Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Радісно зустріло День Перемоги населення Долинського (село було
перейменоване в 1945 році). Почали повертатися додому солдати. 1730 воїнів-долинчан були удостоєні орденів і медалей. Славою вкрив себе старший лейтенант М. Н. Вибранський в боях за визволення Одеси, Польщі і під час штурму Берліна. Його подвиги відзначені орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Червоної Зірки та багатьма медалями. Повним кавалером ордена Слави став хоробрий розвідник-долинчанин І. К. Мотрой. Долинським Маресьєвим називають жителі села комуніста П. М. Гоцулевка, який в боях за польське місто Ярославль у липні 1944 року втратив обидві ноги. Ось уже 17 років колишній воїн очолює молочно-товарну ферму. Трудові успіхи П. М. Гоцуленка відзначені орденом «Знак Пошани». Та не всім судилося повернутися в рідні місця. Багато долинчан полягло на полях війни. Серед них був командир роти П. І. Власенко. За мужність і відвагу, проявлені при штурмі Мелітополя в жовтні 1943 року, йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Долинчани свято шанують пам’ять загиблих воїнів. З любов’ю доглядають вони 2 братські могили радянських бійців і розстріляних окупантами місцевих жителів.
Після повернення фронтовиків значно зросла партійна організація села. У 1946 році вона вже налічувала 115 членів КПРС і 20 кандидатів. Комуністи мобілізували долинчан на виконання планів післявоєнної п’ятирічки, на швидку відбудову господарства колгоспів. Уже восени 1947 року було освоєно довоєнну посівну площу. Зросла врожайність. Сільгоспартілі в середньому збирали по 10—12 цнт зернових з га, а передовики колгоспного виробництва — значно більше. Так, ланка M. Н. Григорищенко з артілі «Червоний степ» виростила у 1947 році 25-центнерний врожай озимої пшениці, а ланка О. Брагар з колгоспу ім. Фрунзе зібрала по 51 цнт зерна кукурудзи з га. На 1949 рік всі 18 сільгоспартілей Долинського відбудували свої господарства.
Швидкими темпами відроджувалася місцева промисловість. Вже у 1946 році відбудовано райпромкомбінат. Почали випускати продукцію — взуття, одяг, діжки — промартілі «Червона Молдавія» і «Новий шлях».
Сільрада багато уваги приділяла відновленню житлового фонду. Тільки в 1948 році було капітально відремонтовано 1320 кв. м житла. Поліпшувалось медичне, культурне і побутове обслуговування трудящих. У 1948 році на розвиток лікувальних закладів було витрачено майже один мли. крб. Відновили роботу 11 шкіл. Почали працювати клуб, стаціонарні і пересувні кіноустановки. Жителі брали активну участь в озелененні села, впорядкуванні парку. Особливо відзначились учні шкіл. Вони висадили 10 тис. дерев і чагарників.
Отже, не минуло і п’яти років після закінчення війни, а долинчани вже в основному залікували рани, заподіяні селу німецько-фашистськими окупантами. Постало нове завдання — дальшого розвитку сільськогосподарських артілей. Організаційно-господарське зміцнення колгоспів, нова техніка, якою у дедалі зростаючих розмірах постачав село робітничий клас, укрупнення артілей — все це сприяло їх перетворенню на великі, економічно міцні господарства. У 1949—1958 роках було створено 3 багатогалузеві колгоспи: ім. Кірова, ім. Маркса та ім. Енгельса. Радянська держава закріпила за ними близько 20 тис. га землі. За роки семирічки вони придбали 85 тракторів, 18 зернових комбайнів, 40 автомашин.
У 1964 році село та колгоспи підключено до державної енергосистеми, що відкрило широкі можливості для електрифікації всіх галузей господарства. Дальшого розвитку набули допоміжні підприємства колгоспів. У них працюють 4 майстерні по ремонту сільгосптехніки, 2 крупорушки, 3 лісопилки, електрифікований вальцьовий млин. Значну допомогу подають колгоспам шефи. Колектив Одеського виробничого об'єднання будівельних матеріалів спорудив в артілі ім. Енгельса зрошувальну систему місцевого значення. На зрошувальній ділянці господарство збирає потрійні врожаї.
