Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
зовсім не мали орної землі, 203 - обробляли менше 3 десятин. 658
господарств не мали робочої худоби. У селян налічувалося всього 85 залізних і дерев'яних плугів, 811 борін, лише одні кінні граблі і 1717 коней. Не маючи ні землі, ні худоби, 171 господарство існувало, головним чином, за рахунок сторонніх заробітків. Одночасно міцніла заможна верхівка села. 217 господарств володіли від 10 до 100 і більше десятинами землі, 138 - мали від 5 до 18 голів робочої худоби, 273 - використовували працю двох і більше батраків. З місцевих куркулів чи не найбагатшим вважався Чернет, який придбав капітал шляхом облудних махінацій. Будучи церковним старостою, він привласнив значну суму грошей, зібраних на будівництво церкви, і спорудив на них цегельний завод. Згодом він придбав 700 десятин землі, на якій працювали батраки за 15-20 коп. в день.
Куркульська кабала, експлуатація з боку місцевих купців та власників підприємств, соціальне розшарування приводили до загострення класової боротьби в містечку. Цьому сприяла революційна агітація. Під час першої російської буржуазно-демократичної революції тут поширювалися листівки «До всіх громадян!» «Чого хочуть соціалісти, що йдуть під червоним прапором?». Вони закликали до боротьби проти царизму і поміщиків, проти російсько-японської війни. Активними їх поширювачами були робітник місцевого млина Ф. Ю. Бєлінський, що переселився у Валегоцулове з Балти, і вчитель земської школи Я. Т. Чегодар. Обидва вони мали зв’язки з ананьївськими соціал-демократами. У жовтні 1906 року Ф. Ю. Бєлінського було заарештовано і засуджено до тюремного ув'язнення. За повідомленням пристава, революційну агітацію серед населення провадив і місцевий селянин Г. П. Гульпа, якого також було кинуто до в’язниці.
Під впливом революційних подій в країні та більшовицької агітації у Валегоцуловому почались селянські заворушення. В грудні 1905 року велика група селян вирушила у повітове місто Ананьїв, вимагаючи землі. Їх було розігнано з допомогою військової сили, а в містечко для «втихомирення» надіслано солдатів 8-го Донського піхотного полку.
Революція 1905—1907 рр. зазнала поразки. Земельне питання лишилося не розв’язаним. На селі зростав земельний голод. На ньому наживалися поміщики і куркулі. Якщо у 1888 році 1 десятина коштувала 49 крб. 43 коп., то в 1908 році — 180 крб. 20 коп. Орендна плата відповідно зросла з 3 крб. 42 коп. до 7 крб. 25 коп. Отже, прикупити землю, або ж орендувати її селянська біднота не мала змоги. Все більше хліборобів розорялося і шукало заробітків поза сільським господарством.
З розвитком капіталізму село поступово втягувалось у торгівлю хлібом. Вона особливо активізувалася після прокладення шосейного шляху від Валегоцулового до залізничної станції Мардарівка (1903—1905 рр.). В містечку налічувалось 50 порівняно великих торговельних підприємств, загальний грошовий оборот яких перевищував 300 тис. крб. на рік. У Валегоцуловому, яке в 1910 році стало волосним центром, регулярно відбувалися ярмарки. Тут діяли лікарня на 12 ліжок та земська школа на 130 учнів.
Перша світова війна негативно відбилася на господарському житті містечка, погіршила і без того тяжке становище трудящого населення. Більшість чоловіків було відправлено на фронт. Позбавлені робочих рук, коней, яких реквізували для армії, селянські господарства занепадали. Закривалися промислові і торговельні підприємства. Зростало безробіття. Розорення, злидні, голод, страхіття війни — усе це зумовлювало революціонізацію мас.
