Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
арештовано. Загальний політичний страйк зробив великий революціонізуючий вплив па робітничий клас і передову інтелігенцію Одеси, став прелюдією подій 1905– 1907 років. У горні революційних боїв, у безперервній ідейній боротьбі проти опортуністів-меншовиків гартувалась одеська більшовицька організація. В її ряди вливались передові робітники. У 1904 році вступив у партію робітник А. В. Трофимов, який пізніше став одним з керівників одеських пролетарів і вони з глибокою повагою називали його дідом Трохимом. Стали тоді більшовиками слюсар залізничних майстерень П.П. Мізінкевич, моряк Г.П. Ачканов та його брат Ф.П. Ачканов. Наполегливо і сміливо вели маси до боротьби з самодержавством більшовики П.І. Старостін, М.О. Скрипник, Г.М. Слєпов та інші. Після II з'їзду партії Одеський комітет РСДРП став опорою В.І. Леніна в боротьбі з меншовиками. У лютому 1904 року в Одесі утворилося Південне бюро ЦК РСДРП, до складу якого ввійшли В.В. Веронський, I.X. Лалаянц, К.О. Левицький. Воно об'єднало більшовицькі комітети півдня України в боротьбі за скликання III з'їзду партії. Одеському більшовицькому комітетові, який обрав В.І. Леніна своїм делегатом, належить особлива велика роль у підготовці і скликанні третього з'їзду партії. В роки першої російської революції Одеса була одним з найбільших центрів революційного руху на Україні. Тут проходили багатолюдні мітинги і демонстрації, масові страйки, сутички з царськими військами. Події 9 січня 1905 року знайшли широкий відгук в Одесі. Більшовики випустили прокламацію, в якій закликали до повалення самодержавства. 2 травня утворився міський страйковий комітет, одним з керівників якого був К. О. Левицький. Особливого розмаху набули революційні події в червні 1905 року. Місто охопив загальний політичний страйк, застрільником якого виступив робітничий Пересип. Пізніше до нього приєднались робітники Молдаванки та інших районів. Па вулицях з'явились барикади, відбулися збройні сутички з поліцією і козаками, було поранено багато робітників. В розпалі боротьби на світанку 15 червня на Одеський рейд прибув повсталий броненосець «Потьомкін» з червоним прапором на щоглі. Робітники захоплено вітали революційний броненосець. Похорон матроса-більшовика Г.М. Вакуленчука, вбитого офіцером на кораблі, перетворився на грандіозну демонстрацію солідарності робітників і матросів. В.І. Ленін, який перебував тоді в еміграції, вживав усіх можливих заходів. Щоб допомогти повсталим морякам і одеському пролетаріату захопити владу в свої руки. Він розробив план розвитку повстання і направив з цією метою до Одеси більшовика М.І. Васильєва-Южина з глибоко продуманим планом практичних дій для дальшого розвитку повстання. Треба діяти рішуче, сміливо і швидко - в цьому полягала суть ленінського плану. Але на час приїзду Васильєва Южина повсталого броненосця тут побуло – 18 червня він залишив одеський порт. Власті, використавши вагання, нерішучість і помилки керівників повстання, влаштували криваву провокацію: вони підпалили «юрт і направили туди війська; під приводом боротьбі, з пожежею і крадіжками вони розстріляли сотні людей. Незважаючи на поразку, повстання відіграло важливу роль у розвитку революції. «Повстання в Одесі, - писав В. І. Ленін,- і перехід на сторону революції броненосця «Потьомкін» ознаменували новий і великий крок вперед у розвитку революційного руху проти самодержавства». Нове піднесення революційної хвилі, що почалося восени 1905 року і переросло у Всеросійський політичний страйк, охопило й Одесу. Першими в боротьбу включилися залізничники. 12 жовтня жоден поїзд не вийшов з міста. До залізничників приєдналися робітники тютюнової та чаєрозважувальної фабрик. 17 ЖОВТНЯ більшовицький комітет випустив листівку «До всіх громадян», в якій розповідалось про перші барикадні бої одеських робітників. Зростали і міцніли робітничі організації: страйкові комітети, професійні спілки. В листопаді 1905 року одеські робітники за прикладом робітників Москви та Петербурга почали створювати Ради. Перше засідання Одеської Ради відбулось 28 листопада. Проте більшість в ній захопили опортуністичні елементи, а це призвело до того, що Рада не стала органом збройної боротьби. У грудні революційний рух у країні наблизився до збройного повстання. 10 грудня на заклик більшовиків одеські робітники розпочали страйк, який швидко охопив більшість підприємств міста. Більшовики боролися за переростання політичного страйку в збройне повстання, але силам реакції вдалося приду пінти страйк. Масові репресії, що почалися ще під час
Одеса
Сторінка 8 з 32
тис. робітників. Страйк тривав кілька днів, і тільки силами військ та поліції його вдалося придушити. Близько 300 найактивніших учасників було