Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
демонстрація. По місту були розповсюджені листівки під назвою «До балтських хлібопекарів», «До балтських прикажчиків», в яких група РСДРП пропонувала страйкарям домагатися скорочення робочого дня, окремого приміщення для відпочинку, підвищення заробітної плати на 20 %, виплати її щотижня та інше. У листівках виставлялися вимоги політичних свобод, встановлення демократичної республіки. Страйкуючих підтримали робітники тютюнової і цукеркової фабрик, млинів. Цими виступами керували більшовики А.Якимов, М. Кучерський та інші.
Налякані розмахом революційної боротьби трудящих, царські сатрапи за допомогою військової сили розганяли демонстрантів, заарештовували керівників виступів і страйкарів. У липні було кинуто до в’язниці А.Якимова, М. Кучерського, А. Афанасьєва, А. Барсуцького та інших. Передбачаючи неминучість сутичок з контрреволюцією, балтська група РСДРП у липні 1905 року створює загін робітничої самооборони. З Одеси надходила зброя.
У 1905 році завдяки активній діяльності балтських більшовиків аграрний рух в повіті набуває досить організованого характеру. Бідняцькі і середняцькі маси захоплювали поміщицькі землі, громили маєтки, вимагали від поміщиків повернення «відрізків», зниження орендної плати тощо. Селянські заворушення відбулися майже в усіх селах повіту. Особливо сильними вони були в Крутному, Коритному, Фернатії (нині Кармалюківка). В рапорті повітового справного генерал-губернатору від 22 серпня повідомлялось, що протягом 4 місяців у повіті відбувалися аграрні заворушення, причиною яких було селянське малоземелля.
19 жовтня 1905 року, коли в Балті стало відомо про царський маніфест, біля будинку громадських зборів відбувся мітинг. Промовці – більшовики Кібрик, Барсуцький та інші – закликали трудівників міста не вірити обіцянкам царя. Учасники мітингу прийняли більшовицьку резолюцію, в якій говорилось: «Так звана Державна дума є лише новою зброєю самодержавного уряд, і тому ми заявляємо про тверду рішимість продовжувати боротьбу проти царизму…»
Щоб відвернути маси від революційної боротьби, місцеві власті і чорносотенці почали погроми єврейського населення. Погромників зупинили барикади, які були споруджені на вулицях міста бійцями робітничої самооборони. Цілий день 21 жовтня дружинники успішно відбивали атаки чорносотенців. Наступного дня в Балту прибув ескадрон драгунів. Дружини робітничої самооборони були розсіяні. По місту прокотилася нова хвиля арештів. Силою зброї придушено виступи селян. Тільки в селі Крутному до в’язниці кинуто 51 селянина. У 1906-1907 рр. революційний рух пішов на спад, але не припинився.
В роки реакції, а потім і нового революційного піднесення більшовики Балти для зміцнення зв’язку з масами провадили роботу в легальних робітничих організаціях, тримали зв’язки з селянами, скеровуючи їх боротьбу проти столипінщини. В 1910-1912 рр. балтська організація РСДРП , зокрема, К.О. Левицький докладали багато зусиль, щоб вирвати трудівників міста і повіту з-під впливу меншовиків та есерів. У травні 1912 року балтські більшовики організували страйк протесту на цукерковій фабриці з приводу звірячого вбивства хазяїном робітниці Даші Яновської, яка виступала проти приниження гідності людини. До страйкарів приєднались робітники інших підприємств міста. Власті і на цей раз придушили виступ трудящих, але в листопаді 1913 року робітники цукеркової фабрики знов піднялися на боротьбу проти своїх гнобителів. Організаторів страйку було засуджено до тюремного ув’язнення.
