Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
28 червня 1940 року жителі Тузлів з радістю зустріли Червону Армію — армію-визволительку.
Трудящі з великим ентузіазмом приступили до будівництва нового життя. На загальних зборах села, що проходили з великим піднесенням, обрали сільську Раду на чолі з І. А. Баласом. Сільська Рада відбирала в куркулів лишки землі і наділяла нею безземельних і малоземельних селян.
Після визволення створено партійну та комсомольську організації. Вони провели роз'яснювальну роботу серед населення, знайомили його з життям колгоспного селянства Радянського Союзу.
В 1940 році Тузли стали районним центром.
У березні 1941 року бідняцькі і середняцькі господарства утворили ініціативну групу, яка почала організовувати колгоспи. 211 селянських родин звернулися до Тузлівського райкому партії з проханням дозволити їм перейти на колективний обробіток землі. Було утворено 2 колгоспи: «Червона Україна» і «Червоний прикордонник». Навесні 1941 року артілі об'єднували близько 500 господарств. З допомогою держави засіяли лани і виростили перший за Радянської влади добрий урожай. Проте зібрати його колгоспники не змогли.
Мирна праця була перервана віроломним нападом на Радянський Союз фашистської Німеччини та її сателітів, у т. ч. й королівської Румунії. 22 липня 1941 року в Тузли увірвалися німецько-румунські війська.
В умовах жорстокої окупації, що настала з перших днів, радянські люди чинили поневолювачам опір. У селі утворилася підпільна група, якою керував П. І. Завгородній (член партії з 1931 року). Він ще в 1917—1918 рр. боровся за встановлення Радянської влади в Тузлах. Під час окупації Бессарабії воював на фронтах громадянської війни, а після визволення повернувся в рідне село, де працював на партійній і радянській роботі. Коли почалася Вітчизняна війна, він евакуював дружину з трьома дітьми на схід країни, а сам залишинея в підпіллі для боротьби проти окупантів. До підпільної групи входили І. А. Балас, який залишався підпільним головою сільради, та С. І. Старков. Ще будучи гімназистом, С. І. Старков брав участь у революційній боротьбі. Місцеві власті заслали його далі від радянського кордону в Трансільванію, в табір Сату-Маре, де він пробув аж до визволення Тузлів від окупантів. Повернувшись у село, спочатку працював інспектором виконкому районної Ради депутатів трудящих, брав участь в організації колгоспу «Червоний прикордонник».
Натрапивши на слід підпільників, сигуранца схопила їх і в ніч з 5 на 6 серпня 1941 року по-звірячому закатувала. Через деякий час схопили і розстріляли О. С. Кочорбу, братів Івана і Андрія Брошеванів.
23 серпня 1944 року Червона Армія визволила Тузли. На селі відновилася Радянська влада. Головою сільради обрали Т. В. Кістолу. Відновили роботу райком партії, райком комсомолу, виконавчий комітет районної Ради депутатів трудящих. У грудні 1944 року районна партійна організація об'єднувала 37 комуністів.
Під керівництвом партійної організації сільська Рада організувала селян на відновлення господарства, зруйнованого і пограбованого окупантами. Відбудовувати його доводилося в дуже важких умовах. Продовжувалася Велика Вітчизняна війна, і країна не могла подати достатню допомогу визволеним районам. В Тузлах, як і в інших селах району, не залишилось жодної автомашини, трактора. З обох МТС району- Базар`янської і Маразліївської – окупанти вивезли всі сільськогосподарські машини в Румунію. Доводилось створювати заново і колгосп і МТС, повністю відбудовувати соляний промисел, рибне господарство. Сільска Рада при допомозі партійної організації мобілізовувала населення на відновлення
Тузли
Сторінка 5 з 7
підданства, звільнялись з роботи. В 1928 році в Тузлах на 2942 жителі працювало дві невеличкі початкові школи. Навчалися в них переважно діти заможних селян. Основна маса дітей лишалась неписьменною.28 червня 1940 року жителі Тузлів з радістю зустріли Червону Армію — армію-визволительку.
Трудящі з великим ентузіазмом приступили до будівництва нового життя. На загальних зборах села, що проходили з великим піднесенням, обрали сільську Раду на чолі з І. А. Баласом. Сільська Рада відбирала в куркулів лишки землі і наділяла нею безземельних і малоземельних селян.
Після визволення створено партійну та комсомольську організації. Вони провели роз'яснювальну роботу серед населення, знайомили його з життям колгоспного селянства Радянського Союзу.
В 1940 році Тузли стали районним центром.
У березні 1941 року бідняцькі і середняцькі господарства утворили ініціативну групу, яка почала організовувати колгоспи. 211 селянських родин звернулися до Тузлівського райкому партії з проханням дозволити їм перейти на колективний обробіток землі. Було утворено 2 колгоспи: «Червона Україна» і «Червоний прикордонник». Навесні 1941 року артілі об'єднували близько 500 господарств. З допомогою держави засіяли лани і виростили перший за Радянської влади добрий урожай. Проте зібрати його колгоспники не змогли.
Мирна праця була перервана віроломним нападом на Радянський Союз фашистської Німеччини та її сателітів, у т. ч. й королівської Румунії. 22 липня 1941 року в Тузли увірвалися німецько-румунські війська.
В умовах жорстокої окупації, що настала з перших днів, радянські люди чинили поневолювачам опір. У селі утворилася підпільна група, якою керував П. І. Завгородній (член партії з 1931 року). Він ще в 1917—1918 рр. боровся за встановлення Радянської влади в Тузлах. Під час окупації Бессарабії воював на фронтах громадянської війни, а після визволення повернувся в рідне село, де працював на партійній і радянській роботі. Коли почалася Вітчизняна війна, він евакуював дружину з трьома дітьми на схід країни, а сам залишинея в підпіллі для боротьби проти окупантів. До підпільної групи входили І. А. Балас, який залишався підпільним головою сільради, та С. І. Старков. Ще будучи гімназистом, С. І. Старков брав участь у революційній боротьбі. Місцеві власті заслали його далі від радянського кордону в Трансільванію, в табір Сату-Маре, де він пробув аж до визволення Тузлів від окупантів. Повернувшись у село, спочатку працював інспектором виконкому районної Ради депутатів трудящих, брав участь в організації колгоспу «Червоний прикордонник».
Натрапивши на слід підпільників, сигуранца схопила їх і в ніч з 5 на 6 серпня 1941 року по-звірячому закатувала. Через деякий час схопили і розстріляли О. С. Кочорбу, братів Івана і Андрія Брошеванів.
23 серпня 1944 року Червона Армія визволила Тузли. На селі відновилася Радянська влада. Головою сільради обрали Т. В. Кістолу. Відновили роботу райком партії, райком комсомолу, виконавчий комітет районної Ради депутатів трудящих. У грудні 1944 року районна партійна організація об'єднувала 37 комуністів.
Під керівництвом партійної організації сільська Рада організувала селян на відновлення господарства, зруйнованого і пограбованого окупантами. Відбудовувати його доводилося в дуже важких умовах. Продовжувалася Велика Вітчизняна війна, і країна не могла подати достатню допомогу визволеним районам. В Тузлах, як і в інших селах району, не залишилось жодної автомашини, трактора. З обох МТС району- Базар`янської і Маразліївської – окупанти вивезли всі сільськогосподарські машини в Румунію. Доводилось створювати заново і колгосп і МТС, повністю відбудовувати соляний промисел, рибне господарство. Сільска Рада при допомозі партійної організації мобілізовувала населення на відновлення