Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Населення міста зростало. На кінець XIX століття тут проживало понад 24 тис. чоловік, проти 13,9 тис. в 1861 році. Біднота мешкала в глинобитних мазанках, вкритих соломою. Таких жалюгідних осель в Балті було понад 4 тис. Кам’яних будинків, у яких розміщувалися місцеві установи і жили багатії, налічувалося всього 181. Вузькі і брудні вулиці не освітлювалися. Тільки центральні – Виноградна, Велика і Мала купецькі – мали гасові ліхтарі і були забруковані. Воду розвозили в бочках за плату. В місті часто спалахували пожежі, і тоді горіли цілі квартали. Так, у 1892 році збитки від вогню перевищили 56,7 тис. карбованців.
Терпіли жителі і від іншого стихійного лиха – повеней. В такі роки місто заливала вода, а багнюка, що застоювалася по кілька місяців, ставала розсадником епідемічних захворювань. Епідемії забирали в могилу велику кількість бідного люду і особливо дітей. Їх щороку помирало близько 40 %. Медичне ж обслуговування населення було вкрай незадовільним. У місті діяла земська лікарня, в якій працювали фельдшер і аптекар. За 1890 рік тут лікувалось 6270 чоловік (з них 1630 селян). На їх утримання витрачено 1267 крб. 61 коп., тобто по 22 коп. на хворого. Крім земської, у місті була єврейська лікарня. Заможним верствам медичну допомогу подавали приватні лікарі. Бідні ж мешканці не мали можливості платити їм високі гонорари.
Терпіли бідняки і від темряви. Здебільшого їхні діти зовсім не вчилися. В кращому разі вони рік або два відвідували церковнопарафіяльні школи, яких у місті було 2. У 1903 році в Балті відкрилася прогімназія (у 1910 році перетворена на гімназію) і вище початкове училище, але в них навчалися переважно діти із заможних сімей. Крім того, існувало єврейське однокласне училище. В кожному з цих освітніх закладів навчалося 120-150 учнів. У місті працювала лише одна бібліотека. Зате було понад 20 церков і молитовних будинків, 2 в’язниці. З їх допомогою уряд намагався тримати населення в покорі. Але марні були ці намагання. Трудящі міста не стояли осторонь революційних подій.
Діяльність марксистських організацій в країні сприяла проникненню соціал-демократичних ідей і в Балту. На початку 1903 року професійний революціонер член РСДРП Я.Н. Бранденбурзький створює тут соціал-демократичну групу іскрівського напряму. Активними її членами були А. Якимов, А. Шаргородський, М. Кучерський та інші. Соціал-демократи Балти не обмежувалися агітаційною роботою. Вже в середині липня 1903 року під їх керівництвом застрайкували шевські підмайстри і прикажчики. Страйк ери вимагали скорочення робочого дня і підвищення заробітної плати. За шевцями виступили пекарі. Вони кілька разів кидали роботу і таки домоглися підвищення платні з 4 до 8 крб. на тиждень. У 1904 році трудівники Балти під керівництвом соціал-демократів відзначили день 1 Травня. В серпні того ж року робітники провели сходку протесту проти російсько-японської війни. Поліція розігнала її і заарештувала 57 робітників, у т.ч. 13 жінок.
Настав січень 1905 року. Звістка про криваві події в Петербурзі дійшла і до Балти. Група РСДРП, в якій тоді працював видатний більшовик К. О. Левицький (партійна кличка Йосип Іванович), організувала в місті ряд політичних демонстрацій та мітингів на знак солідарності з трудящими столиці. У наступні місяці в Балті відбулися страйки робітників цукеркової та тютюнової фабрик, млинів.
Місцеві соціал-демократи поширювали серед трудівників політичну літературу, зокрема брошуру В.І. Леніна «До селянської бідноти», накривала грабіжницьку політику російського царизму, вели наполегливу боротьбу проти есерів та бундівців, що мали в Балті свої організації. Балтська група РСДРП встановила тісний зв'язок з Одеським соціал-демократичним комітетом і під його впливом рішуче відмежовувалася від меншовиків.
