Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В господарських і культурних здобутках важлива роль належала
Овідіопольській сільській Раді. 25 депутатів – колгоспників, механізаторів, представників інтелігенції успішно вирішували широке коло питань: про піднесення артільного виробництва, благоустрій і шляхове господарство, охорону громадської власності, про стан торгівлі на селі тощо.
Багато уваги приділяла Рада і її актив питанням культури і народної освіти. В новозбудованому клубі було організовано зоровий, драматичний та інші гуртки художньої самодіяльності. Тут часто виступали артисти з Одеси, Тирасполя. В бібліотеці, яка налічувала понад 5 тис. книжок, провадились літературні диспути, обговорення книжок, читацькі конференції.
В середній та трьох початкових школах у 1939/40 навчальному році були охоплені навчанням всі діти шкільного віку.
Дальшому розвитку народного господарства, культури і добробуту людей перешкодила війна. В перші ж дні Великої Вітчизняної війни всі чоловіки призовного віку були мобілізовані в Червону Армію. В Овідіополі сформувався винищувальний батальйон. Він налічував 450 бійців, у т. ч .80 жінок. Командував батальйоном начальник райвідділу НКВС старший лейтенант І. І. Бутович, штаб батальйону очолив член партії з 1920 року, учасник громадянської війни та боїв на Хамхін-Голі І. П. Рощин. Бійці батальйону були озброєні гвинтівками і автоматами лише на 30 проц. Під час відступу наших частин з Ізмаїльської області батальйону було доручено переправити на східний берег Дністра населення, що евакуювалось, фабрично-заводське устаткування, зерно і товари споживчої кооперації. Батальйон з честю виконав це доручення.
Жителі Овідіополя допомагали ополченцям виловлювати ворожих агентів. До вересня 1941 року на території району було затримано і знешкоджено близько 400 фашистських лазутчиків. Під час виконання цього важливого завдання особливо відзначились голова Овідіопольської сільської Ради, член партії з 1917 року О. В. Берлін, який був учасником придушення есерівського заколоту в 1918 році і нагороджений орденом Червоного Прапора: голова колгоспу «Іскра», командир роти, комуніст І. П. Назарова, політрук роти, комуніст А. С. Фурманов, комсомольці – колгоспники О. У. Романчик, П. І. Іванов, міліціонер А. П. Ростов, агроном райземвідділу Л. П. Попов та багато інших.
Після того, як 31-й стрілецький полк 25-ї Чапаєвської дивізії зазнав тяжких втрат в оборонних боях проти ворога біля села Кагарлика, до його складу було введено І-у роту Овідіопольського батальйону. Командир роти став голова райспоживспілки, колишній моряк Балтфлоту С. Я. Гамалей, політруком – агроном райземвідділу К. І. Волошина. В бою під Дальником командира роти було поранено. Політрук підняла бійців в контратаку і вони утримали бойовий рубіж.
15 жовтня 1941 року радянські війська залишили Овідіополь. В селі почався нечуваний терор, масові грабежі. Багатьох юнаків і дівчат фашисти вивезли на каторгу до Німеччини.
Незважаючи на терор, жителі Овідіополя не корились ворогові. В листопаді 1941 року комуніст С. І. Сербієнко, залишений для підпільної роботи, організував антифашистську групу, до складу якої входив 41 чоловік, в т. ч. 6 комуністів і 12 комсомольців. Група провадила агітаційну роботу серед населення, поширювала зведення Радянського Інформбюро, листівки з закликом підніматись на боротьбу з окупантами. Члени групи збирали зброю і боєприпаси, готуючись до збройної боротьби з окупантами. Члени групи збирали зброю і боєприпаси, готуючись до збройної боротьби проти ворога. В листопаді 1943 року 38 чоловік з цієї групи заарештувала сигуранца. Більшість заарештованих буз суду і слідства розстріляли. В. І. Сербієнку пощастило втекти з тюрми і він продовжував боротись проти ворога в партизанському загоні . Після визволення Одеси він у складі десанту потрапив у Карпати і там разом з бойовими друзями воював у партизанському загоні ім. Чапаєва. В одному з боїв В. І. Сербієнко загинув.
