Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вирішальну роль в організації відбудови господарства і подання допомоги Армії відіграли партійна організація і сільська Рада. Перші збори партійної організації, до якої тоді входило 7 комуністів, відбулися 5 листопада 1944 року. Та незабаром організація зросла за рахунок повернення додому демобілізованих бійців, евакуйованих колгоспників, а також вступу до партії селян-активістів. На початок 1945 року вона налічувала вже 36 членів і 4 кандидати в члени партії. Найближчими помічниками комуністів стали комсомольці. їх було 29. Велику допомогу подали партійним і радянським організаціям села посланці східних областей країни, старі більшовики І. М. Власов і Я. Д. Рунєєв, які по-братерському ділилися своїм багатим досвідом організаційної роботи.
18 вересня 1944 року сільська Рада з ініціативи комуністів скликала перші загальні збори селян, на які прийшло 980 чол. Трудящі вирішили одразу ж розпочати збір коштів на танкову колону, достроково виконати хлібопоставки у фонд Червоної Армії, допомогти родинам бійців і багатодітним матерям, взятися за відбудову лікарні, школи, клубу. Згодом селяни Старокозачого почали збирати кошти на будівництво Дунайської військової флотилії. Одночасно комуністи села і сільська Рада здійснювали аграрні перетворення. Вони конфіскували лишки землі в куркулів і наділяли нею бідняків.
В перші тяжкі повоєнні роки, які до того ж були ще й неврожайними, сільська Рада подала чималу допомогу демобілізованим бійцям та інвалідам війни, багатодітним та одиноким матерям. Однією з перших одержала допомогу І. М. Палій, мати десяти дітей, двоє з яких служили в Червоній Армії, а один загинув ще під час оборони Одеси в 1941 році. Завдяки клопотанню комуністів ця бідняцька родина, що мала лише одного коня, одержала велику допомогу продовольством і насінням. У січні 1947 року рішенням сільської Ради було переведено на безплатне харчування 86 школярів - дітей інвалідів і тих сімей, батьки яких загинули на фронті, 360 дошкільнят, а також 930 селян. 156 бідняцьким господарствам видано продовольчу позику.
Великим політичним піднесенням відповіло селянство Старокозачого на батьківське піклування Комуністичної партії і Радянського уряду. Яскравим свідченням цього були вибори до Верховної Ради СРСР 10 лютого 1946 року і до Верховної Ради УРСР 9 лютого 1947 року. Депутатом вищого органу влади Республіки жителі одностайно обрали відому в селі жінку-активістку А. С. Завальну.
Під впливом агітаційно-пропагандистської і організаторської роботи комуністів (а також переконавшись на власному досвіді) трудящі Старокозачого починають переходити до колективних форм ведення господарства. Спочатку в селі створюються бригади взаємодопомоги, які на початку 1947 року утворили 4 земельні громади. Одними з перших організаторів колективних господарств були Л. А. Губа, Г. С. Антоненко, В. М. Вареник та інші. В квітні 1947 року на засіданні сільської Ради за бажанням трудящих було ухвалено рішення про відновлення колишніх колгоспів «Червоний Жовтень» та ім. 28 червня, а протягом кількох наступних місяців організовано ще 2 колгоспи. В листопаді 1948 року колективізацію в селі завершено.
Новоутворені артілі спочатку були слабкими в економічному і організаційному відношенні. Так, їх доходи на 1 січня 1948 року становили всього 200 тис. крб. З метою економічного зміцнення господарства в 1954 році всі 4 колгоспи села об'єднались в одну велику артіль, яка в 1959 році була названа їм. XXI з їзду КПРС. Новий колгосп, за яким закріплено 7,2 тис. га орної землі, в т. ч. 700 га під виноградниками і садами, за короткий час виріс в багатогалузеве господарство.
Велику роль у піднесенні сільського господарства, в політичному та культурному житті села відіграла партійна організація артілі. З ініціативи парткому та правління колгоспу на всі найважливіші й найвідповідальніші виробничі ділянки були поставлені комуністи: І. Ф. Коржинський – завідуючим тваринницькою фермою, А. К. Довганюк – бригадиром першої комплексної бригади, Л. Г. Лозовський – бригадиром першої бригади (на фермі рогатої худоби). В. П. Мазуренко – головним інженером колгоспу, Я. О. Курилов – головним агрономом колгоспу. В тваринництві працювали 10 комуністів, в рільництві – 13, механізаторами – 9, у бригаді будівельників – 6 та на інших ділянках роботи – 19 комуністів.
