Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
році її перевели в нове приміщення, збудоване за проектом архітектора Ф.П. Пестурха. Бібліотека фактично перетворилась на своєрідний університет для демократичної молоді. Велику роботу серед населення провадили представники прогресивної інтелігенції В Народній аудиторії. Тут ставились драматичні й оперні спектаклі, влаштовувались науково-популярні лекції. Приїжджали в місто видатні українські письменники Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, російські письменники О.І. Купрін та І.О. Бунін. На сцені виступали видатні театральні діячі країни: співаки П.І. Цесевич. Г.С. Пирогов, С.А. Крушельницька, I.О. Алчевський, драматичні актори I. Мамонтов-Дальський, П.М. Орленєв та інші. Одеса в ці роки залишалась великим центром музичної освіти. Одеське музичне училище, перетворене 1914 року на консерваторію, очолював визначний музикант і диригент Д.Б. Климов. З стін училища вийшов ряд блискучих віртуозів-музикантів. В свій час училище закінчив видатний музикант-педагог П.С. Столярський, який виховав багато талановитих скрипалів. Його блискуча педагогічна діяльність особливо розкрилась у радянським період. Широку популярність здобуло в країні і Одеське художні: училище, очолюване видатним художником і педагогом К. К. Костанді. Саме в Одесі виникло і плідно працювало Товариство південноросійських художників, що стояло на позиціях демократичного, реалістичного мистецтва. У роки першої світової ВІЙНИ В Одесі виходив ЄДИНИЙ тоді український журнал «Основа», де вперше надрукувався П.Г. Тичина. Перша світова війна стала справжнім лихом для економіки міста. Як тільки Туреччина вступила у війну, зовнішня торгівля через Одесу майже зовсім припинилась. Внаслідок цього зросло безробіття серед робітників порту і моряків, набагато скоротилось виробництво підприємств, які працювали на експорт або переробляли імпортну сировину, З прифронтових районів у місто ринуло багато біженців, а це більше посилило житлову кризу. В 1916 році у війну вступила Румунія. Одеса стала основним тиловим центром Румунського фронту, місцем перебування різних воєнниx установ. Влада використовувала війну для нових репресій проти учасників революційного руху. Уже в серпні– вересні 1914 року з Одеси була вислана група соціал- демократів, переважно більшовиків. Арешти тривали до лютого 1917 року. Були розгромлені профспілки. Але, незважаючи на нові масові репресії, 1914 – 1915 pp. були відзначені посиленням революційного руху. Відбулися страйки в порту, на багатьох промислових підприємствах виникли нові революційні гуртки. У 1910 році посилилась робота по відновленню міської партійної організації. В цей час знову встановлюються зв'язки з більшовиками Петербурга, Москви, Харкова та інших пролетарських центрів. 5 травня 1910 року в місті сформувався керівний комітет РСДРП, до якого ввійшли В. Рудницький, А. Стариков, Г. Жукарін та інші більшовики. Він об'єднав дві фракції – більшовиків, здебільшого робітників великих підприємств, та групу меншовиків, головним чином кравців і друкарів; між ними точилась гостра внутріпартійна боротьба. В травні 1916 року більшовики Одеси одержали з Києва твори В. І. Леніна: «Проект резолюції Ціммервальдської лівої», «Війна і російська соціал-демократія» тощо. Їх переписували і розповсюджували серед робітників. Невтомне роз'яснення більшовиками на основі ленінського вчення характеру імперіалістичної війни призвело до зриву намагань втягнути робітників Одеси до т. зв. робітничої групи при військово-промисловому комітеті і цим визнати політику «класового миру» під час війни. Наприкінці 1916 року наростає гостра загальнополітична криза. Ознаки революційної ситуації були наявні і в Одесі. З'явилась листівка, яка кликала покінчити революційним шляхом з імперіалістичною війною, повалити самодержавство. Закінчувалась вона закликом: «Геть капіталізм», «Хай живе соціалізм!». 28 лютого 1917 року в Одесу надійшло телеграфне повідомлення про те, що а Петрограді скинуто царя, а 1 березня місто вже вирувало. Звістку про падіння царизму захоплено зустріли широкі маси трудящих. Стихійно виникали мітинги, на зборах робітники приймали резолюції з привітанням на адресу робітників і солдатів Петрограда, вимагали негайно ліквідувати місцеві органи царської влади, усунути її представників і звільнити з тюрем політичних в'язнів. Повідомлення про перехід влади до Тимчасового комітету Державної думи і створення в Петрограді Ради робітничих і солдатських депутатів місцеві газети опублікували 2 березня. Одеські робітники вирішили наслідувати
Одеса
Сторінка 10 з 32
боротьба трудящих за народну, справді демократичну культуру. Одним з таких осередків демократичної культури стала публічна бібліотека. В 1907