У складі групи В. І. Сербієнка діяв також молодіжний загін у кількості 12 чоловік (крім овідіопольців, тут були молоді підпільники з с. Олександрівки). Юні месники влаштували в старій штольні склад зброї. Туди ж протягнули
Овідіополь
Сторінка 5 з 9
1940 року в Овідіополі відкрили майстерню з ковальським, слюсарним і теслярним цехами. Його прикрасили нові будинки середньої школи та клубу, відкрито до 23-х роковин Жовтневої революції.В господарських і культурних здобутках важлива роль належала
Багато уваги приділяла Рада і її актив питанням культури і народної освіти. В новозбудованому клубі було організовано зоровий, драматичний та інші гуртки художньої самодіяльності. Тут часто виступали артисти з Одеси, Тирасполя. В бібліотеці, яка налічувала понад 5 тис. книжок, провадились літературні диспути, обговорення книжок, читацькі конференції.
В середній та трьох початкових школах у 1939/40 навчальному році були охоплені навчанням всі діти шкільного віку.
Дальшому розвитку народного господарства, культури і добробуту людей перешкодила війна. В перші ж дні Великої Вітчизняної війни всі чоловіки призовного віку були мобілізовані в Червону Армію. В Овідіополі сформувався винищувальний батальйон. Він налічував 450 бійців, у т. ч .80 жінок. Командував батальйоном начальник райвідділу НКВС старший лейтенант І. І. Бутович, штаб батальйону очолив член партії з 1920 року, учасник громадянської війни та боїв на Хамхін-Голі І. П. Рощин. Бійці батальйону були озброєні гвинтівками і автоматами лише на 30 проц. Під час відступу наших частин з Ізмаїльської області батальйону було доручено переправити на східний берег Дністра населення, що евакуювалось, фабрично-заводське устаткування, зерно і товари споживчої кооперації. Батальйон з честю виконав це доручення.
Жителі Овідіополя допомагали ополченцям виловлювати ворожих агентів. До вересня 1941 року на території району було затримано і знешкоджено близько 400 фашистських лазутчиків. Під час виконання цього важливого завдання особливо відзначились голова Овідіопольської сільської Ради, член партії з 1917 року О. В. Берлін, який був учасником придушення есерівського заколоту в 1918 році і нагороджений орденом Червоного Прапора: голова колгоспу «Іскра», командир роти, комуніст І. П. Назарова, політрук роти, комуніст А. С. Фурманов, комсомольці – колгоспники О. У. Романчик, П. І. Іванов, міліціонер А. П. Ростов, агроном райземвідділу Л. П. Попов та багато інших.
Після того, як 31-й стрілецький полк 25-ї Чапаєвської дивізії зазнав тяжких втрат в оборонних боях проти ворога біля села Кагарлика, до його складу було введено І-у роту Овідіопольського батальйону. Командир роти став голова райспоживспілки, колишній моряк Балтфлоту С. Я. Гамалей, політруком – агроном райземвідділу К. І. Волошина. В бою під Дальником командира роти було поранено. Політрук підняла бійців в контратаку і вони утримали бойовий рубіж.
15 жовтня 1941 року радянські війська залишили Овідіополь. В селі почався нечуваний терор, масові грабежі. Багатьох юнаків і дівчат фашисти вивезли на каторгу до Німеччини.
Незважаючи на терор, жителі Овідіополя не корились ворогові. В листопаді 1941 року комуніст С. І. Сербієнко, залишений для підпільної роботи, організував антифашистську групу, до складу якої входив 41 чоловік, в т. ч. 6 комуністів і 12 комсомольців. Група провадила агітаційну роботу серед населення, поширювала зведення Радянського Інформбюро, листівки з закликом підніматись на боротьбу з окупантами. Члени групи збирали зброю і боєприпаси, готуючись до збройної боротьби з окупантами. Члени групи збирали зброю і боєприпаси, готуючись до збройної боротьби проти ворога. В листопаді 1943 року 38 чоловік з цієї групи заарештувала сигуранца. Більшість заарештованих буз суду і слідства розстріляли. В. І. Сербієнку пощастило втекти з тюрми і він продовжував боротись проти ворога в партизанському загоні . Після визволення Одеси він у складі десанту потрапив у Карпати і там разом з бойовими друзями воював у партизанському загоні ім. Чапаєва. В одному з боїв В. І. Сербієнко загинув.
У складі групи В. І. Сербієнка діяв також молодіжний загін у кількості 12 чоловік (крім овідіопольців, тут були молоді підпільники з с. Олександрівки). Юні месники влаштували в старій штольні склад зброї. Туди ж протягнули
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Сухий Лиман
- Роксолани
- Олександрівка
- Новоградківка
- Миколаївка
- Йосипівка
- Дальник
- Великодолинське
- Барабой