Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
робітничий комітет у складі 7 чоловік, на який покладався обов'язок провести вибори в Одеську Раду робітничих депутатів. Комітет звернувся з закликом до робітників міста обрати делегатів до Ради. 6 березня відкрилось перше засідання новообраної Ради робітничих депутатів, на якому були присутні 225 депутатів від заводів і фабрик та 18 представників армії і флоту. Учасники зборів обрали виконавчий комітет Одеської Ради робітничих депутатів і прийняли вітальну телеграму на ім'я Петроградської Ради. В березні були обрані Пересипська, Залізнична. Слобідська, Дальницька і Олександрівська районні Ради. В середині березня були створені Одеська Рада солдатських і офіцерських депутатів та Одеська Рада матроських депутатів. До керівництва останньої ввійшла група більшовиків. Але більшість у Радах належала угодовським партіям меншовиків, бундівців та есерів. Революційні події в Одесі розвивались в органічному зв'язку з загальноросійськими подіями. В місті з-понад півмільйонним населенням була досить розвинена промисловість зі значним загоном робітничого класу, який пройшов сувору і багаторічну школу революційної боротьби. Разом з військовими і торговими моряками. які становили чималу питому вагу серед міського населення, пролетаріат Одеси являв собою велику революційну силу. Але разом з тим, у місті був досить значний прошарок – понад 50 тис. чоловік - великої та дрібної буржуазії. Тут скупчилось багато банкірських і посередницьких контор, торговельних і збутових підприємств. На житті міста позначалась також наявність значного прошарку люмпен-пролетаріату. Ось чому після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Одесі створилась надзвичайно складна обстановка. До складу т. зв. громадського комітету, який виник поряд з Радою робітничих депутатів, увійшли переважно представники буржуазії. Він став місцевим органом Тимчасового уряду, владу якого в Одесі здійснював спеціальний комісар і навколо якого групувались усі реакційні сили. Отже, в Одесі, як і по всій країні, після Лютневої революції склалося двовладдя. Поряд з Радами існував орган буржуазії - громадський комітет, з яким змикались місцеві органи буржуазно-націоналістичної Центральної ради. У травні 1917 року революційною творчістю мас на півдні Україні було утворено ще одну форму влади. Па першому фронтовому і обласному з'їзді Гад Румунського фронту, Чорноморського флоту та Одеського округу було обрано Центральний виконавчий комітет Гад солдатських, матроських, робітничих і селянських депутаті» Румунського фронту. Чорноморського флоту і Одеського військового округу (скорочено – Румчерод), в якому спочатку керівництво захопили меншовики та есери і який заявив про свою підтримку Тимчасового уряду. У червні в Одесі утворилась буржуазно-націоналістична губерніальна рада, яка в дальшому, спираючись на деякі українізовані військові частини, почала претендувати на владу в місті. Більшовицька організація Одеси, ослаблена репресіями царизму, спочатку була нечисленною – після Лютневої революції вийшли з підпілля всього близько 60 членів партії. І все ж вона провадила запеклу боротьбу проти буржуазних та дрібнобуржуазних партій, спілок і товариств. Квітневі тези В.І. Леніна та рішення VII (Квітневої) конференції допомогли більшовикам Одеси правильно визначити свої позиції в питаннях ставлення до Тимчасового уряду, війни, угодовських партій та завоювання на свій бік робітничо-селянських мас. На час Квітневої конференції РСДРП(б) їх кількість зросла до 300. Велику допомогу одеським більшовикам подав Центральний Комітет партії, який направив до Одеси в різний час ряд досвідчених працівників, зокрема, П.І. Старостіна, О.К. Веронського, Л.І. Рузера, В.О. Дьогтя та інших. З 5-го березня – часу створення об'єднаної соціал-демократичної організації, в якій провідну роль відігравали меншовики,– до 19-го червня, коли було обрано більшовицький загальноміський комітет (голова О. І. Хмельницький, секретар П. С. Заславський), в який увійшли й меншовики-інтернаціоналісти, більшовики зміцнювали свої позиції, поповнювали лави передовими робітниками, солдатами, матросами. На загальноміських зборах, де обирався комітет, взяло участь понад 600 чоловік. 6 липня 1917 року вийшов перший номер більшовицької газети «Голос пролетария» тиражем 8 тис. примірників. Слідом за провідними пролетарськими центрами країни в Одесі почалося формування робітничої міліції – збройних сил пролетаріату, реорганізованої в квітні 1917 р. у Червону гвардію. На чолі одеської Червоної гвардії стояв робітник М.І.
Одеса
Сторінка 11 з 32
приклад своїх петроградських товаришів. Того ж дня представники кількох заводів зібрались у їдальні по Виноградній вулиці і створили Тимчасовий