К. Н. Бурдейний воював у гвардійському кавалерійському корпусі, пройшов від Кодими до Шпрее, був тричі поранений. У боях з ворогом відзначилися Г. Н. Новаковська, С. Ф. Греченюк, П. Ф. Кулинський, Є. Ф. Бурмистр та багато інших.
Великого лиха заподіяли окупанти населенню і господарству Кодими. Фашисти розстріляли 243 жителів. У тому числі 79 дітей. Руїни і згарища залишив після себе ворог. Було вивезено або знищено весь сільськогосподарський інвентар. Пограбовано і спалено десятки будинків, культурно-побутових закладів. Окупанти завдали селищу збитків на суму 1,7 млн. карбованців.
В перші ж дні після визволення до Кодими прибула група партійних і радянських працівників, надіслав ЦК КП(б)У. В цю групу входили старий комуніст, учасник боротьби за встановлення Радянської влади в Кодимі Ю. П. Лавренов, а також В. І. Якушев. Який був обраний першим секретарем райкому партії. На кінець 1944 року в Кодимі відновили свою роботу 5 первинних партійних організацій, які налічували 86 комуністів. А через 2 роки тут працювало вже 16 партійних організацій, що об’єднували 135 комуністів. Відновив свою діяльність партійний осередок у колгоспі «Комунар».
Комуністи мобілізували працівників артілі на відбудову зруйнованого господарства. З великим труднощами колгоспники придбали кілька коней, створили свиноферму. Молочну ферму з 15 корів. Всі сільськогосподарські роботи виконувалися вручну. Але завдяки самовідданій праці господарство швидко ставало на ноги. Уже в 1944 році в неподільний фонд артіль відрахувала близько 17 тис. крб. Наступного року був засіяний весь земельний клин.
Не покладаючи рук трудилися в колгоспі жінки. Багато горя зазнала під час окупації П. В. Васіна. Її чоловік загинув на фронті. Пелагію Василівну разом з чотирма дітьми роботи фашисти відправили в концтаборі. Радянські воїн врятували Васіну та її дітей від смерті. Приїхавши в Кодиму, вона одразу попросилася на найважчу ділянку роботи – на тваринницьку ферму. Сутужно було з кормами. Майже всі роботи доводилось виконувати вручну. Дбайливий догляд за худобою, запровадження передових прийомів на відгодівлі і роздоюванні корів принесли доярці перший успіх. У 1945-1947 рр. вона надоювала від кожної корови від кожної корови по 1,5-2 тис. кг молока. Самовіддана праця найстарішої доярки артілі відзначена Радянським урядом. У 1955 році П. В. Васіну нагороджено орденом «Знак Пошани».
Зусиллями партійної організації, правління, всіх трудівників колгосп поступово перетворювався на багатогалузеве, економічно міцне господарство. У 1953 році вирощено високий урожай цукрових буряків – по 250 цнт з га. Істотні зрушення сталися в розвитку тваринництва. Для громадської худоби були збудовані впорядковані приміщення, широко використовувалась техніка. Поголів’я великої рогатої худоби перевищило 800 голів, на відгодівлі перебувало понад 1 тис. свиней, швидкими темпами розвивалось птахівництво.
Великі доходи від рільництва і тваринництва дали можливість колгоспникам відрахувати у неподільний фонд 267,3 тис. крб. За високі виробничі показники колгосп премійовано двома вантажними і легковою автомашинами. Ланкова М. А. Московчук одержала найвищу урядову нагороду – орден Леніна. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєний голова артілі Ю. С. Паламарчук.
У роки семирічки колгосп перетворився на спеціалізоване господарство по відгодівлі великої рогатої худоби та свиней і виробництву молока. Здійснені великі роботи по поліпшенню породності худоби, створена міцна кормова база, збудовано 6 типових приміщень, де всі процеси догляду за тваринами механізовані. У 1965 році колгосп мав на відгодівлі понад 3 тис. свиней, 700 голів великої рогатої худоби. Тваринники артілі домоглися значного зниження собівартості центнера свинини і яловичини. За цими показниками колгосп вийшов на одне з перших місць в районі.
