Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Щоб підвищити вихід тваринницької продукції,колгосп приступив до спеціалізації ферм, почав розводити високопородну худобу. Протягом семирічки для неї було споруджено 2 корівники на 600 голів, 3 свинарники, 3 відгодівельні майданчики на 3 тис. голів худоби, механізований кормоцех. 3 телятники на 500 голів, пташник тощо.
«Фабрикою свинини» назвали сербівців свою тваринницьку ферму. І не без підстав. Свинарство щороку давало майже 300 тис. крб.. прибутку. У 1962 році артіль виробила на 100 га ріллі по 60 60 цнт свинини при собівартості одного центнера 28-29 крб. Це був один є найкращим показників у республіці.
Є в колгоспі і своя «молочна фабрика». Тут від кожної корови надоюють по 2400-2600 кг молока на рік. Всі трудомісткі процеси – очищення приміщень, підготовка кормів, згодовування, доїння – механізовані. Для тваринників правління створило хороші умови роботи і відпочинку. І тому на молочнотоварній фермі виросли справжні героїні праці. В 1951 році прийшла сюди ланкова Є. Ю. Хортюк. Призначили її дояркою. Наполегливо опанувала нову для себе професію, одночасно вчилась у вечірній школі. А незабаром про неї заговорили в районі, в усій області. Вона стала надоювати від кожної з закріплених за нею 25 корів по 3400-3700 кг молока. І в тому, що колгосп у 1966 році виробив по 435 цнт молока на 100 га угіль, - чимала заслуга славної трудівниці. Того ж року Радянський уряд нагородив Є. Ю. Хортюк орденом Леніна, а трудящі обрали її депутатом Верховної Ради Союз РСР. Багатьом трудівникам нашої артілі, розповідає голова колгоспу В. Білоконь, надовго запам’ятається виступ Євгенії Хортюкна зборах тваринників. Вона, зокрема, сказала: «Коли б мене хтось запитав, чим я особисто сприяю перемозі комунізму в нашій країні, я б відповіла тільки одним словом – працею. Будемо вважати даремно прожитим той день, за який ми не здійснимо жодного доброго вчинку для свого колективу, не передамо свого досвіду іншим».
До цих слів може з повним правом приєднатися Л. Ганущак, яку в колгоспі називають «господаркою золотих плантацій». Двадцять років беззмінно керує вона ланкою. Не раз її невеликий колектив одержував найвищі врожаї кукурудзи - по 80-90 цнт зерна з га. За її почином кукурудзоводи області змагалися за почесне звання кращої ланки Одещини.
На всю республіку відомі сербівські сади. Руками таких ентузіастів, як С. Дудник, О. Гасич, невеличкий колгоспний садок за післявоєнні роки перетворився на 265-гектарний масив.
В 1966 році артіль одержала з кожного га саду по 61 цнт фруктів, а окремі ділянки дали по 250 і 350 цнт. В колгоспну касу від реалізації яблук, слив, груш, черешні надійшло 354 тис. карбованців. За успіхи в розвитку садівництва у 1966 році Радянський уряд нагородив С. Т. Дудник орденом Трудового Червоного Прапора. У попередньому році він був учасником ВДНГ СРСР і відзначений бронзовою медаллю та грошовою премією.
За великі успіхи в сільськогосподарському виробництві і досягнення високих господарських показників понад 30 колгоспників артілі відзначені орденами і медалями Радянського Союзу. Багато сербівців удостоєно почесних грамот всесоюзних, республіканських і обласних організацій. Про трудівників колгоспу ім. Леніна, про їх славні діла написано багато книг, статей. Одеська студія телебачення присвятила сербівцям 2 телефільми: «Норма життя», «Зажди в пошуках». Останній присвячено голові артілі В. П. Білоконю, який працює на цій посаді з 1954 року.
Знаменною подією в житті колгоспного села став березневий (1965 р.) Пленум ЦК КПРС. Виконуючи його рішення, трудівники артілі ім. Леніна постійно підвищують рентабельність господарства. Внаслідок цього у першому році поточної п’ятирічки кожний гектар сільськогосподарських угідь дав пересічно по 420-425 крб. прибутку, а загальний доход досяг 1 млн. 396 тис. карбованців. Як переможець у республіканському змаганні за 1966 рік артіль ім. Леніна здобула перехідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства СРСР і ЦК профспілки робітників та службовців сільського господарства і заготівель.
