Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З серпня 1941 року Липецьке захопили німецько-румунські окупанти. Почалися чорні дні неволі. Часто за селом біля яру окупанти групами розстрілювали сотій радянських людей, дітей і підлітків. їх приганяли сюди з навколишніх сіл. Одного разу гітлерівці примусили групу колгоспників закидати землею трупи розстріляних. Раптом серед мертвих почувся плач дитини. Колгоспниця М. Думбрава, ризикуючи життям, врятувала сироту. Її по черзі переховували багато жителів села, потрапила вона і до сім'ї Б. Корні, де про неї піклувалися, як про рідну. Але згодом дізналися про «чужу дитину» і відправили її до концентраційного табору. Радянські війська, визволяючи від ворога землі поневолених народів, визволяли й тих. хто був у таборах, а з ними й Поліну Заславську. Тепер вона вже має в. сім'ю і не раз побувала в родині Б.Г. Корні, у своїх названих батьків.
30 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту визволили Липецьке від німецько-фашистських загарбників. З сльозами радості зустрічало населення свою визволительку – Радянську Армію. Протягом 1944-45 рр. колгоспники відправляли для неї продукти, теплий одяг, надіслали близько 900 посилок-подарунків.
Багато учасників Великої Вітчизняної війни з Липецького відзначлися в боях і удостоєні урядових нагород, а такі як Т.В. Щорис, І.Л. Сергінчук, Я.І. Харченко та інші мають по 5-6 бойових орденів.
З перших же днів після визволення розгорнулася напружена діяльність населення по відбудові колгоспів. Не вистачало техніки, робочої худоби. На всі 10 артілей був лише один трактор ЧТЗ. Незважаючи на труднощі, колгоспники не шкодували сил, щоб у найкоротші строки покінчити з розрухою. Особливо відзначилися комуністи села С.Г. Мунтян, А.М.Урсулов, П.С. Скуртул та Т. К. Плугарьов, які у цей час очолювали колгоспи, бригади, партійну організацію та сільську Раду.
Велику організаторську роботу по налагодженню господарської діяльності колгоспів, нормального життя села проводили Липецька сільська Рада, її депутати. Вони своєчасно викривали і усували недоліки в керівництві окремими галузями господарства. мобілізовували колгоспників на цілковите використання внутрішніх резервів. Вся ця робота дала свої позитивні результати. Вже в 1944 році колгоспи Липецької сільради виконали планові завдання осінньої сівби на 116 проц., продали державі хліба замість 5600 цнт – 6422. В фонд оборони від колгоспів передано значну кількість картоплі та інших овочів, успішно піднято зяб.
Водночас продовжувалася відбудова села. В 1946 році з допомогою держави лише в одному колгоспі ім. Леніна споруджено 33 поні будинки для колгоспників. Відновилося нормальне навчання в школах.
Під керівництвом сільської партійної організації, яка на 1 березня 1946 року налічувала 10 чоловік, колгоспники добивались все більш відчутних господарських успіхів. Так, колгоспники артілі «Друму спре соціалізм» («Шлях до соціалізму») успішно провели весняну сівбу 1945 року. Колгосп і ного кращих людей занесено на районну Дошку пошани3. Посівна площа всіх колгоспів Липецького досягла довоєнного рівня.
Влітку 1950 року з 10 дрібних колгоспів села та найближчих населених пунктів було створено три колгоспи: ім. Ватутіна, за яким закріпили 2200 га, ім. Фрунзе з такою ж площею та ім. Леніна з площею 1900 га. У 1957 році ці три колгоспи об'єдналися в один – ім. Леніна.
В укрупненому колгоспі передусім поліпшилось організаційне керівництво господарством, внаслідок чого невпинно зростали його прибутки. В 1957 році неподільні фонди господарства становили 150 тис. крб., а в 1962 році – близько 270 тис. крб. Протягом одного лише 1962 року колгосп спорудив вальцьовий млин, два корівники. кормоцех, зерносховище та приміщення середньої ніколи. В 1961 році село одержало електроенергію від державної електромережі. Це дало змогу електрифікувати основні ділянки колгоспного виробництва, культурні заклади і 300 житлових будинків.
