Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після встановлення в Сербах у січні 1918 року Радянської влади поміщицьку і церковну землю було конфісковано. Почався розподіл серед селян 580 га землі. Однак завершити його тоді не довелося.
У березні 1918 року село захопили айстро-німецькі війська. Разом з ними в свій маєток повернулася і поміщиця Ракуза. Діставши підтримку окупантів, вона відібрала у селян землю, худобу, примушувала відшкодовувати збитки. Пограбовані іноземними загарбниками і землевласницею, селян піднімалися проти них на боротьбу. Сербівців вбили поміщицю, нападали на австрійських солдатів. Влітку 1918 року був створений повстанський загін під керівництвом Пастухова. В серпні загін. В який влилися і жителі навколишніх сіл, вже налічував близько 200 чоловік. Він брав активну участь у визволенні частинами Червоної Армії півдня України від айстро-німецьких окупантів, а потім англо-французських інтервентів.
Коли в квітні 191 року іноземні загарбники були вигнані з Одещини, настав мирний перепочинок. Але він виявився дуже коротким. У травні Серби захопили банди Григор’єва. Григор’ївці марно намагалися залучити на свій бік місцеве населення. В середині травня частини Червона Армії з допомогою сербівців визволили село. Проте незабаром селянам знов довелося взятися за зброю. В сербах місцевий багатій А. Трач зібрав банду, яка нападала на села, вбивала радянських активістів. Бідняки-сербівці організували загін самооборони і в червні з допомогою регулярних червоноармійських частин розгромили банду в районі залізниці Слобідка-Рибниця. Частина сербівців влилася до Балтського партизанського загону на чолі з І. К. Дячишиним і в його рядах боролася проти петлюрівців. У боях за Радянську владу особливу мужність виявили селяни А. Лисюк. Т. Ладиженський, Т. Поліщук та багато інших.
Наприкінці липня 1919 року петлюрівцям вдалося захопити село. Але вже у серпні кавалерійська бригада Г. І. Котовського, що входила до 45-ї стрілецької дивізії, вибила ворога із Сербів. Деякий час у селі містився штаб котовців. Поповнившись за рахунок селян навколишніх сіл і. зокрема, сербівців, кавалерійська бригада в складі Південної групи військ вирушила на північ для з’єднання з основними силами Червоної Армії. Наприкінці серпня село захопили денікінці.
Тільки в лютому 1920 року в Сербах було остаточно відновлено Радянську владу. Новоутворену Раду селянських депутатів очолив комуніст В. І. Константин. Незабаром, у червні 1920 року, в Сербах організовано комітет незаможних селян. Спочатку головою комнезаму був І. Х. Гурман, а згодом – К. Н. Білоконь, обидва бідняки, учасники громадянської війни.
Рада і комнезам приступили до розподілу поміщицької і частково куркульської землі, організували допомогу в обробітку наділів біднякам, вдовам і сиротам, чоловіки і батьки яких не повернулися з війни. 10 червня 1921 року в селі відкрилися двокомплектні школи, де працювали 4 вчителі й навчалося 288 дітей, а також хата-читальня.
Поступово життя в Сербах нормалізувалося. Долаючи величезні труднощі, зокрема запеклий опір куркульства, недорід 1921-1922 рр., селяни на кінець відбудованого періоду в основному підняли свої господарства. Велику допомогу сербівцям насінням, реманентом, коштами подала Радянська держава. І все ж розвиток сільського господарства дрібнішали. Сербівців все більше усвідомлювали необхідність об’єднання в колективи з метою спільного обробітку землі.
Справжнім ватажком мас, їх політичним організатором став партійний осередок, створений у 1926 році. Його очолив колишній партизан М. Я. Федоров. Того ж року за ініціативою комуністів у Сербах був заснований перший ТСОЗ, яким керували І. Г. Дашківський і Ф.К. Дудник. Радянська держава допомогла членам товариства інвентарем, живим тяглом. Насінням.