Дізнавшись про повалення царизму в лютому 1917 року, трудівники Валегоцулового 30 березня обрали Раду селянських депутатів. Паралельно з нею в містечку діяв Тимчасовий комітет — орган купців, поміщиків і духівництва. Рада вживала всіх можливих заходів до полегшення нестерпного становища населення. Вона примусила Тимчасовий комітет ухвалити постанову про зниження роздрібних цін на товари першої потреби від 30 до 45 проц. Однак торговці відмовилися її виконувати. Незабаром за наказом представника Одеського буржуазного громадського комітету, що прибув сюди із загоном урядових військ, постанову про зниження цін було
Долинське
Сторінка 2 з 9
(1337господарств). Вони об’єднувались в сільську общину, якій належало 13 736 десятин землі. Майже половина общинників була малоземельною і безкінною. 459 господарств зовсім не мали орної землі, 203 - обробляли менше 3 десятин. 658
Куркульська кабала, експлуатація з боку місцевих купців та власників підприємств, соціальне розшарування приводили до загострення класової боротьби в містечку. Цьому сприяла революційна агітація. Під час першої російської буржуазно-демократичної революції тут поширювалися листівки «До всіх громадян!» «Чого хочуть соціалісти, що йдуть під червоним прапором?». Вони закликали до боротьби проти царизму і поміщиків, проти російсько-японської війни. Активними їх поширювачами були робітник місцевого млина Ф. Ю. Бєлінський, що переселився у Валегоцулове з Балти, і вчитель земської школи Я. Т. Чегодар. Обидва вони мали зв’язки з ананьївськими соціал-демократами. У жовтні 1906 року Ф. Ю. Бєлінського було заарештовано і засуджено до тюремного ув'язнення. За повідомленням пристава, революційну агітацію серед населення провадив і місцевий селянин Г. П. Гульпа, якого також було кинуто до в’язниці.
Під впливом революційних подій в країні та більшовицької агітації у Валегоцуловому почались селянські заворушення. В грудні 1905 року велика група селян вирушила у повітове місто Ананьїв, вимагаючи землі. Їх було розігнано з допомогою військової сили, а в містечко для «втихомирення» надіслано солдатів 8-го Донського піхотного полку.
Революція 1905—1907 рр. зазнала поразки. Земельне питання лишилося не розв’язаним. На селі зростав земельний голод. На ньому наживалися поміщики і куркулі. Якщо у 1888 році 1 десятина коштувала 49 крб. 43 коп., то в 1908 році — 180 крб. 20 коп. Орендна плата відповідно зросла з 3 крб. 42 коп. до 7 крб. 25 коп. Отже, прикупити землю, або ж орендувати її селянська біднота не мала змоги. Все більше хліборобів розорялося і шукало заробітків поза сільським господарством.
З розвитком капіталізму село поступово втягувалось у торгівлю хлібом. Вона особливо активізувалася після прокладення шосейного шляху від Валегоцулового до залізничної станції Мардарівка (1903—1905 рр.). В містечку налічувалось 50 порівняно великих торговельних підприємств, загальний грошовий оборот яких перевищував 300 тис. крб. на рік. У Валегоцуловому, яке в 1910 році стало волосним центром, регулярно відбувалися ярмарки. Тут діяли лікарня на 12 ліжок та земська школа на 130 учнів.
Перша світова війна негативно відбилася на господарському житті містечка, погіршила і без того тяжке становище трудящого населення. Більшість чоловіків було відправлено на фронт. Позбавлені робочих рук, коней, яких реквізували для армії, селянські господарства занепадали. Закривалися промислові і торговельні підприємства. Зростало безробіття. Розорення, злидні, голод, страхіття війни — усе це зумовлювало революціонізацію мас.
Дізнавшись про повалення царизму в лютому 1917 року, трудівники Валегоцулового 30 березня обрали Раду селянських депутатів. Паралельно з нею в містечку діяв Тимчасовий комітет — орган купців, поміщиків і духівництва. Рада вживала всіх можливих заходів до полегшення нестерпного становища населення. Вона примусила Тимчасовий комітет ухвалити постанову про зниження роздрібних цін на товари першої потреби від 30 до 45 проц. Однак торговці відмовилися її виконувати. Незабаром за наказом представника Одеського буржуазного громадського комітету, що прибув сюди із загоном урядових військ, постанову про зниження цін було
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Кохівка
- Ананьїв
- Шимкове
- Точилове
- Новоолександрівка
- Новогеоргіївка
- Коханівка
- Жеребкове
- Гандрабури
- Мардарівка