Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Класова боротьба загострювалась. Особливого розмаху вона набуває після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді і Москві.
Революційно настроєні селяни Валегоцулового на чолі з комуністом-фронтовнком І. Т. Пояном почали здійснювати декрети II Всеросійського з'їзду Рад. Було розподілено близько 15 тис. десятин землі. В лютому 1918 року Рада, яку очолив І. Т. Поян, оголосила себе єдиною владою в селі. Тільки-но вона розгорнула роботу, як на початку березня 1918 року село захопив австрійський загін. Разом з ним у Валегоцулове повернулися синки місцевих багатіїв – колишні царські офіцери. Спираючись на підтримку окупантів, офіцери та куркулі розігнали Раду селянських депутатів, заарештували І. Т. Пояна та інших радянських активістів.
Проте трудящі не склали зброї. 2 березня 1918 року в село за завданням Одеської більшовицької організації нелегально прибув уродженець цих місць комуніст Г. О. Дарієнко. Він створив підпільну бойову революційну групу, яка піднімала трудящих на боротьбу проти окупантів. У Коханівському лісі з найбільш активних, революційно настроєних робітників і селян був організований партизанський загін під командуванням місцевого комуніста І. М. Тарасенка, 14 березня 1918 року народні месники розбили загін австрійців і захопили 3 кулемети та кілька десятків гвинтівок. Того ж місяці були обеззброєні і солдати-січовики, причому 50 солдатів приєдналися до партизанів, а інші розійшлися по домівках.
У серпні 1918 року з ініціативи комуністів створюється перша молодіжна підпільна революційна група на чолі з І. Халімським. Так зародилася на селі комсомольська організація. Революційна молодь стала активним помічником більшовиків у боротьбі за владу Рад.
Наприкінці 1918 року австро-німецькі окупанти змушені були залишити Україну. Проте у Валегоцуловому місцева контрреволюція всіляко перешкоджала відновленню влади Рад. Згодом її опір було зламано. В січні 1919 року над селом знов замайорів червоний прапор. Головою новообраного волосного ревкому став Г. О. Дарієнко, його заступником – І. Т. Поян, який повернувся з тюрми. Волревком розгорнув активну діяльність по зміцненню революційного порядку, організації влади на місцях. Знов розпочався розподіл поміщицьких земель. Було вжито заходів до забезпечення населення речами першої потреби. Відкрилися крамниці і ремісничі майстерні.
Весною 1919 року в селі організовано комітет бідноти, який діяв під безпосереднім керівництвом ревкому. В травні цього ж року комбід взяв участь у формуванні повітового загону для боротьби проти банд отамана Козакова. Багато уваги волревком приділив поповненню, озброєнню та обмундируванню Першого Ананьївського радянського полку. Цей полк брав участь у боротьбі проти білогвардійської армії Денікіна.
У вересні 1919 року денікінці захопили Валегоцулове. В селі для проведення підпільної роботи залишилося кілька більшовиків і, зокрема, Морозов (партійна кличка — Чалий). На заклик підпільників значна група селян вступила до партизанського загону, який очолив І. М. Тарасенко. Незабаром цей загін взяв участь у бойових операціях Червоної Армії, а потім влився до складу кавалерійської бригади Г. І. Котовського. В січні 1920 року спільними зусиллями червоноармійських частин та Ананьївського партизанського полку Валегоцулове було визволене від денікінців. Тоді ж розпочав свою діяльність волвиконком, на чолі якого став Г. О. Дарієнко.
Завдання зміцнення Радянської влади вимагали посилення партійного керівництва та політичної роботи серед населення. В лютому 1920 року в селі був створений партійний осередок, який мав 12 комуністів, обрано вол партком. Восени того ж року в партійній організації вже налічувалося 24 комуністи. У зв’язку з посиленням куркульського бандитизму в повіти у квітні 1920 року в Валегоцуловому замість волвиконкому було створено волревком. Комуністи надіслали до нього чотирьох членів своєї організації. Ревком розгорнув роботу по створенню селянських загонів самооборони, мобілізації молоді до Червоної Армії та виконанню продрозверстки. Він спирався на комітет бідноти, який відновив свою діяльність в лютому 1920 року. Ревком і комбід, на чолі якого стояв К. Я. Титомир, продовжили розподіл землі між селянами, щоб забезпечити засів по 2—3 дес. на душу.