Надзвичайно великого розмаху набирає класова боротьба трудящих міста і повіту з початком першої світової війни. У липні 1914 року сталися заворушення робітників та селян, які протестували проти відправлення на імперіалістичну бойню. Тільки у виступі 19 липня (1 серпня) взяло участь понад 500 жителів Балти. Поліцейські і філери доносили, що ці виступи – справа рук більшовицьких агітаторів. Особливо активну антивоєнну пропаганду балтські соціал-демократи провадили серед солдатів. У самому
Балта
Сторінка 4 з 16
більшовиків у квітні 1905 року прикажчики міста, які досі працювали 16 годин на добу, явочним порядком встановили 12-годинний робочий день. У травні застрайкували й пекарі. Але власники пекарень за допомогою штрейкбрехерів зірвали цей страйк. У червні 1905 року пекарі і прикажчики знов кинули роботу. 12 числа того ж місяця в Балті відбулася політична Налякані розмахом революційної боротьби трудящих, царські сатрапи за допомогою військової сили розганяли демонстрантів, заарештовували керівників виступів і страйкарів. У липні було кинуто до в’язниці А.Якимова, М. Кучерського, А. Афанасьєва, А. Барсуцького та інших. Передбачаючи неминучість сутичок з контрреволюцією, балтська група РСДРП у липні 1905 року створює загін робітничої самооборони. З Одеси надходила зброя.
У 1905 році завдяки активній діяльності балтських більшовиків аграрний рух в повіті набуває досить організованого характеру. Бідняцькі і середняцькі маси захоплювали поміщицькі землі, громили маєтки, вимагали від поміщиків повернення «відрізків», зниження орендної плати тощо. Селянські заворушення відбулися майже в усіх селах повіту. Особливо сильними вони були в Крутному, Коритному, Фернатії (нині Кармалюківка). В рапорті повітового справного генерал-губернатору від 22 серпня повідомлялось, що протягом 4 місяців у повіті відбувалися аграрні заворушення, причиною яких було селянське малоземелля.
19 жовтня 1905 року, коли в Балті стало відомо про царський маніфест, біля будинку громадських зборів відбувся мітинг. Промовці – більшовики Кібрик, Барсуцький та інші – закликали трудівників міста не вірити обіцянкам царя. Учасники мітингу прийняли більшовицьку резолюцію, в якій говорилось: «Так звана Державна дума є лише новою зброєю самодержавного уряд, і тому ми заявляємо про тверду рішимість продовжувати боротьбу проти царизму…»
Щоб відвернути маси від революційної боротьби, місцеві власті і чорносотенці почали погроми єврейського населення. Погромників зупинили барикади, які були споруджені на вулицях міста бійцями робітничої самооборони. Цілий день 21 жовтня дружинники успішно відбивали атаки чорносотенців. Наступного дня в Балту прибув ескадрон драгунів. Дружини робітничої самооборони були розсіяні. По місту прокотилася нова хвиля арештів. Силою зброї придушено виступи селян. Тільки в селі Крутному до в’язниці кинуто 51 селянина. У 1906-1907 рр. революційний рух пішов на спад, але не припинився.
В роки реакції, а потім і нового революційного піднесення більшовики Балти для зміцнення зв’язку з масами провадили роботу в легальних робітничих організаціях, тримали зв’язки з селянами, скеровуючи їх боротьбу проти столипінщини. В 1910-1912 рр. балтська організація РСДРП , зокрема, К.О. Левицький докладали багато зусиль, щоб вирвати трудівників міста і повіту з-під впливу меншовиків та есерів. У травні 1912 року балтські більшовики організували страйк протесту на цукерковій фабриці з приводу звірячого вбивства хазяїном робітниці Даші Яновської, яка виступала проти приниження гідності людини. До страйкарів приєднались робітники інших підприємств міста. Власті і на цей раз придушили виступ трудящих, але в листопаді 1913 року робітники цукеркової фабрики знов піднялися на боротьбу проти своїх гнобителів. Організаторів страйку було засуджено до тюремного ув’язнення.
Надзвичайно великого розмаху набирає класова боротьба трудящих міста і повіту з початком першої світової війни. У липні 1914 року сталися заворушення робітників та селян, які протестували проти відправлення на імперіалістичну бойню. Тільки у виступі 19 липня (1 серпня) взяло участь понад 500 жителів Балти. Поліцейські і філери доносили, що ці виступи – справа рук більшовицьких агітаторів. Особливо активну антивоєнну пропаганду балтські соціал-демократи провадили серед солдатів. У самому