Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
комунізму». Наприкінці 1919 і на початку 1920 року розпочався розгром армії Денікіна. На початку лютого 1920 року бої вже точилися на підступах до Одеси. Щоб полегшити наступ радянським військам, комуністи вирішили підняти в місті збройне повстання. Були приведені в бойову готовність всі підпільні робітничі дружини, їм доручили охорону фабрик, заводів, залізниць. 7-го лютого 1920 року в Одесу вступили частини 41-ї та 45-ї дивізій. Па вулицях Одеси зав'язались уперті вуличні бої. Англійські військові кораблі, що стояли на рейді, обстрілювали місто з суднової артилерії. Червона Армія перемогла. Вона захопила понад 100 гармат, 4 бронепоїзди, бронеавтомобілі та багато іншого військового спорядження. Було взято в полон 3 генерали, 200 офіцерів й близько трьох тисяч солдатів. 19 лютого 1920 року уряд Радянської України опублікував відозву, в якій говорилось, що після визволення Одеси територія Української Радянської Соціалістичної Республіки на величезному просторі очищена від білогвардійських військ і петлюрівських банд. Відтоді Одеса назавжди стала радянською. Трудящі міста приступили до відбудови зруйнованого господарства. Але громадянська війна тривала. Червона Армія підбивала навалу військ буржуазно-поміщицької Польщі та білогвардійської армії барона Врангеля. Губком партії і губвиконком (з 1919 року Одеса стала губернським центром) звернулися до робітників і селян а відозвою «Всі на допомогу фронту!». В місті було проведено День червоного добровольця. Незабаром 772 комуністи і 1000 членів профспілок відправились на фронт. На багатьох фабриках і заводах трудящі щодня відробляли понад норму дві години у фонд допомоги червоному фронту. В обстановці важкої господарської розрухи доводилось відбудовувати фабрики й заводи, обсяг продукції яких становив у 1920 році тільки 18 проц. від довоєнного рівня. Треба було відбудовувати все заново. Не працювала більшість підприємств, мовчав порі. За образним висловом К. Паустовського, «море лежало, як мертвий плат, без жодного пароплавного диму». Причали порту були повністю зруйновані. 95 проц. суден торговельного флоту інтервенти потопили або вивезли на Захід. Героїчними зусиллями робітники повертали до життя заводи, фабрики, транспорт. У 1920 році в основному була закінчена націоналізація промисловості. Рішення X з'їзду партії зустріли підтримку широких верств населення міста. Виконуючи їх, партійні організації та очолювані ними трудові колективи в небувало короткий строк піднімали господарство з руїн. Обмеженість матеріальних ресурсів змусила залишити на державному постачанні лише ті промислові підприємства, що мали першочергове народногосподарське значення. 9 дрібних і середніх підприємств було передано в аренду кооперативним об'єднанням, артілям та приватним особам. Багато заводів і фабрик були технічно переобладнані. Колишній невеличкий завод Гена перетворився на важливий завод ім. Жовтневої революції по випуску культиваторів, плугів, віялок, лемешів. На базі колишнього підприємства Белліно-Фендеріха був створений верстатобудівний завод ім. Леніна. вагонних і контрольних вагів, суперфосфатний та інші підприємства. У 1925 році централізовані підприємства дали продукції на суму 60 млн. крб., а підприємства місцевої промисловості – на суму 21 млн. крб., що становило близько 60 проц. довоєнного рівня. Відроджувався і Одеський порт. Відбудовувались причали, були споруджені 2 залізобетонні склади для зерна, нові елеватори. Розгорнулось будівництво холодильника місткістю близько 5 тис. тонн. Тільки протягом листопада 1923 року в Одеському порту побувало 32 іноземні пароплави і 101 судно каботажного плавання. В тому році обсяг вантажообороту досягнув 80 млн. карбованців. розширили виробництво продукції лакофарбовий завод, Відновили й джутова фабрика, канатний завод, завод по будівництву Відбудова народного господарства супроводилась зміцненням соціалістичного сектора і витісненням приватно-капіталістичних елементів з економіки. Соціалістичний сектор здобув вирішальну перемогу в усіх галузях господарства. В загальній продукції промисловості міста у 1925 році частка державних підприємств становила 86,2 проц. На них працювало 86,4 проц. від загальної кількості робітників міста. Значно зросла питома вага кооперативної промисловості. З великим піднесенням трудящі Одеси почали здійснювати курс партії на індустріалізацію, проголошений в 1925 році XIV з’їздом ВКП(б) та ІХ з’їздом
Одеса
Сторінка 16 з 32
товаришам, вони писали: «Бажаємо Вам успішно продовжувати нашу загальну справу. Вмираємо, але торжествуємо і вітаємо переможний наступ Червоної Армії. Сподіваємось і віримо в остаточне торжество ідеалів