Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ухожанського. «Найбільше зло, - писала 9 жовтня 1920 року газета «Большевик», - це надзвичайно розвинений бандитизм. Особливо лютували зграї Заболотного». На початку того ж року з числа членів КП(б)У і КСМУ був створений загін частин особливого призначення – ЧОП, яким керувала трійка по боротьбі з бандитизмом на чолі з керівником Балтської надзвичайної комісії С.П. Тарасовим. Проти бандитів активно діяла надіслана в Балту кавалерійська бригада на чолі з Г.І. Котовським. 5 травня в районі Крижополя котовці знищили зграю Тютюнника. У другій половині серпня великої поразки було завдано і банді Заболотного. Внаслідок активних дій бригада, загонів ЧОП, допомоги місцевого населення, а також амністії, яку у березні 1921 року проголосив V Всеукраїнський з’їзд Рад, бандитизм у повіті пішов на спад. У жовтні 1921 року в Балту добровільно з’явилися з повинною 200 бандитів на чолі з своїм «батьком» Малим. Всього за 1921 рік перестали існувати 199 різних куркульських зграй. У січні 1922 року з бандитизмом в повіті було покінчено.
Безмірна віра трудящих в торжество ленінських ідей допомогла їм не тільки справитися з бандитизмом, а й успішно подолати величезні труднощі, пов’язані з розрухою і голодом. «Політичний стан в повіті непоганий, - читаємо в одному з документів того часу, - економічний стан задовільний. Політичний бандитизм не проявляється… Радянський апарат в повіті в організаційному відношенні зміцнів і справляється з своїми обов’язками. Сільське господарство відбудовується. Все це створює тверду економічну і політичну базу для Радянської влади в Балтському повіті».
В 1921 році у зв’язку із запровадженнями непу розгорнула діяльність споживспілка. Вона робила товарообмін операції через сільські та міські споживачі організації. Цей товарообмін в якійсь мірі послаблював напружене становище з продовольством. У 1921 році в 14 волостях Балтського повіту був неврожай. 25 % господарств ледве повернули насіння. І все ж, незважаючи на важкий стан у повіті з хлібом, трудящі чим могли допомагали населенню губерній, які потерпіли від посухи. На підприємствах міста і по селах у фонд допомоги голодуючим збиралися продовольчі товари, кошти. Трудящі приймали до себе переселенців та їхніх дітей. Тільки в березні 1922 року в повіті розмістили 200 хлопчиків і дівчаток з Поволжя. Цього ж місяця в Балту приїхали М.І. Калінін і Г.І. Петровський. Виступаючи на мітингах та партзборах, вони закликали трудящих міста і повіту посилати допомогу голодуючим, боротися з розрухою, щоб якомога швидше вийти з продовольчої кризи.
У це тяжкий час партійні і радянські органи роблять все можливе для поліпшення матеріального становища трудівників Балти. Міську бідноту поселяють в хороші квартири, розподіляють між нею промислові товари тощо. У 1923 році постійну допомогу від держави отримують 220 членів сімей червоноармійців і жертв білого терору.
Протягом 1920-1923 рр. чимало було зроблено в справі охорони здоров’я трудящих. До літа 1920 року в основному покінчили з епідеміями. Велику роль у цьому відіграв протиепідемічний загін, надісланий з Одеси. При його сприянні споруджувалися лікарні, медпункти. У 1923 році в повіті було вже 11 лікарень і 23 дільничні амбулаторії, працювали секція охорони дитинства, будинок для малят, ясла. В місті відкрито 10 будинків для безпритульних дітей. Цією роботою займався здебільшого жіночий відділ, створений при Балтському повітовому парткомі. В його організації дійову допомогу подав Одеський відділ по роботі серед жінок, яким керувала Г.М. Панкратова (згодом відомий історик). Жінки провадили роботу також в громадських їдальнях, дитячих яслах, школах.
