Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 10-30-х роках на Поділлі раз у раз вибухали селянські повстання. Їх ватажок Устим Кармалюк часто бував у Балті. Тут він зустрічався зі своїми однодумцями, переховувався від переслідувань. На його заклик місцева біднота приєдналась до повстанців. Торговці ж, яким селянські заворушення перешкоджали займатися «чесною комерцією», навіть давали гроші на їх придушення.
На початку XIX століття Балта стає одним з найбільших торговельних і ремісничих центрів України. Цьому сприяло її вигідне розташування – на важливому торговому шляху між Поділлям, Волинню, Київщиною та чорноморськими портами. В перших роках XIX століття в місті налічувалося вже близько 10 тис. жителів.
Родин, що жили з сільського господарства, було 497. У місті працювало 113 ремісників, зокрема 44 кравці, 26 шевців, 10 майстрів срібного і мідного литва, 8 пекарів, 2 різники тощо. До привілейованого прошарку населення належали 19 сімей цехових і 9 купецьких родин (оборотний капітал – 100 тис. крб..). в Балті щороку проводилося 2 ярмарки. Тут торгували пшеницею, худобою, салом, вовною, шкірою і ремісничими виробами. Особливо зростає товарооборот ярмарків у 40-50 роках XIX століття. Так, у 1843 році тільки на травневий ярмарок було привезено товарів на 153 тис. крб., в 1846 – на 512 тис., в 1852 – на 732 тис. карбованців.
Поряд з торгівлею в місті продовжували розвиватися кустарна промисловість, ремесла. Заводів у 1860 році було 23, в т.ч. свічково-сальних – 6, салотопних – 8, миловарних – 2, пивоварних – 1, цегельних – 6. Ремісництвом займалось 437 чол. Багаті ремісники використовували найману працю, в т.ч. і дитячу.
Розвиток економіки обумовлював швидке зростання міста. В 1848 році тут налічувалось 2,1 тис. будинків. Було споруджено торговельні приміщення, аптеку, лікарню. На початку 50-х років у місті починає працювати двокласне училище. Відкривається театр для приїжджих артистів. Поштовий тракт зв’язує Балту з Одесою, Києвом, Петербургом.
Важливою віхою у історії розвитку міста стало спорудження в 1865 році залізниці Одеса-Балта протяжністю 207 верст. Це була одна з перших залізниць на Україні. Вона зв’язала південно-західні сільськогосподарські райони з Одеським портом. У 1868 році її продовжено до Єлисаветграда (нині Кіровоград). Із спорудженням залізниці значно збільшується товарооборот балтських ярмарків. У 1880 році тут було продано товарів на 1 млн. 721 тис. крб.. щороку через станцію Балта транспортувалось близько 100 тис. пудів зерна.
Але дальший розвиток залізничного будівництва, внаслідок чого Одеса була зв’язана з іншими зерновими районами країни, призвів до зменшення обороту балтських ярмарків. З 1900 року вони задовольняли лише потреби місцевого населення.
Наприкінці XIX – на початку XX століття дальшого розвитку в Балті набувають промислові напівкустарні підприємства. У 1897 році вони виробили продукції на 102 тис. крб. Тут були тютюнова фабрика, винокурний, пивоварний, 2 миловарні, свічковосальний, 2 свічкововоскових, 5 шкіряних, чавуноливарний, 8 цегельно-черепичних, вапняний заводи. На кожному з них працювало від 2 до 25 чоловік. У 1903 році в Балті налічувалося 90 промислових робітників, в повіті – 544.
Тяжким і безрадісним було життя трудящих міста. Робітникам доводилось працювати по 12-16 годин на добу. Плату вони одержували мізерну – по 30-40 коп. на день і тільки висококваліфіковані майстри – близько 1 крб. До поганих умов праці і важкого матеріального становища прилучалися політичне безправ’я, постійна загроза безробіття і голоду. Штрафи досягали 50 коп. на зароблений карбованець. Не легшим було становище ремісників. Як правило, ремісник з сім’єю заробляв 108-110 крб. на рік, тоді як на покриття виробничих витрат і харчування йому потрібно було не менше 120-130 крб. Крім того, він мав сплачувати державні і місцеві податки, які рік у рік збільшувалися. Тільки за 3 роки (1890-1892) заборгованість населення по податкам зросла з 24,3 тис. крб.. до 30,5 тис. крб.. Більша частина цієї суми припадала на міську бідноту і, зокрема, ремісників, які перебивалися
Балта
Сторінка 2 з 16
У листопаді-грудні 1807 року в Балті спалахнуло повстання ратників 3-ї бригади Київської міліції. Повстанці вимагали знищення кріпацтва, повернення ратникам козацьких прав. Царські власті жорстоко придушили цей антифеодальний виступ. На початку XIX століття Балта стає одним з найбільших торговельних і ремісничих центрів України. Цьому сприяло її вигідне розташування – на важливому торговому шляху між Поділлям, Волинню, Київщиною та чорноморськими портами. В перших роках XIX століття в місті налічувалося вже близько 10 тис. жителів.