Серби
Сторінка 5 з 6
Крім того, колгосп освоїв десятки гектарів схилів під кормові культури, сади і виноградники. Це дало змогу розв’язати проблему кормів для громадської худоби, помітно збільшити виробництво м’яса і молока. «Фабрикою свинини» назвали сербівців свою тваринницьку ферму. І не без підстав. Свинарство щороку давало майже 300 тис. крб.. прибутку. У 1962 році артіль виробила на 100 га ріллі по 60 60 цнт свинини при собівартості одного центнера 28-29 крб. Це був один є найкращим показників у республіці.
Є в колгоспі і своя «молочна фабрика». Тут від кожної корови надоюють по 2400-2600 кг молока на рік. Всі трудомісткі процеси – очищення приміщень, підготовка кормів, згодовування, доїння – механізовані. Для тваринників правління створило хороші умови роботи і відпочинку. І тому на молочнотоварній фермі виросли справжні героїні праці. В 1951 році прийшла сюди ланкова Є. Ю. Хортюк. Призначили її дояркою. Наполегливо опанувала нову для себе професію, одночасно вчилась у вечірній школі. А незабаром про неї заговорили в районі, в усій області. Вона стала надоювати від кожної з закріплених за нею 25 корів по 3400-3700 кг молока. І в тому, що колгосп у 1966 році виробив по 435 цнт молока на 100 га угіль, - чимала заслуга славної трудівниці. Того ж року Радянський уряд нагородив Є. Ю. Хортюк орденом Леніна, а трудящі обрали її депутатом Верховної Ради Союз РСР. Багатьом трудівникам нашої артілі, розповідає голова колгоспу В. Білоконь, надовго запам’ятається виступ Євгенії Хортюкна зборах тваринників. Вона, зокрема, сказала: «Коли б мене хтось запитав, чим я особисто сприяю перемозі комунізму в нашій країні, я б відповіла тільки одним словом – працею. Будемо вважати даремно прожитим той день, за який ми не здійснимо жодного доброго вчинку для свого колективу, не передамо свого досвіду іншим».
До цих слів може з повним правом приєднатися Л. Ганущак, яку в колгоспі називають «господаркою золотих плантацій». Двадцять років беззмінно керує вона ланкою. Не раз її невеликий колектив одержував найвищі врожаї кукурудзи - по 80-90 цнт зерна з га. За її почином кукурудзоводи області змагалися за почесне звання кращої ланки Одещини.
На всю республіку відомі сербівські сади. Руками таких ентузіастів, як С. Дудник, О. Гасич, невеличкий колгоспний садок за післявоєнні роки перетворився на 265-гектарний масив.
В 1966 році артіль одержала з кожного га саду по 61 цнт фруктів, а окремі ділянки дали по 250 і 350 цнт. В колгоспну касу від реалізації яблук, слив, груш, черешні надійшло 354 тис. карбованців. За успіхи в розвитку садівництва у 1966 році Радянський уряд нагородив С. Т. Дудник орденом Трудового Червоного Прапора. У попередньому році він був учасником ВДНГ СРСР і відзначений бронзовою медаллю та грошовою премією.
За великі успіхи в сільськогосподарському виробництві і досягнення високих господарських показників понад 30 колгоспників артілі відзначені орденами і медалями Радянського Союзу. Багато сербівців удостоєно почесних грамот всесоюзних, республіканських і обласних організацій. Про трудівників колгоспу ім. Леніна, про їх славні діла написано багато книг, статей. Одеська студія телебачення присвятила сербівцям 2 телефільми: «Норма життя», «Зажди в пошуках». Останній присвячено голові артілі В. П. Білоконю, який працює на цій посаді з 1954 року.
Знаменною подією в житті колгоспного села став березневий (1965 р.) Пленум ЦК КПРС. Виконуючи його рішення, трудівники артілі ім. Леніна постійно підвищують рентабельність господарства. Внаслідок цього у першому році поточної п’ятирічки кожний гектар сільськогосподарських угідь дав пересічно по 420-425 крб. прибутку, а загальний доход досяг 1 млн. 396 тис. карбованців. Як переможець у республіканському змаганні за 1966 рік артіль ім. Леніна здобула перехідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства СРСР і ЦК профспілки робітників та службовців сільського господарства і заготівель.