Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
обласний комітет партії, очолений Я. Б. Гамарником, ти Військово-революційний комітет. Понад 2 місяці страйкували робітники канатного заводу і шкіряники. Страйкували пекарі, деревообробники, друкарі, кравці, вантажники. На авіаційному заводі робітники знищили 20 військових літаків, які мали одержати окупанти. Боротьба проти окупантів набула характеру всенародної визвольної війни. Під час Всеукраїнського залізничного страйку в Одесі страйкували 13 тис. залізничників. Під впливом революційних подій у Німеччині і широкого повстанського руху австро-німецькі окупанти в листопаді– грудні залишили Україну. Та на зміну одним окупантам прийшли інші – англо-французькі інтервенти, які в цей час тут, на Чорноморському узбережжі, мали намір створити один з основних плацдармів для наступу на Радянську Росію. 26 листопада 1918 року військове судно кинуло якір в Одеському порту. Це був англійський міноносець. За ним прибули французькі, італійські, англійські воєнні кораблі. В останні дні листопада та протягом грудня до міста прибуло близько 30 тис. антантівських військ. З Єкатеринодара прибуло близько 10 тис. білогвардійців-денікінців під командою генерала Гришина-Алмазова, які вибили з міста петлюрівців. Почався новий розгул кривавого терору. В місті лютували численні контррозвідки. Вони хапали, катували і вбивали всіх, на кого падала тінь підозри в прихильності до Радянської влади. Запідозрених у більшовизмі за наказом командування окупаційних військ розстрілювали без суду і слідства. Панували холод і голод, безробіття набуло нечуваних розмірів. Збори, мітинги, діяльність громадських організацій були заборонені. В цих жахливих умовах більшовики-підпільники розгорнули героїчну боротьбу проти інтервентів. Партія зміцнила одеську підпільну організацію надійними кадрами. Сюди були направлені досвідчені революціонери-професіонали І.Ф. Смирнов (підпільна кличка Микола Ласточкін), С.І. Соколовська, І. Є. Клименко, Л.Й. Картвелішвілі, Я.Л. Єлін, організатор і секретар французької комуністичної групи в Москві Жанна Лябурб, сербський комуніст Стойко Ратков та інші. На нелегальній конференції в грудні 1918 року головою обласного комітету партії обрали І.Ф. Смирнова, секретарем - С.І. Соколовську. Обласний комітет відновив діяльність міських і багатьох Сільських підпільних партійних організацій. Завдяки великій агітаційній роботі серед трудящих мас, кількість членів партії безперервно зростала. Так, на час скликання підпільної обласної партійної конференції в лютому 1919 року в області налічувалось близько 2 тис комуністів - у п'ять разів більше, ніж за 4 місяця до цього. Одеський обком КП(6)У поширював свій вилив на всі міста півдня України, Криму і Бессарабії. Туди надсилались партійні працівники, нелегальна література гроші. Ще за кілька тижнів до висадки англо-французького десанту в катакомбах під Одесою почала працювати більшовицька друкарня, де під час окупації випускалась підпільна газета «Коммунист» тиражем 10 тис. примірників. Підпільний обласний комітет партії більшовиків провадив велику роботу по об'єднанню всіх сил на боротьбу з інтервентами. Організовувались страйки робітників, створювались бойові робітничі загони й дружини. Для керівництва партизансько-повстанським рухом при обкомі був утворений ревком. В грудні 1918 року за вказівкою ЦК РКП(б) прп Одеському обласному комітеті партії для роботи в військах інтервентів була утворена підпільна агітаційно-пропагандистська організація – «Іноземна колегія», до складу якої входили С.І. Соколовська, Я.Л. Єлін, В.О. Дьоготь. М. Штилівкер, француженка Жанна Лябурб, румун Альтер Залік, полька Гелена Гжелякова, серб Стойко Ратков та інші. Очолювала «Іноземну колегію» президія в складі трьох осіб: С. Соколовської, Ж. Лябурб і Л. Заліка. Низовими осередками (групами) колегії були національні об'єднання: французька (найбільш масова), польська, румунська, сербська, грецька та англійська. Агітатори «Іноземної колегії» проводили бесіди з солдатами і матросами, запрошували їх в сім'ї робітників. Під виглядом перекладачів, годинникарів, правильників бритв, електромонтерів, водопровідників вони пробиралися у військові частини, казарми та на кораблі інтервентів, іноземна колегія видавала газету «Комуніст» французькою мовою. Під впливом більшовицької агітації і пропаганди у військах інтервентів зростало незадоволення проти інтервенції, яке переростало в масове обурення. Солдати і матроси відмовлялися виконувати накази генералів та офіцерів.
Одеса
Сторінка 14 з 32
підпільної організації після І з'їзду Комуністичної партії більшовиків України, коли сюди прибули направлені ЦК КП(б)У партійні працівники Я.Б. Гамарник, І.М. Крейсберг, М.В. Голубенко, П.І. Онищенко та інші. Розгорнув діяльність