Родин, що жили з сільського господарства, було 497. У місті працювало 113 ремісників, зокрема 44 кравці, 26 шевців, 10 майстрів срібного і мідного литва, 8 пекарів, 2 різники тощо. До привілейованого прошарку населення належали 19 сімей цехових і 9 купецьких родин (оборотний капітал – 100 тис. крб..). в Балті щороку проводилося 2 ярмарки. Тут торгували пшеницею, худобою, салом, вовною, шкірою і ремісничими виробами. Особливо зростає товарооборот ярмарків у 40-50 роках XIX століття. Так, у 1843 році тільки на травневий ярмарок було привезено товарів на 153 тис. крб., в 1846 – на 512 тис., в 1852 – на 732 тис. карбованців.
Поряд з торгівлею в місті продовжували розвиватися кустарна промисловість, ремесла. Заводів у 1860 році було 23, в т.ч. свічково-сальних – 6, салотопних – 8, миловарних – 2, пивоварних – 1, цегельних – 6. Ремісництвом займалось 437 чол. Багаті ремісники використовували найману працю, в т.ч. і дитячу.
Розвиток економіки обумовлював швидке зростання міста. В 1848 році тут налічувалось 2,1 тис. будинків. Було споруджено торговельні приміщення, аптеку, лікарню. На початку 50-х років у місті починає працювати двокласне училище. Відкривається театр для приїжджих артистів. Поштовий тракт зв’язує Балту з Одесою, Києвом, Петербургом.
Важливою віхою у історії розвитку міста стало спорудження в 1865 році залізниці Одеса-Балта протяжністю 207 верст. Це була одна з перших залізниць на Україні. Вона зв’язала південно-західні сільськогосподарські райони з Одеським портом. У 1868 році її продовжено до Єлисаветграда (нині Кіровоград). Із спорудженням залізниці значно збільшується товарооборот балтських ярмарків. У 1880 році тут було продано товарів на 1 млн. 721 тис. крб.. щороку через станцію Балта транспортувалось близько 100 тис. пудів зерна.
Але дальший розвиток залізничного будівництва, внаслідок чого Одеса була зв’язана з іншими зерновими районами країни, призвів до зменшення обороту балтських ярмарків. З 1900 року вони задовольняли лише потреби місцевого населення.
Наприкінці XIX – на початку XX століття дальшого розвитку в Балті набувають промислові напівкустарні підприємства. У 1897 році вони виробили продукції на 102 тис. крб. Тут були тютюнова фабрика, винокурний, пивоварний, 2 миловарні, свічковосальний, 2 свічкововоскових, 5 шкіряних, чавуноливарний, 8 цегельно-черепичних, вапняний заводи. На кожному з них працювало від 2 до 25 чоловік. У 1903 році в Балті налічувалося 90 промислових робітників, в повіті – 544.
Тяжким і безрадісним було життя трудящих міста. Робітникам доводилось працювати по 12-16 годин на добу. Плату вони одержували мізерну – по 30-40 коп. на день і тільки висококваліфіковані майстри – близько 1 крб. До поганих умов праці і важкого матеріального становища прилучалися політичне безправ’я, постійна загроза безробіття і голоду. Штрафи досягали 50 коп. на зароблений карбованець. Не легшим було становище ремісників. Як правило, ремісник з сім’єю заробляв 108-110 крб. на рік, тоді як на покриття виробничих витрат і харчування йому потрібно було не менше 120-130 крб. Крім того, він мав сплачувати державні і місцеві податки, які рік у рік збільшувалися. Тільки за 3 роки (1890-1892) заборгованість населення по податкам зросла з 24,3 тис. крб.. до 30,5 тис. крб.. Більша частина цієї суми припадала на міську бідноту і, зокрема, ремісників, які перебивалися