Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перші звістки про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції принесли в Липецьке солдати-односельчани, що в листопаді 1917 року повернулися з Петроградського гарнізону. На сільському сході вони розповіли про повалення влади експлуататорів і перехід її до рук трудового народу. Тут же був створений новий орган самоврядування – Рада селянських депутатів, до якої обрали селян Г.П. Матвієнка, С. Цуркана і прибулих солдат
І.А. Бондаря, Т.У. Мардаря та І. Швеця.
На початку березня 1918 року в Липецьке вступили австро-німецькі окупанти. Пограбування і насилля над селянами стало повсякденним явищем. Так, у квітні 1918 року над жителями Липецького вчинено криваву розправу. Відповіддю на неї було посилення боротьби трудового селянства проти інтервентів, петлюрівських і місцевих куркульських банд.
У липні 1918 року біднота Липецького, згуртувавшись під керівництвом І. Швеця, Г.А. Дашкова і К. К. Глінікоса, очистила село від ворога.
В цей час вздовж річки Тилігулу діяли ананьївські партизани. З окремих загонів сформувався і розгорнув бойові дії проти австро-німецьких окупантів, а потім і денікінців Ананьївський партизанський полк під командуванням Недолуженка і комісара Нечаєва. Активними бійцями партизанського полку були селяни Липецького: М.А. Глоба, Д.І. Тіора, В.Й. Скуртул, Г.П. Чашурін, Ф.І. Унтілов і А.Л. Стреля.
Чимало селян з Липецького брали активну участь у громадянській війні в складі регулярних частин Червоної армії. В боях за Радянську владу вони проявляли мужність і відвагу, а після завершення громадянської війни не шкодували сил у боротьбі за її зміцнення на місцях. Такими були С.Г. Мунтян, М.Т. Мунтян (нині члени КПРС), Д.О, Чашурін, А. М. Урсулов. В зв'язку з п’ятиріччям Жовтня Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 жовтня 1967 року вони удостоєні урядових нагород.
У січні 1920 року Червона Армія остаточно визволила село від залишків внутрішньої і зовнішньої контрреволюції. Проте куркульство й далі чинило всілякий опір: не виконувало розпоряджень сільської Ради, саботувало здачу хліба, організовувало збройні виступи. Так, банда куркулів з участю місцевого попа влаштувала в приміщенні церкви збройну засаду. Внаслідок несподіваного нападу на загін червоноармійців було вбито 21 бійця. У відповідь біднота села з допомогою червоноармійців, що прибули з станції Бірзула, розгромила куркульську банду. Трагічно загиблим червоноармійцям встановлено в селі пам'ятник.
4 квітня 1920 року в селі створено революційний комітет, до складу якого ввійшли більшовики І. Швець, Т.Д. Чашурін, І.А. Бондар і Т.Й. Мардар. Очолив комітет М.3. Барбінов.
Завдяки рішучим діям ревкому поступово нормалізувалось життя села. Загальні Збори селян. ЯКІ відбулися на початку травня 1920 року, відзначили, що тільки з відновленням Радянської влади покічено з безладдям і дезорганізацією, які вносили в життя села дії куркульських банд. Збори одностайно схвалили резолюцію про повну підтримку Радянської влади.
З 16 червня 1920 року почав свою діяльність комітет незаможних селян Липецького, що об'єднав 1238 осіб. Сільський КНС розгорнув роботу по здійсненню ленінського декрету про землю, роз'ясненню чергових завдань Радянської влади, боротьбі з ворожими діями куркульства.
Взимку 1921 року куркулі вчинили новий жахливий злочин. Вони по-звірячому вбили одного з перших комсомольців повіту В. Бучацького. Бандити розрізали йому живіт, насипали гуди зерна, а на грудях зробили напис хімічним олівцем: «Розверстку виконано». В своїх контрреволюційних діях липецькі куркулі мали підтримку від Інокентіївського монастиря, де зосереджувалися шпигуни і диверсанти. Радянські органи змушені були винести рішення про ліквідацію цього ворожого кубла. Того ж року в приміщеннях монастиря було відкрито перший в окрузі дитячий будинок. а на його землях господарювала сільськогосподарська артіль «Від темряви до світла», пізніше – комуна.