Новими виробничими досягненнями зустріли члени артілі «Комунар» ювілейний 1967 рік. Вони вдвоє перевиконали план продажу державі
Кодима
Сторінка 6 з 8
М. Уткін, українці М. Великий, С. Кириленко, А. Смиченко, татарин Г. Хаджієв та інші. Жителі селища свято шанують пам'ять про своїх визволителів. Великого лиха заподіяли окупанти населенню і господарству Кодими. Фашисти розстріляли 243 жителів. У тому числі 79 дітей. Руїни і згарища залишив після себе ворог. Було вивезено або знищено весь сільськогосподарський інвентар. Пограбовано і спалено десятки будинків, культурно-побутових закладів. Окупанти завдали селищу збитків на суму 1,7 млн. карбованців.
В перші ж дні після визволення до Кодими прибула група партійних і радянських працівників, надіслав ЦК КП(б)У. В цю групу входили старий комуніст, учасник боротьби за встановлення Радянської влади в Кодимі Ю. П. Лавренов, а також В. І. Якушев. Який був обраний першим секретарем райкому партії. На кінець 1944 року в Кодимі відновили свою роботу 5 первинних партійних організацій, які налічували 86 комуністів. А через 2 роки тут працювало вже 16 партійних організацій, що об’єднували 135 комуністів. Відновив свою діяльність партійний осередок у колгоспі «Комунар».
Комуністи мобілізували працівників артілі на відбудову зруйнованого господарства. З великим труднощами колгоспники придбали кілька коней, створили свиноферму. Молочну ферму з 15 корів. Всі сільськогосподарські роботи виконувалися вручну. Але завдяки самовідданій праці господарство швидко ставало на ноги. Уже в 1944 році в неподільний фонд артіль відрахувала близько 17 тис. крб. Наступного року був засіяний весь земельний клин.
Не покладаючи рук трудилися в колгоспі жінки. Багато горя зазнала під час окупації П. В. Васіна. Її чоловік загинув на фронті. Пелагію Василівну разом з чотирма дітьми роботи фашисти відправили в концтаборі. Радянські воїн врятували Васіну та її дітей від смерті. Приїхавши в Кодиму, вона одразу попросилася на найважчу ділянку роботи – на тваринницьку ферму. Сутужно було з кормами. Майже всі роботи доводилось виконувати вручну. Дбайливий догляд за худобою, запровадження передових прийомів на відгодівлі і роздоюванні корів принесли доярці перший успіх. У 1945-1947 рр. вона надоювала від кожної корови від кожної корови по 1,5-2 тис. кг молока. Самовіддана праця найстарішої доярки артілі відзначена Радянським урядом. У 1955 році П. В. Васіну нагороджено орденом «Знак Пошани».
Зусиллями партійної організації, правління, всіх трудівників колгосп поступово перетворювався на багатогалузеве, економічно міцне господарство. У 1953 році вирощено високий урожай цукрових буряків – по 250 цнт з га. Істотні зрушення сталися в розвитку тваринництва. Для громадської худоби були збудовані впорядковані приміщення, широко використовувалась техніка. Поголів’я великої рогатої худоби перевищило 800 голів, на відгодівлі перебувало понад 1 тис. свиней, швидкими темпами розвивалось птахівництво.
Великі доходи від рільництва і тваринництва дали можливість колгоспникам відрахувати у неподільний фонд 267,3 тис. крб. За високі виробничі показники колгосп премійовано двома вантажними і легковою автомашинами. Ланкова М. А. Московчук одержала найвищу урядову нагороду – орден Леніна. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєний голова артілі Ю. С. Паламарчук.
У роки семирічки колгосп перетворився на спеціалізоване господарство по відгодівлі великої рогатої худоби та свиней і виробництву молока. Здійснені великі роботи по поліпшенню породності худоби, створена міцна кормова база, збудовано 6 типових приміщень, де всі процеси догляду за тваринами механізовані. У 1965 році колгосп мав на відгодівлі понад 3 тис. свиней, 700 голів великої рогатої худоби. Тваринники артілі домоглися значного зниження собівартості центнера свинини і яловичини. За цими показниками колгосп вийшов на одне з перших місць в районі.
Новими виробничими досягненнями зустріли члени артілі «Комунар» ювілейний 1967 рік. Вони вдвоє перевиконали план продажу державі