У своїй діяльності по соціалістичний перебудові села комуністи спиралися на КНС і сербівськку комсомольську організацію, яка сформувалася в 1927 році. Комсоргом молодь обрала В Цапка. Комсомольці налагодили культурно-освітню роботу. Її центром стала хата-читальня. Особливу увагу було звернуто на ліквідацію неписьменності і малописьменності серед дорослого населення. З цією метою створено 75 груп лікнепу. В 1929 році почала працювати чотирирічна школа, де навчалося близько 300 дітей. До 1932 року в Сербах майже не лишилося неписьменних. Це сприяло
Серби
Сторінка 2 з 6
Справжнє розв’язання аграрного питання приніс Великий Жовтень.Після встановлення в Сербах у січні 1918 року Радянської влади поміщицьку і церковну землю було конфісковано. Почався розподіл серед селян 580 га землі. Однак завершити його тоді не довелося.
Коли в квітні 191 року іноземні загарбники були вигнані з Одещини, настав мирний перепочинок. Але він виявився дуже коротким. У травні Серби захопили банди Григор’єва. Григор’ївці марно намагалися залучити на свій бік місцеве населення. В середині травня частини Червона Армії з допомогою сербівців визволили село. Проте незабаром селянам знов довелося взятися за зброю. В сербах місцевий багатій А. Трач зібрав банду, яка нападала на села, вбивала радянських активістів. Бідняки-сербівці організували загін самооборони і в червні з допомогою регулярних червоноармійських частин розгромили банду в районі залізниці Слобідка-Рибниця. Частина сербівців влилася до Балтського партизанського загону на чолі з І. К. Дячишиним і в його рядах боролася проти петлюрівців. У боях за Радянську владу особливу мужність виявили селяни А. Лисюк. Т. Ладиженський, Т. Поліщук та багато інших.
Наприкінці липня 1919 року петлюрівцям вдалося захопити село. Але вже у серпні кавалерійська бригада Г. І. Котовського, що входила до 45-ї стрілецької дивізії, вибила ворога із Сербів. Деякий час у селі містився штаб котовців. Поповнившись за рахунок селян навколишніх сіл і. зокрема, сербівців, кавалерійська бригада в складі Південної групи військ вирушила на північ для з’єднання з основними силами Червоної Армії. Наприкінці серпня село захопили денікінці.
Тільки в лютому 1920 року в Сербах було остаточно відновлено Радянську владу. Новоутворену Раду селянських депутатів очолив комуніст В. І. Константин. Незабаром, у червні 1920 року, в Сербах організовано комітет незаможних селян. Спочатку головою комнезаму був І. Х. Гурман, а згодом – К. Н. Білоконь, обидва бідняки, учасники громадянської війни.
Рада і комнезам приступили до розподілу поміщицької і частково куркульської землі, організували допомогу в обробітку наділів біднякам, вдовам і сиротам, чоловіки і батьки яких не повернулися з війни. 10 червня 1921 року в селі відкрилися двокомплектні школи, де працювали 4 вчителі й навчалося 288 дітей, а також хата-читальня.
Поступово життя в Сербах нормалізувалося. Долаючи величезні труднощі, зокрема запеклий опір куркульства, недорід 1921-1922 рр., селяни на кінець відбудованого періоду в основному підняли свої господарства. Велику допомогу сербівцям насінням, реманентом, коштами подала Радянська держава. І все ж розвиток сільського господарства дрібнішали. Сербівців все більше усвідомлювали необхідність об’єднання в колективи з метою спільного обробітку землі.
Справжнім ватажком мас, їх політичним організатором став партійний осередок, створений у 1926 році. Його очолив колишній партизан М. Я. Федоров. Того ж року за ініціативою комуністів у Сербах був заснований перший ТСОЗ, яким керували І. Г. Дашківський і Ф.К. Дудник. Радянська держава допомогла членам товариства інвентарем, живим тяглом. Насінням.
У своїй діяльності по соціалістичний перебудові села комуністи спиралися на КНС і сербівськку комсомольську організацію, яка сформувалася в 1927 році. Комсоргом молодь обрала В Цапка. Комсомольці налагодили культурно-освітню роботу. Її центром стала хата-читальня. Особливу увагу було звернуто на ліквідацію неписьменності і малописьменності серед дорослого населення. З цією метою створено 75 груп лікнепу. В 1929 році почала працювати чотирирічна школа, де навчалося близько 300 дітей. До 1932 року в Сербах майже не лишилося неписьменних. Це сприяло