Керовані більшовиками трудящі Балти дедалі рішучіше піднімались на боротьбу проти самодержавства, капіталістів і поміщиків. Відбуваються страйки на шкіряному та пивоварному заводах, друкарні та інших підприємствах. Робітники ставили адміністрації не лише економічні, а й політичні вимоги. Повсюди виникали профспілки, страхові каси. Під впливом
Балта
Сторінка 3 з 16
випадковими заробітками. Вони масами розорялися, поповнюючи ряди безробітних. Кількість незайманих робочих рук у Балті зростала також за рахунок селян повіту, яких безземелля примушувало йти на заробітки до міста. Так Балта поступово перетворилася на великий ринок робочої сили. Терпіли жителі і від іншого стихійного лиха – повеней. В такі роки місто заливала вода, а багнюка, що застоювалася по кілька місяців, ставала розсадником епідемічних захворювань. Епідемії забирали в могилу велику кількість бідного люду і особливо дітей. Їх щороку помирало близько 40 %. Медичне ж обслуговування населення було вкрай незадовільним. У місті діяла земська лікарня, в якій працювали фельдшер і аптекар. За 1890 рік тут лікувалось 6270 чоловік (з них 1630 селян). На їх утримання витрачено 1267 крб. 61 коп., тобто по 22 коп. на хворого. Крім земської, у місті була єврейська лікарня. Заможним верствам медичну допомогу подавали приватні лікарі. Бідні ж мешканці не мали можливості платити їм високі гонорари.
Терпіли бідняки і від темряви. Здебільшого їхні діти зовсім не вчилися. В кращому разі вони рік або два відвідували церковнопарафіяльні школи, яких у місті було 2. У 1903 році в Балті відкрилася прогімназія (у 1910 році перетворена на гімназію) і вище початкове училище, але в них навчалися переважно діти із заможних сімей. Крім того, існувало єврейське однокласне училище. В кожному з цих освітніх закладів навчалося 120-150 учнів. У місті працювала лише одна бібліотека. Зате було понад 20 церков і молитовних будинків, 2 в’язниці. З їх допомогою уряд намагався тримати населення в покорі. Але марні були ці намагання. Трудящі міста не стояли осторонь революційних подій.
Діяльність марксистських організацій в країні сприяла проникненню соціал-демократичних ідей і в Балту. На початку 1903 року професійний революціонер член РСДРП Я.Н. Бранденбурзький створює тут соціал-демократичну групу іскрівського напряму. Активними її членами були А. Якимов, А. Шаргородський, М. Кучерський та інші. Соціал-демократи Балти не обмежувалися агітаційною роботою. Вже в середині липня 1903 року під їх керівництвом застрайкували шевські підмайстри і прикажчики. Страйк ери вимагали скорочення робочого дня і підвищення заробітної плати. За шевцями виступили пекарі. Вони кілька разів кидали роботу і таки домоглися підвищення платні з 4 до 8 крб. на тиждень. У 1904 році трудівники Балти під керівництвом соціал-демократів відзначили день 1 Травня. В серпні того ж року робітники провели сходку протесту проти російсько-японської війни. Поліція розігнала її і заарештувала 57 робітників, у т.ч. 13 жінок.
Настав січень 1905 року. Звістка про криваві події в Петербурзі дійшла і до Балти. Група РСДРП, в якій тоді працював видатний більшовик К. О. Левицький (партійна кличка Йосип Іванович), організувала в місті ряд політичних демонстрацій та мітингів на знак солідарності з трудящими столиці. У наступні місяці в Балті відбулися страйки робітників цукеркової та тютюнової фабрик, млинів.
Місцеві соціал-демократи поширювали серед трудівників політичну літературу, зокрема брошуру В.І. Леніна «До селянської бідноти», накривала грабіжницьку політику російського царизму, вели наполегливу боротьбу проти есерів та бундівців, що мали в Балті свої організації. Балтська група РСДРП встановила тісний зв'язок з Одеським соціал-демократичним комітетом і під його впливом рішуче відмежовувалася від меншовиків.
Керовані більшовиками трудящі Балти дедалі рішучіше піднімались на боротьбу проти самодержавства, капіталістів і поміщиків. Відбуваються страйки на шкіряному та пивоварному заводах, друкарні та інших підприємствах. Робітники ставили адміністрації не лише економічні, а й політичні вимоги. Повсюди виникали профспілки, страхові каси. Під впливом