Величезні труднощі довелося долати відділу народної освіти. За час громадянської війни багато шкільних будинків було зруйновано. Не вистачало підручників, зошитів, відчувалась гостра нестача вчителів. Незважаючи на це, у 1920 році дітей в школах вчилося більше, ніж до революції. Для підготовки педагогічних кадрів у Балті створено куси. У липні 1920 року в місті відбувся з’їзд учителів, на якому розроблено програму розвитку народної освіти в повіті. В Балті проводилося велике культурне будівництво. На початок 1923 року тут працювало вже 5 загальноосвітніх
Балта
Сторінка 10 з 16
повіті. У цей тривожний час бандити вбили членів Балтської Ради П.Астратонова, В. Вайштейна, Ф. Крижанівського, по-звірячому закололи вилами комсомолку К. Самойлову, порубали Є. Сорокатого і С. Безмірна віра трудящих в торжество ленінських ідей допомогла їм не тільки справитися з бандитизмом, а й успішно подолати величезні труднощі, пов’язані з розрухою і голодом. «Політичний стан в повіті непоганий, - читаємо в одному з документів того часу, - економічний стан задовільний. Політичний бандитизм не проявляється… Радянський апарат в повіті в організаційному відношенні зміцнів і справляється з своїми обов’язками. Сільське господарство відбудовується. Все це створює тверду економічну і політичну базу для Радянської влади в Балтському повіті».
В 1921 році у зв’язку із запровадженнями непу розгорнула діяльність споживспілка. Вона робила товарообмін операції через сільські та міські споживачі організації. Цей товарообмін в якійсь мірі послаблював напружене становище з продовольством. У 1921 році в 14 волостях Балтського повіту був неврожай. 25 % господарств ледве повернули насіння. І все ж, незважаючи на важкий стан у повіті з хлібом, трудящі чим могли допомагали населенню губерній, які потерпіли від посухи. На підприємствах міста і по селах у фонд допомоги голодуючим збиралися продовольчі товари, кошти. Трудящі приймали до себе переселенців та їхніх дітей. Тільки в березні 1922 року в повіті розмістили 200 хлопчиків і дівчаток з Поволжя. Цього ж місяця в Балту приїхали М.І. Калінін і Г.І. Петровський. Виступаючи на мітингах та партзборах, вони закликали трудящих міста і повіту посилати допомогу голодуючим, боротися з розрухою, щоб якомога швидше вийти з продовольчої кризи.
У це тяжкий час партійні і радянські органи роблять все можливе для поліпшення матеріального становища трудівників Балти. Міську бідноту поселяють в хороші квартири, розподіляють між нею промислові товари тощо. У 1923 році постійну допомогу від держави отримують 220 членів сімей червоноармійців і жертв білого терору.
Протягом 1920-1923 рр. чимало було зроблено в справі охорони здоров’я трудящих. До літа 1920 року в основному покінчили з епідеміями. Велику роль у цьому відіграв протиепідемічний загін, надісланий з Одеси. При його сприянні споруджувалися лікарні, медпункти. У 1923 році в повіті було вже 11 лікарень і 23 дільничні амбулаторії, працювали секція охорони дитинства, будинок для малят, ясла. В місті відкрито 10 будинків для безпритульних дітей. Цією роботою займався здебільшого жіночий відділ, створений при Балтському повітовому парткомі. В його організації дійову допомогу подав Одеський відділ по роботі серед жінок, яким керувала Г.М. Панкратова (згодом відомий історик). Жінки провадили роботу також в громадських їдальнях, дитячих яслах, школах.
Величезні труднощі довелося долати відділу народної освіти. За час громадянської війни багато шкільних будинків було зруйновано. Не вистачало підручників, зошитів, відчувалась гостра нестача вчителів. Незважаючи на це, у 1920 році дітей в школах вчилося більше, ніж до революції. Для підготовки педагогічних кадрів у Балті створено куси. У липні 1920 року в місті відбувся з’їзд учителів, на якому розроблено програму розвитку народної освіти в повіті. В Балті проводилося велике культурне будівництво. На початок 1923 року тут працювало вже 5 загальноосвітніх