Колгосп ім. Леніна – велике багатогалузеве високомеханізоване господарство рільничо-тваринницького напряму, одне з передових у районі. За артіллю закріплено 10415 га землі. Трудомісткі роботи в рільництві механізовано на
Липецьке
Сторінка 4 з 7
загарбників брали участь понад 550 чоловік. Юнаки, дівчата, літні люди за завданням воєнного командування брали участь в будівництві оборонних споруд. З наближенням фронту до Липецького колгоспники евакуювали на схід чимало колгоспної худоби і техніки. 30 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту визволили Липецьке від німецько-фашистських загарбників. З сльозами радості зустрічало населення свою визволительку – Радянську Армію. Протягом 1944-45 рр. колгоспники відправляли для неї продукти, теплий одяг, надіслали близько 900 посилок-подарунків.
Багато учасників Великої Вітчизняної війни з Липецького відзначлися в боях і удостоєні урядових нагород, а такі як Т.В. Щорис, І.Л. Сергінчук, Я.І. Харченко та інші мають по 5-6 бойових орденів.
З перших же днів після визволення розгорнулася напружена діяльність населення по відбудові колгоспів. Не вистачало техніки, робочої худоби. На всі 10 артілей був лише один трактор ЧТЗ. Незважаючи на труднощі, колгоспники не шкодували сил, щоб у найкоротші строки покінчити з розрухою. Особливо відзначилися комуністи села С.Г. Мунтян, А.М.Урсулов, П.С. Скуртул та Т. К. Плугарьов, які у цей час очолювали колгоспи, бригади, партійну організацію та сільську Раду.
Велику організаторську роботу по налагодженню господарської діяльності колгоспів, нормального життя села проводили Липецька сільська Рада, її депутати. Вони своєчасно викривали і усували недоліки в керівництві окремими галузями господарства. мобілізовували колгоспників на цілковите використання внутрішніх резервів. Вся ця робота дала свої позитивні результати. Вже в 1944 році колгоспи Липецької сільради виконали планові завдання осінньої сівби на 116 проц., продали державі хліба замість 5600 цнт – 6422. В фонд оборони від колгоспів передано значну кількість картоплі та інших овочів, успішно піднято зяб.
Водночас продовжувалася відбудова села. В 1946 році з допомогою держави лише в одному колгоспі ім. Леніна споруджено 33 поні будинки для колгоспників. Відновилося нормальне навчання в школах.
Під керівництвом сільської партійної організації, яка на 1 березня 1946 року налічувала 10 чоловік, колгоспники добивались все більш відчутних господарських успіхів. Так, колгоспники артілі «Друму спре соціалізм» («Шлях до соціалізму») успішно провели весняну сівбу 1945 року. Колгосп і ного кращих людей занесено на районну Дошку пошани3. Посівна площа всіх колгоспів Липецького досягла довоєнного рівня.
Влітку 1950 року з 10 дрібних колгоспів села та найближчих населених пунктів було створено три колгоспи: ім. Ватутіна, за яким закріпили 2200 га, ім. Фрунзе з такою ж площею та ім. Леніна з площею 1900 га. У 1957 році ці три колгоспи об'єдналися в один – ім. Леніна.
В укрупненому колгоспі передусім поліпшилось організаційне керівництво господарством, внаслідок чого невпинно зростали його прибутки. В 1957 році неподільні фонди господарства становили 150 тис. крб., а в 1962 році – близько 270 тис. крб. Протягом одного лише 1962 року колгосп спорудив вальцьовий млин, два корівники. кормоцех, зерносховище та приміщення середньої ніколи. В 1961 році село одержало електроенергію від державної електромережі. Це дало змогу електрифікувати основні ділянки колгоспного виробництва, культурні заклади і 300 житлових будинків.
Колгосп ім. Леніна – велике багатогалузеве високомеханізоване господарство рільничо-тваринницького напряму, одне з передових у районі. За артіллю закріплено 10415 га землі. Трудомісткі роботи в рільництві механізовано на
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Чапаєвка
- Старва Кульна
- Станіславка
- Петрівка
- Олексіївка
- Нестоїта
- Любомирка
- Куяльник
- Коси
- Климентове
- Качурівка
- Гонората
- Великий Фонтан
- Борщі
- Новоселівка