Долинське
Сторінка 3 з 9
скасовано. Не задовольнили й вимогу селян щодо зниження орендної плати за землю та розв’язання земельного питання.Класова боротьба загострювалась. Особливого розмаху вона набуває після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді і Москві.
Проте трудящі не склали зброї. 2 березня 1918 року в село за завданням Одеської більшовицької організації нелегально прибув уродженець цих місць комуніст Г. О. Дарієнко. Він створив підпільну бойову революційну групу, яка піднімала трудящих на боротьбу проти окупантів. У Коханівському лісі з найбільш активних, революційно настроєних робітників і селян був організований партизанський загін під командуванням місцевого комуніста І. М. Тарасенка, 14 березня 1918 року народні месники розбили загін австрійців і захопили 3 кулемети та кілька десятків гвинтівок. Того ж місяці були обеззброєні і солдати-січовики, причому 50 солдатів приєдналися до партизанів, а інші розійшлися по домівках.
У серпні 1918 року з ініціативи комуністів створюється перша молодіжна підпільна революційна група на чолі з І. Халімським. Так зародилася на селі комсомольська організація. Революційна молодь стала активним помічником більшовиків у боротьбі за владу Рад.
Наприкінці 1918 року австро-німецькі окупанти змушені були залишити Україну. Проте у Валегоцуловому місцева контрреволюція всіляко перешкоджала відновленню влади Рад. Згодом її опір було зламано. В січні 1919 року над селом знов замайорів червоний прапор. Головою новообраного волосного ревкому став Г. О. Дарієнко, його заступником – І. Т. Поян, який повернувся з тюрми. Волревком розгорнув активну діяльність по зміцненню революційного порядку, організації влади на місцях. Знов розпочався розподіл поміщицьких земель. Було вжито заходів до забезпечення населення речами першої потреби. Відкрилися крамниці і ремісничі майстерні.
Весною 1919 року в селі організовано комітет бідноти, який діяв під безпосереднім керівництвом ревкому. В травні цього ж року комбід взяв участь у формуванні повітового загону для боротьби проти банд отамана Козакова. Багато уваги волревком приділив поповненню, озброєнню та обмундируванню Першого Ананьївського радянського полку. Цей полк брав участь у боротьбі проти білогвардійської армії Денікіна.
У вересні 1919 року денікінці захопили Валегоцулове. В селі для проведення підпільної роботи залишилося кілька більшовиків і, зокрема, Морозов (партійна кличка — Чалий). На заклик підпільників значна група селян вступила до партизанського загону, який очолив І. М. Тарасенко. Незабаром цей загін взяв участь у бойових операціях Червоної Армії, а потім влився до складу кавалерійської бригади Г. І. Котовського. В січні 1920 року спільними зусиллями червоноармійських частин та Ананьївського партизанського полку Валегоцулове було визволене від денікінців. Тоді ж розпочав свою діяльність волвиконком, на чолі якого став Г. О. Дарієнко.
Завдання зміцнення Радянської влади вимагали посилення партійного керівництва та політичної роботи серед населення. В лютому 1920 року в селі був створений партійний осередок, який мав 12 комуністів, обрано вол партком. Восени того ж року в партійній організації вже налічувалося 24 комуністи. У зв’язку з посиленням куркульського бандитизму в повіти у квітні 1920 року в Валегоцуловому замість волвиконкому було створено волревком. Комуністи надіслали до нього чотирьох членів своєї організації. Ревком розгорнув роботу по створенню селянських загонів самооборони, мобілізації молоді до Червоної Армії та виконанню продрозверстки. Він спирався на комітет бідноти, який відновив свою діяльність в лютому 1920 року. Ревком і комбід, на чолі якого стояв К. Я. Титомир, продовжили розподіл землі між селянами, щоб забезпечити засів по 2—3 дес. на душу.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Кохівка
- Ананьїв
- Шимкове
- Точилове
- Новоолександрівка
- Новогеоргіївка
- Коханівка
- Жеребкове
- Гандрабури
- Мардарівка