Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
впливом роз’яснювальної роботи більшовиків солдати починали розуміти, що їх женуть вмирати за зростання баришів імперіалістів Росії і Заходу. 19-21 липня новобранці повіту, які направлялися на збірний пункт в Балту, відмовилися йти на фронт і «зчинили бунт».
Під час війни більшовикам Балти довелось працювати в дуже складних умовах. Скориставшись законами воєнного часу, місцеві власті встановили суворий нагляд за «неблагонадійними». В 1916 році для огляду військових частин, що направлялися на фронт, у Балту приїздив Микола II. Перед його візитом була проведена масова чистка міста від революційних елементів. Від неї в першу чергу потерпіли більшовики. Але ті, яким вдалося уникнути арешту, агітували й далі проти війни, проти самодержавства.
2 березня 1917 року жителі Балти дізналися про повалення царизму. В місті стихійно виникли мітинги. Робітники вийшли на вулиці з червоними прапорами. В ряді місць відбулися сутички між демонстрантами і поліцією.
Ще деякий час у Балті єдиновладно діяла міська управа, що складалася переважно з царських чиновників і представників місцевого купецтва. Але 18 березня в Балті відбувся загальноміський мітинг, на якому робітники прийняли рішення про створення Ради робітничих депутатів. Було встановлено норми представництва – 1 делегат від 50 виборці. 21 березня загальні збори делегатів створили Балтську Раду робітничих депутатів на чолі з виконавчим бюро, накреслили план його діяльності. З прибуттям у Балту 269 стрілецького запасного полку в травні 1917 року до складу Ради увійшли делегати від солдатів. З цього часу вона почала називатись Радою робітничих і солдатських депутатів. Керівництво в ній захопили меншовики та есери, які скористалися дрібнобуржуазними настроями ремісників і нечисленністю пролетаріату міста. В зв’язку з цим більшовикам Л. Безносову і В. Мільштейну, обраним до Ради, працювати в ній було дуже важко, бо «всякий прояв більшовицьких тенденцій, - як згадував пізніше Л. Безносов, - оголошувався меншовиками та есерами проявом анархії».
Для того, щоб успішно вести боротьбу за маси, проти угодовських партій, революційним силам міста необхідна була згуртована, бойова організація, і вони зробили все можливе, щоб її створити. З цією метою налагоджуються зв’язки з більшовицькими організаціями Одеси, Кам'янця-Подільського, Вінниці. Звідти надходила дійова допомога. В серпні 1917 року на зборах більшовиків міста було обрано партійний комітет і його бюро. З цього часу революційна робота в масах значно пожвавилася, посилилася боротьба за більшовизацію Рад. Партійна організація приділяла велику увагу розвиткові профспілкового руху. Вона допомагала профспілковим організаціям звільнитися від угодовців. Однією з форм боротьби більшовиків за пролетарські маси було створення шкіл грамоти для робітників. З травня 1917 року така школа регулярно працювала в Балті. В її організації активну учать взяв керівник місцевої профспілки пекарів більшовик Л. Безносов. Крім загальноосвітніх занять, з слухачами проводились бесіди про внутрішнє становище країни, вивчалися твори В.І. Леніна. Це була своєрідна школа політграмоти.
Велику допомогу Балтській більшовицькій організації в боротьбі за бідняцькі і середняцькі маси села подавала селянська секція Одеської Ради робітничих депутатів. Вона надіслала в Балтський повіт свого представника комуніста А.В. Трофимова (дід Трохим). Він роз’їжджав по селах і скеровував агітаційну роботу серед селян. Приїздив Трофимов і в Балту. Його виступи, робота більшовиків сприяли посиленню аграрного руху в повіті, переходу селян до активних форм боротьби. Поміщик Курбатов у своїй скарзі міністру внутрішніх справ від 17 липня 1917 року писав, що жителі села Мошнягів забрали у нього 200 десятин ріллі, сінокоси, і просив вжити рішучих заходів. Про захоплення селянами поміщицьких земель, посівів, живого і мертвого інвентаря, запасів сіна скаржилися й інші землевласники південно-східної частини Балтського повіту.