Борючись за виконання рішень партії та уряду, долинські колгоспники домоглися чималих успіхів у розвитку зернового господарства. За семирічку врожайність зернових в артілях зросла більше ніж в півтора раза. 20 років працював в колгоспі ім. Кірова бригадир І. О. Маринат. Його бригада щороку
Долинське
Сторінка 7 з 9
трудівники села зібрали 24,4 тис. крб., 16,4 тис. кг зерна, 2,5 тис. кг соняшнику. З квітня по грудень 1944 року через спеціальну комісію сільради родини фронтовиків одержали близько 742 тис. крб. допомоги.Радісно зустріло День Перемоги населення Долинського (село було
Після повернення фронтовиків значно зросла партійна організація села. У 1946 році вона вже налічувала 115 членів КПРС і 20 кандидатів. Комуністи мобілізували долинчан на виконання планів післявоєнної п’ятирічки, на швидку відбудову господарства колгоспів. Уже восени 1947 року було освоєно довоєнну посівну площу. Зросла врожайність. Сільгоспартілі в середньому збирали по 10—12 цнт зернових з га, а передовики колгоспного виробництва — значно більше. Так, ланка M. Н. Григорищенко з артілі «Червоний степ» виростила у 1947 році 25-центнерний врожай озимої пшениці, а ланка О. Брагар з колгоспу ім. Фрунзе зібрала по 51 цнт зерна кукурудзи з га. На 1949 рік всі 18 сільгоспартілей Долинського відбудували свої господарства.
Швидкими темпами відроджувалася місцева промисловість. Вже у 1946 році відбудовано райпромкомбінат. Почали випускати продукцію — взуття, одяг, діжки — промартілі «Червона Молдавія» і «Новий шлях».
Сільрада багато уваги приділяла відновленню житлового фонду. Тільки в 1948 році було капітально відремонтовано 1320 кв. м житла. Поліпшувалось медичне, культурне і побутове обслуговування трудящих. У 1948 році на розвиток лікувальних закладів було витрачено майже один мли. крб. Відновили роботу 11 шкіл. Почали працювати клуб, стаціонарні і пересувні кіноустановки. Жителі брали активну участь в озелененні села, впорядкуванні парку. Особливо відзначились учні шкіл. Вони висадили 10 тис. дерев і чагарників.
Отже, не минуло і п’яти років після закінчення війни, а долинчани вже в основному залікували рани, заподіяні селу німецько-фашистськими окупантами. Постало нове завдання — дальшого розвитку сільськогосподарських артілей. Організаційно-господарське зміцнення колгоспів, нова техніка, якою у дедалі зростаючих розмірах постачав село робітничий клас, укрупнення артілей — все це сприяло їх перетворенню на великі, економічно міцні господарства. У 1949—1958 роках було створено 3 багатогалузеві колгоспи: ім. Кірова, ім. Маркса та ім. Енгельса. Радянська держава закріпила за ними близько 20 тис. га землі. За роки семирічки вони придбали 85 тракторів, 18 зернових комбайнів, 40 автомашин.
У 1964 році село та колгоспи підключено до державної енергосистеми, що відкрило широкі можливості для електрифікації всіх галузей господарства. Дальшого розвитку набули допоміжні підприємства колгоспів. У них працюють 4 майстерні по ремонту сільгосптехніки, 2 крупорушки, 3 лісопилки, електрифікований вальцьовий млин. Значну допомогу подають колгоспам шефи. Колектив Одеського виробничого об'єднання будівельних матеріалів спорудив в артілі ім. Енгельса зрошувальну систему місцевого значення. На зрошувальній ділянці господарство збирає потрійні врожаї.
Борючись за виконання рішень партії та уряду, долинські колгоспники домоглися чималих успіхів у розвитку зернового господарства. За семирічку врожайність зернових в артілях зросла більше ніж в півтора раза. 20 років працював в колгоспі ім. Кірова бригадир І. О. Маринат. Його бригада щороку
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Кохівка
- Ананьїв
- Шимкове
- Точилове
- Новоолександрівка
- Новогеоргіївка
- Коханівка
- Жеребкове
- Гандрабури
- Мардарівка