Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
«Современник» і різні листівки. З їх допомогою Герцен здійснював ідейне і почасти організаційне керівництво Харківсько-Київським товариством. Тоді ж в Одесі таємно діяло Центрального Національного комітету, яке відіграло певну роль у підготовці повстання 1863 року в Польщі і на Правобережній Україні. Одеса відіграла важливу роль, в історії народницького руху. В 70-х pp. XIX століття Ф.В. Волховський і С. Л. Чудиновський організували гурток, до якого згодом увійшов студент Новоросійського університету, в майбутньому член Виконкому «Народної волі» А. І. Желябов. У другій полонині 70-х років в Одесі утворився народницький пропагандистський гурток «бунтарів» у складі В. Дебагорія-Мокрієвича, С.Чубарова та інших. У 1873 році серед одеських робітників провадив велику роботу акт активний діяч заводських гуртків у Петербурзі В. П. Обнорський. Великий вплив на молодь мав і революційний гурток І. Ковальського. Коли цей гурток викрила поліція, то при арешті І. Ковальський вчинив збройний опір, за що військовий суд засудив його до страти. В день винесення вироку (24 липня 1878 р.) відбулася відкрита політична демонстрація. В наступні роки одеські народницькі гуртки, відображаючи загальну кризу народництва, стали вдаватися до тактики індивідуального терору. В 1879 році була викрита група Д. Лизогуба, С. Чубарова, І. Давиденка та інших, яка готувала замах на царя. Трьох їх стратили, решту засудили до каторги. У 1882 році до Одеси прибув видатний ревоюціонер С.М. Халтурін, один з засновників «Північного союзу російських робітників». І тут він вів пропаганду серед робітників і разом з своїм товаришем Н. А. Желваковим за рішенням керівників комітету «Народної волі» вбив одного з найлютіших царських сатрапів – військового прокурора Стрельникова, Халтуріна і Желвикова схопили і стратили. Посилення експлуатації робітників на підприємствах викликало активізацію робітничого руху, яка спочатку виявлялася в страйках. Так, 1871 року страйкували робітники невеликої кожушної фабрики Фадєєва, в 1872 році відбувся страйк у ливарному цеху судноремонтного заводу РОПИТ, в 1875 році – на заводах Белліно-Фендеріха та Гульс-Бланшарда. В 70-х роках в Одесі були зроблені перші кроки по залученню робітників до революційної боротьби і досоціалістичного руху. Весною 1875 року в Одесі виникла перша в країні робітнича революційно-політична організація «Південноросійський союз робітників», організований відомим революціонером Є.Й. Заславським. Статут Союзу був вироблений під впливом статуту І Інтернаціоналу, написаного К. Марксом. В ньому вперше в історії російського революційного руху чітко формулювались думки про те, що робітникам для свого визволення треба об'єднатися, революційним шляхом повалити існуючий лад і знищити всілякі привілеї та переваги експлуататорів. І хоч на статуті позначався ще певний вилив народницької ідеології, проте поява і діяльність Союзу знаменувала вже початок відходу від народництва до класово-пролетарської позиції. Союз об'єднав групи робітників кількох великих підприємств, насамперед залізничних майстерень і заводу Белліно-Фендеріха. Сходки відвідувало двісті, а за деякими даними – і більше робітників. Союз пропагував революційну літературу, виступав як організатор страйків. Проте проіснував він недовго. Наприкінці 1875 року його розгромили царські власті. Понад 60 членів Союзу було заарештовано, багатьох вислано, а 15 найактивніших діячів – Є.Заславського, ливарника Я. Рибицького, слюсаря Ф.Кравченка та інших – за вироком «Особого присутствия правительствующего Сената» було засуджено до каторги або поселення в Сибіру. Є.Заславського засудили до 10 років каторги, і він через 2,5 роки номер у тюрмі від туберкульозу. Члени Союзу, які залишились на волі, у 1878 році зробили спробу відродити організацію. За їх участю відбулися страйки у залізничних майстернях, на ряді підприємств міста. В роковини проголошення Паризької комуни члени Союзу надіслали адрес французьким робітникам. Наляканий розмахом боротьби в період другої революційної ситуації царський уряд організував в Одесі в 1879 році тимчасово генерал-губернаторство, наділене надзвичайними повноваженнями. Почались нові репресії. Відбулось багато судових процесів проти учасників революційних гуртків, зокрема «процес 28-и», тривали адміністративні висилання. З настанням імперіалістичної стадії розвитку капіталізму в одеській промисловості відбувався інтенсивний процес концентрації виробництва, особливо на початку XX століття Одеські
Одеса
Сторінка 6 з 32
Харківсько-Київського таємного товариства, які поширювали серед інтелігенції міста герценівські видання, переслідуваний цензурою журнал