Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
понад 1200, на корковому заводі Apисa – близько тисячі робітників. У 1914 році на одеських фабриках і заводах працювало 30 тис. робітників. Провідне місце, як і раніше, займала харчова промисловість (млини, олійниці, цукрорафінадний завод, кондитерська, бісквітна, чайна фабрики тощо). Ряд одеських підприємств входив у всеросійські монополістичні об'єднання: завод Гена – в синдикат «Урожай», цукровий завод – в цукровий синдикат тощо. Чималу роль в економіці міста в ті роки відігравав іноземний капітал. Особливо сильними були його позиції в судноремонтній, пробковій промисловості та на підприємствах комунального господарства. В 1910 році одеську конку замінив трамвай, через три роки в місті з'явилась нова велика електростанція. Ці підприємства належали бельгійським капіталістам, які придбали відповідні концесії. Перехід до монополістичної стадії капіталізму викликав дальше посилення експлуатації, загострення класової боротьби. Довгу і вперту боротьбу, наприклад, вели робітники морського транспорту проти великих пароплавних монополій, добиваючись поліпшення умов праці та визнання прав профспілки. У 1901 році відбулись страйки в залізничних майстернях, на тютюновій фабриці та на інших підприємствах міста. Одеса стала важливим пунктом транспортування в Росію марксистської літератури. За кількістю виявленої і конфіскованої жандармами літератури вона посідала на Україні перше місце. Все це сприяло посиленню пропаганди марксизму. У 1893 році група інтелігентів-пропагандистів - Ю.Стеклов, С.Волошкевич, Г.Циперович та інші провадили в робітничих групах марксистську пропаганду. В наступному році у місті налічувалось 10 соціал-демократичних робітничих гуртків. Серед них особливо виділялись гуртки моряків, організатором яких був штурман Далекого плавання І.М. Калашников; гурток робітників залізничних майстерень під керівництвом слюсаря Л. П. Яковлева та гурток будівельників, яким керував І. Хохлов. У 1894 році активних членів гуртків та пропагандистів заарештували, багатьох засудили на каторгу, до заслання в Сибір. Незважаючи на репресії, діяльність соціал-демократичних гуртків не припинялась. Арештованих пропагандистів замінив новий загін революціонерів. З’явилися нові гуртки, члени яких були організаторами нелегальних сходок у садах, трактирах тощо. З початком пролетарського періоду у визвольному русі, головну роль в якому відігравав робітничий клас, історія революційної Одеси нерозривно пов'язується з ім'ям В. І. Леніна, який вважав Одесу одним з опорних пунктів революційного руху на півдні країни. II 1895 році пролетарі Одеси вперше відсвяткували І Травня. На честь цього знаменного дня вони пришили на маївку в Ботанічний сад. З яскравою політичною промовою виступив талановитий пропагандист муляр П.А. Аніконов. Соціал-демократичні гуртки та групи у 1898 році об'єдналися в одну організацію «Агітаторське зібрання». На її основі 1900 року утворився Одеський комітет РСДРП, який вже з перших днів свого існування привернув увагу В. І. Леніна. Робітничий рух в Одесі, як і в усій країні, загартовувався в непримиренній боротьбі з «економістами». меншовиками, бундівцями, есерами, анархістами та іншими опортуністами. В боротьбі з «економістами», які на деякий час посилили свої позиції в Одеській соціал-демократи чи і й організації, революційному крилу, ядром якого були робітники І.Авдєєв, Й.Кристаловський, П. Квачов та інші, подала величезну допомогу ленінська «Искра» і насамперед такі її агенти і послідовні марксисти, як М.П. Білокопитова, P.С. Землячка, Д.І. Ульянов, В.В. Воровський, Є.П. Матлахов, К.О. Левицький. З їх ініціативи в жовтні 1901 року з Одеського комітету виділилась Південна революційна група соціал-демократів, під керівництвом якої робітничий рух піднявся на вищий рівень. Промислова криза 1900– 1903 p.p. погіршила і без того тяжке становище робітників. зросло безробіття. На ряді фабрик і заводів відбулися страйки, а 1 Травня 1902 року – масова демонстрація одеських трудящих. Страйковий рух, що прокотився в 1903 році на півдні країни, охопив і Одесу. V липні 1903 року місто стало ареною великого політичного страйку, застрільниками якого були робітники залізничних майстерень, каменоломень, джутової фабрики та інших підприємств. Керівником страйку виступив Одеський соціал-демократичиний комітет іскрівського напряму, на чолі якого стояли Д.І. Ульянов, К. О. Левицький. Р.С. Землячка. 17 липня притінили роботу фабрики, заводи, торговельні підприємства, завмер порт, стали поїзди. Страйкувало понад 30
Одеса
Сторінка 7 з 32
підприємства збільшувались. Кількість фабрик і заводів, на яких було зайнято понад 500 робітників, зросла. Наприклад, на джутовій фабриці працювало