Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
найважливіших центрів тяжіння неземлеробських робітників. Він наводив свідчення одного сучасників про те, що робітники «прямують до Одеси, минаючи інші ринки, сподіваючись мати тут кращі заробітки». Хоча пересічна заробітна плата одного працюючого в Одесі була дещо вищою, ніж у більшості міст України і Росії в цілому (в ВЮЗ році – 285 крб. на рік), проте переважна більшість робітників жила в злиднях. Маніть за офіційними даними, робочий день тривав 11 – 12 годин, у торговельних службовців 14– 16 годин, на млинах, будівельних роботах, каменоломнях – по 18 годин. Ще важчим було становище ремісничих робітників і «надомників». Так «заворочихи» (ті, що загортали цукерки в папірці) одержували з пуда продукції 25– 40 коп., а могли загорнути цукерок за день не більш як півтора пуда. Жахливими були житлові умови одеських «низів». Переважна більшість жила в жалюгідних трущобах, у густо заселених будинках, в «артільних квартирах». Портові робітники тулилися в нічліжках. Навіть офіційні особи змушені були констатувати. що в нічліжках люди «лежать майже одни на одному». Величезна скупченість населення в робітничих районах, антисанітарний стан, виснажлива праця, життя впроголодь – все це призводило до високої смертності трудящих. Якщо на одну тисячу жителів центральних кварталів міста вмирало 14 – 18 чол. на рік, то на робітничих околицях – Молдаванці – 24 чоловіка. Пересипу – 28 чоловік. У центрі міста виростали десятки чудових будинків, багаті магазини, кафе. Приморські райони забудовувались дачами, виникли цілі вулиці особняків та вілл (Малий Фонтан, Французький бульвар, Маразліївська вулиця та інші). Разючим контрастом були робітничі райони міста – Молдаванка, Пересип, Слобідка-Романівка і особливо трущоби припортових кварталів. В другій половині XIX століття в культурному житті міста сталися помітні зрушення. Як важливу подію цього періоду слід відзначити відкриття 1865 року Одеського (Новоросійського) університету, який розпочав свою діяльність у складі трьох факультетів – історико-філологічного, юридичного та фізико-математичного. З перших днів заснування університету тут працювало багато відомих російських учених – фізіолог І.М. Сєченов, бактеріолог І.І. Мечников, фізико-метеоролог О.В. Клосовський, ембріолог О.О. Ковалевський, знаменитий історик-візантиніст Ф.І. Успенський, мистецтвознавець, археолог Н.П. Кондаков, славісти В.М. Істрін, В.І. Григорович, Б.М. Ляпунов та інші. В 1871 році було засновано Одеську астрономічну обсерваторію, а в 1886 – першу в Росії бактеріологічну станцію. Велике місце в розвитку культури належало театральному мистецтву. Оперний театр, збудований в 1887 році архітекторами І.Ф. Фелькнером і Г.Гельмером, прикрасив місто. Театр по праву належить до найкрасивіших театральних споруд світу. Зовнішня архітектура витримана в дусі віденського барокко. Особливо вдало вирішені внутрішні приміщення – зал для глядачів на 1700 місць, парадні бічні сходи, прикрашені колонами, бронзовими канделябрами тощо. На сцені оперного театру майже щороку виступав український театр, яким керував корифей української сцениМ. Кропивницький. У складі його були славетні М. Заньковецька, П. Саксаганський і видатні російські актори. Періодично виступала італійська трупа. Значну роль відігравала Одеса тих років у розвитку української літератури. В 80-x – 90-х роках тут вийшли десятки українських книжок, зокрема альманах «Нива», що став помітним явищем в українському літературному житті. Багато років жив і працював в Одесі єврейський письменник просвітитель-демократ Менделе Мойхер-Сфорім. деякий час жив Шолом-Алейхем. І в цей період з Одесою були зв'язані багато відомих політичних і культурних діячів Болгарії. У 1879– 1880 pp. тут жив майбутній діяч міжнародного робітничого руху, засновник одного з перших марксистських гуртків у Росії, засновник І керівник Болгарської комуністичної партії Д. Благоєв та класик болгарської літератури І.Вазов. Визначне місце посіла Одеса в історії революційного руху Росії у т. зв. різночинний період. Вона стала одним з центрів, через який герценівський «Колокол» проникав у Росію і розповсюджувався по всій країні. В Одесі О. Герцен мав постійних агентів і кореспондентів – публіциста С.Громеку, вчителя ліцею І.Ф. Міницького та інших. На сторінках «Колокола» часто друкувалися матеріали про Одесу, в яких викривалось свавілля і зловживання адміністрації, зокрема генерал-губернатора Строганова та градоначальника барона Местмахера. В кінці 50-х – на початку (30-х pp. в Одесі діяли кілька членів
Одеса
Сторінка 5 з 32
найдрібніші крамнички, рундуки тощо. Хатня та дворова прислуга налічувала близько 30 тис. чоловік. В.І. Ленін підкреслював, що Одеса була одним з