Старокозаче
Сторінка 5 з 7
У тяжких умовах довелося селянам Старокозачого відбудовувати господарство. Село майже зовсім було розорене. На кінець 1944 року тут налічувалося 1229 господарств, з яких 592 не мали коней, а 633 — корів. Бракувало й сільськогосподарського реманенту, посівного матеріалу, речей першої необхідності. Рештки куркулів, які не встигли втекти з окупантами, намагаючись зірвати відбудовні роботи, поширювали різні провокаційні чутки. Проте їх спроби антирадянської агітації провалилися. 18 вересня 1944 року сільська Рада з ініціативи комуністів скликала перші загальні збори селян, на які прийшло 980 чол. Трудящі вирішили одразу ж розпочати збір коштів на танкову колону, достроково виконати хлібопоставки у фонд Червоної Армії, допомогти родинам бійців і багатодітним матерям, взятися за відбудову лікарні, школи, клубу. Згодом селяни Старокозачого почали збирати кошти на будівництво Дунайської військової флотилії. Одночасно комуністи села і сільська Рада здійснювали аграрні перетворення. Вони конфіскували лишки землі в куркулів і наділяли нею бідняків.
В перші тяжкі повоєнні роки, які до того ж були ще й неврожайними, сільська Рада подала чималу допомогу демобілізованим бійцям та інвалідам війни, багатодітним та одиноким матерям. Однією з перших одержала допомогу І. М. Палій, мати десяти дітей, двоє з яких служили в Червоній Армії, а один загинув ще під час оборони Одеси в 1941 році. Завдяки клопотанню комуністів ця бідняцька родина, що мала лише одного коня, одержала велику допомогу продовольством і насінням. У січні 1947 року рішенням сільської Ради було переведено на безплатне харчування 86 школярів - дітей інвалідів і тих сімей, батьки яких загинули на фронті, 360 дошкільнят, а також 930 селян. 156 бідняцьким господарствам видано продовольчу позику.
Великим політичним піднесенням відповіло селянство Старокозачого на батьківське піклування Комуністичної партії і Радянського уряду. Яскравим свідченням цього були вибори до Верховної Ради СРСР 10 лютого 1946 року і до Верховної Ради УРСР 9 лютого 1947 року. Депутатом вищого органу влади Республіки жителі одностайно обрали відому в селі жінку-активістку А. С. Завальну.
Під впливом агітаційно-пропагандистської і організаторської роботи комуністів (а також переконавшись на власному досвіді) трудящі Старокозачого починають переходити до колективних форм ведення господарства. Спочатку в селі створюються бригади взаємодопомоги, які на початку 1947 року утворили 4 земельні громади. Одними з перших організаторів колективних господарств були Л. А. Губа, Г. С. Антоненко, В. М. Вареник та інші. В квітні 1947 року на засіданні сільської Ради за бажанням трудящих було ухвалено рішення про відновлення колишніх колгоспів «Червоний Жовтень» та ім. 28 червня, а протягом кількох наступних місяців організовано ще 2 колгоспи. В листопаді 1948 року колективізацію в селі завершено.
Новоутворені артілі спочатку були слабкими в економічному і організаційному відношенні. Так, їх доходи на 1 січня 1948 року становили всього 200 тис. крб. З метою економічного зміцнення господарства в 1954 році всі 4 колгоспи села об'єднались в одну велику артіль, яка в 1959 році була названа їм. XXI з їзду КПРС. Новий колгосп, за яким закріплено 7,2 тис. га орної землі, в т. ч. 700 га під виноградниками і садами, за короткий час виріс в багатогалузеве господарство.
Велику роль у піднесенні сільського господарства, в політичному та культурному житті села відіграла партійна організація артілі. З ініціативи парткому та правління колгоспу на всі найважливіші й найвідповідальніші виробничі ділянки були поставлені комуністи: І. Ф. Коржинський – завідуючим тваринницькою фермою, А. К. Довганюк – бригадиром першої комплексної бригади, Л. Г. Лозовський – бригадиром першої бригади (на фермі рогатої худоби). В. П. Мазуренко – головним інженером колгоспу, Я. О. Курилов – головним агрономом колгоспу. В тваринництві працювали 10 комуністів, в рільництві – 13, механізаторами – 9, у бригаді будівельників – 6 та на інших ділянках роботи – 19 комуністів.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Широке
- Стара Царичанка
- Семенівка
- Русько-Іванівка
- Приморське
- Монаші
- Миколаївка
- Маразліївка
- Крутоярівка
- Козацьке
- Карналіївка
- Затока
- Випасне
- Великомар’янівка
- Бритівка
- Андріївка
- Адамівка
- Шабо