Неабияке значення надавали більшовики боротьбі з українським буржуазним націоналізмом, який являв серйозну небезпеку справі революції. Проводячи шалену агітацію серед населення міста і повіту, вміло граючи на національних почуттях, націоналісти привернули на свою сторону
Балта
Сторінка 5 з 16
місті перебувало багато військ, які прийшли з бойових позицій на відпочинок або чекали відправлення на передову. Через станцію Балта на захід безперервним потоком прямували ешелони, йшли маршові роти. Під Під час війни більшовикам Балти довелось працювати в дуже складних умовах. Скориставшись законами воєнного часу, місцеві власті встановили суворий нагляд за «неблагонадійними». В 1916 році для огляду військових частин, що направлялися на фронт, у Балту приїздив Микола II. Перед його візитом була проведена масова чистка міста від революційних елементів. Від неї в першу чергу потерпіли більшовики. Але ті, яким вдалося уникнути арешту, агітували й далі проти війни, проти самодержавства.
2 березня 1917 року жителі Балти дізналися про повалення царизму. В місті стихійно виникли мітинги. Робітники вийшли на вулиці з червоними прапорами. В ряді місць відбулися сутички між демонстрантами і поліцією.
Ще деякий час у Балті єдиновладно діяла міська управа, що складалася переважно з царських чиновників і представників місцевого купецтва. Але 18 березня в Балті відбувся загальноміський мітинг, на якому робітники прийняли рішення про створення Ради робітничих депутатів. Було встановлено норми представництва – 1 делегат від 50 виборці. 21 березня загальні збори делегатів створили Балтську Раду робітничих депутатів на чолі з виконавчим бюро, накреслили план його діяльності. З прибуттям у Балту 269 стрілецького запасного полку в травні 1917 року до складу Ради увійшли делегати від солдатів. З цього часу вона почала називатись Радою робітничих і солдатських депутатів. Керівництво в ній захопили меншовики та есери, які скористалися дрібнобуржуазними настроями ремісників і нечисленністю пролетаріату міста. В зв’язку з цим більшовикам Л. Безносову і В. Мільштейну, обраним до Ради, працювати в ній було дуже важко, бо «всякий прояв більшовицьких тенденцій, - як згадував пізніше Л. Безносов, - оголошувався меншовиками та есерами проявом анархії».
Для того, щоб успішно вести боротьбу за маси, проти угодовських партій, революційним силам міста необхідна була згуртована, бойова організація, і вони зробили все можливе, щоб її створити. З цією метою налагоджуються зв’язки з більшовицькими організаціями Одеси, Кам'янця-Подільського, Вінниці. Звідти надходила дійова допомога. В серпні 1917 року на зборах більшовиків міста було обрано партійний комітет і його бюро. З цього часу революційна робота в масах значно пожвавилася, посилилася боротьба за більшовизацію Рад. Партійна організація приділяла велику увагу розвиткові профспілкового руху. Вона допомагала профспілковим організаціям звільнитися від угодовців. Однією з форм боротьби більшовиків за пролетарські маси було створення шкіл грамоти для робітників. З травня 1917 року така школа регулярно працювала в Балті. В її організації активну учать взяв керівник місцевої профспілки пекарів більшовик Л. Безносов. Крім загальноосвітніх занять, з слухачами проводились бесіди про внутрішнє становище країни, вивчалися твори В.І. Леніна. Це була своєрідна школа політграмоти.
Велику допомогу Балтській більшовицькій організації в боротьбі за бідняцькі і середняцькі маси села подавала селянська секція Одеської Ради робітничих депутатів. Вона надіслала в Балтський повіт свого представника комуніста А.В. Трофимова (дід Трохим). Він роз’їжджав по селах і скеровував агітаційну роботу серед селян. Приїздив Трофимов і в Балту. Його виступи, робота більшовиків сприяли посиленню аграрного руху в повіті, переходу селян до активних форм боротьби. Поміщик Курбатов у своїй скарзі міністру внутрішніх справ від 17 липня 1917 року писав, що жителі села Мошнягів забрали у нього 200 десятин ріллі, сінокоси, і просив вжити рішучих заходів. Про захоплення селянами поміщицьких земель, посівів, живого і мертвого інвентаря, запасів сіна скаржилися й інші землевласники південно-східної частини Балтського повіту.
Неабияке значення надавали більшовики боротьбі з українським буржуазним націоналізмом, який являв серйозну небезпеку справі революції. Проводячи шалену агітацію серед населення міста і повіту, вміло граючи на національних почуттях, націоналісти привернули на свою сторону