У 1921 році в Липецькому виник партійний осередок, до складу якого входило 7 комуністів. Першим секретарем його був С.С. Попескул. Внаслідок
Липецьке
Сторінка 2 з 7
продукти. Так, лише за один день червня 1916 року до воріт монастиря з різних кінців краю прибуло 298 підвід. Тільки вина доставлено близько 80 бочок. «Апостоли Інокентія» зібрали серед прибулих богомольців 4 кошики паперових грошей. Пізніше монастир етап притулком но тільки для шахраїв, але й для контрреволюціонерів. І.А. Бондаря, Т.У. Мардаря та І. Швеця.
На початку березня 1918 року в Липецьке вступили австро-німецькі окупанти. Пограбування і насилля над селянами стало повсякденним явищем. Так, у квітні 1918 року над жителями Липецького вчинено криваву розправу. Відповіддю на неї було посилення боротьби трудового селянства проти інтервентів, петлюрівських і місцевих куркульських банд.
У липні 1918 року біднота Липецького, згуртувавшись під керівництвом І. Швеця, Г.А. Дашкова і К. К. Глінікоса, очистила село від ворога.
В цей час вздовж річки Тилігулу діяли ананьївські партизани. З окремих загонів сформувався і розгорнув бойові дії проти австро-німецьких окупантів, а потім і денікінців Ананьївський партизанський полк під командуванням Недолуженка і комісара Нечаєва. Активними бійцями партизанського полку були селяни Липецького: М.А. Глоба, Д.І. Тіора, В.Й. Скуртул, Г.П. Чашурін, Ф.І. Унтілов і А.Л. Стреля.
Чимало селян з Липецького брали активну участь у громадянській війні в складі регулярних частин Червоної армії. В боях за Радянську владу вони проявляли мужність і відвагу, а після завершення громадянської війни не шкодували сил у боротьбі за її зміцнення на місцях. Такими були С.Г. Мунтян, М.Т. Мунтян (нині члени КПРС), Д.О, Чашурін, А. М. Урсулов. В зв'язку з п’ятиріччям Жовтня Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 жовтня 1967 року вони удостоєні урядових нагород.
У січні 1920 року Червона Армія остаточно визволила село від залишків внутрішньої і зовнішньої контрреволюції. Проте куркульство й далі чинило всілякий опір: не виконувало розпоряджень сільської Ради, саботувало здачу хліба, організовувало збройні виступи. Так, банда куркулів з участю місцевого попа влаштувала в приміщенні церкви збройну засаду. Внаслідок несподіваного нападу на загін червоноармійців було вбито 21 бійця. У відповідь біднота села з допомогою червоноармійців, що прибули з станції Бірзула, розгромила куркульську банду. Трагічно загиблим червоноармійцям встановлено в селі пам'ятник.
4 квітня 1920 року в селі створено революційний комітет, до складу якого ввійшли більшовики І. Швець, Т.Д. Чашурін, І.А. Бондар і Т.Й. Мардар. Очолив комітет М.3. Барбінов.
Завдяки рішучим діям ревкому поступово нормалізувалось життя села. Загальні Збори селян. ЯКІ відбулися на початку травня 1920 року, відзначили, що тільки з відновленням Радянської влади покічено з безладдям і дезорганізацією, які вносили в життя села дії куркульських банд. Збори одностайно схвалили резолюцію про повну підтримку Радянської влади.
З 16 червня 1920 року почав свою діяльність комітет незаможних селян Липецького, що об'єднав 1238 осіб. Сільський КНС розгорнув роботу по здійсненню ленінського декрету про землю, роз'ясненню чергових завдань Радянської влади, боротьбі з ворожими діями куркульства.
Взимку 1921 року куркулі вчинили новий жахливий злочин. Вони по-звірячому вбили одного з перших комсомольців повіту В. Бучацького. Бандити розрізали йому живіт, насипали гуди зерна, а на грудях зробили напис хімічним олівцем: «Розверстку виконано». В своїх контрреволюційних діях липецькі куркулі мали підтримку від Інокентіївського монастиря, де зосереджувалися шпигуни і диверсанти. Радянські органи змушені були винести рішення про ліквідацію цього ворожого кубла. Того ж року в приміщеннях монастиря було відкрито перший в окрузі дитячий будинок. а на його землях господарювала сільськогосподарська артіль «Від темряви до світла», пізніше – комуна.
У 1921 році в Липецькому виник партійний осередок, до складу якого входило 7 комуністів. Першим секретарем його був С.С. Попескул. Внаслідок
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Чапаєвка
- Старва Кульна
- Станіславка
- Петрівка
- Олексіївка
- Нестоїта
- Любомирка
- Куяльник
- Коси
- Климентове
- Качурівка
- Гонората
- Великий Фонтан
- Борщі
- Новоселівка