Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
прямували озброєні до зубів айстро-німецькі війська.
8 березня 1918 року місто захопили інтервенти і їх прислужники – гайдамаки. Більшовики Балти змушені були тимчасово піти в підпілля, звідки вони організовували виступи населення проти окупантів, провадили революційну агітацію у військах противника.
Дисципліна в армії окупантів падала. В донесенні балтського старости від 13 березня повідомлялося, що солдати з австрійських ешелонів провадили і роздавали жителям навколишніх сіл гвинтівки, патрони, бомби. Внаслідок цього селяни поголовно озброїлися і під керівництвом більшовиків організували на станції Балта збройну демонстрацію, спрямовану проти окупаційних властей.
У квітні 1918 року балтським підпільникам вдалося встановити зв’язки з Одесою. Звідти в Балту надіслали групу комуністів на чолі з Ф. Крижанівським. З цього часу робота в Балтському підпіллі стає систематичною. З кінця червня відновлюється діяльність партійної організації, налагоджуються зв’язки з селами. Особливо тісним був зв'язок з Березівкою, яка стала центром партизанського руху в повіті. За 12-20км від неї проходили важливі залізничні магістралі Бірзула-Одеса, Бірзула-Київ. Крім того, недалеко від села розкинулися ліси. Тут і був сформований партизанський загін І.К. Дячишина. Через балтське підпілля партизани встановили зв’язки з Бюро для керівництва повстанською боротьбою в тилу окупантів, створеним у квітні 1918 року. Для забезпечення партійного керівництва загоном Бюро направило до Березівки свого представника А.З. Кузнецова. У червні в Березівці відбулося спільне засідання Балтського підпільного партійного комітету і партійного керівництва загону, на якому створено повітовий повстанський комітет на чолі з І.К. Дячишиним в А.З. Кузнецовим. На цьому ж засіданні Ф. Крижанівського і Л. Безносова обрали делегатами на I з’їзд КП (б)У, який відбувся 5-12 липня 1918 року в Москві.
Після повернення їх в Балту було скликано нараду. Делегати поздоровили присутніх із створенням Комуністичної партії більшовиків України і розповіли про завдання, яке поставив з’їзд перед українськими комуністами, - готували збройне повстання трудних проти іноземних загарбників і внутрішньої контрреволюції. Після цієї наради підпільники ще енергійніше стали готуватися до боротьби з ворогами. Особливу увагу вони приділяли роботі по розкладанню військ окупантів і створенню нових повстанських загонів в селах повіту. На сторону партизанів переходили тисячі селян, силою мобілізованих до гетьманської армії.
Сили об’єднаного партизанського загону зростали. Кожний підрозділ цього загону носив назву свого села. Були тут Березівська, Обжилянська, Оленівська та інші роти. У вересні відбулася нарада в штабі І.К. Дячишина, де встановлено строки виступу проти ворога – 24 вересня 1918 року. Протягом кількох днів йшли запеклі бої з окупантами і гетьманцями в районі сіл Мошнягів і Фернатії. Перейшовши в наступ, партизани визволили західну частину повіту. 29 вересня вони вийшли на найближчі підступи до Балти. Зосередивши тут значні сили, народні месники 4 жовтня почали штурм міста. Того ж дня жителі Балти під керівництвом більшовиків підняли повстання. Вони роззброїли ескадрон державної варти і, оволодівши тюрмою, звільнили політичних в'язнів. На світанку 5 жовтня повстанці з’єдналися з партизанським загоном І.К. Дячишина. Над містом знов замайорів червоний прапор.
Відразу ж було вжито заходів до сформування органів робітничо-селянської влади. Партизанський штаб організував нові загони з селян і робітників, які приходили в Балту з сусідніх повітів. Вони брали участь у визволенні від окупантів Любашівки, Ананьєва, Бірзули, а в листопаді у тісному контакті з партизанами Придністров’я здійснили похід на Роздільну, Тирасполь, Одесу.
Під ударами Червоної Армії з фронту і партизанів з тилу війська окупанта поспішно залишали територію України. Але на цьому боротьба не закінчилася. В середині листопада 1918 року замість збанкрутілого уряду гетьмана Скоропадського блок буржуазно-націоналістичних партій створив Директорію. В Балті, куди перебазувалися партизанські загони Дячишина,
Балта
Сторінка 7 з 16
комітет. Дві години більшовики з допомогою робітників відбивали атаки ворога. А не коли в бій вступив загін гайдамаків, вони змушені були відступити до залізничної станції Балта. Другого дня частини Червоної Армії визволили місто. Проте залишатись тут було небезпечно: на Балту 8 березня 1918 року місто захопили інтервенти і їх прислужники – гайдамаки. Більшовики Балти змушені були тимчасово піти в підпілля, звідки вони організовували виступи населення проти окупантів, провадили революційну агітацію у військах противника.
Дисципліна в армії окупантів падала. В донесенні балтського старости від 13 березня повідомлялося, що солдати з австрійських ешелонів провадили і роздавали жителям навколишніх сіл гвинтівки, патрони, бомби. Внаслідок цього селяни поголовно озброїлися і під керівництвом більшовиків організували на станції Балта збройну демонстрацію, спрямовану проти окупаційних властей.
У квітні 1918 року балтським підпільникам вдалося встановити зв’язки з Одесою. Звідти в Балту надіслали групу комуністів на чолі з Ф. Крижанівським. З цього часу робота в Балтському підпіллі стає систематичною. З кінця червня відновлюється діяльність партійної організації, налагоджуються зв’язки з селами. Особливо тісним був зв'язок з Березівкою, яка стала центром партизанського руху в повіті. За 12-20км від неї проходили важливі залізничні магістралі Бірзула-Одеса, Бірзула-Київ. Крім того, недалеко від села розкинулися ліси. Тут і був сформований партизанський загін І.К. Дячишина. Через балтське підпілля партизани встановили зв’язки з Бюро для керівництва повстанською боротьбою в тилу окупантів, створеним у квітні 1918 року. Для забезпечення партійного керівництва загоном Бюро направило до Березівки свого представника А.З. Кузнецова. У червні в Березівці відбулося спільне засідання Балтського підпільного партійного комітету і партійного керівництва загону, на якому створено повітовий повстанський комітет на чолі з І.К. Дячишиним в А.З. Кузнецовим. На цьому ж засіданні Ф. Крижанівського і Л. Безносова обрали делегатами на I з’їзд КП (б)У, який відбувся 5-12 липня 1918 року в Москві.
Після повернення їх в Балту було скликано нараду. Делегати поздоровили присутніх із створенням Комуністичної партії більшовиків України і розповіли про завдання, яке поставив з’їзд перед українськими комуністами, - готували збройне повстання трудних проти іноземних загарбників і внутрішньої контрреволюції. Після цієї наради підпільники ще енергійніше стали готуватися до боротьби з ворогами. Особливу увагу вони приділяли роботі по розкладанню військ окупантів і створенню нових повстанських загонів в селах повіту. На сторону партизанів переходили тисячі селян, силою мобілізованих до гетьманської армії.
Сили об’єднаного партизанського загону зростали. Кожний підрозділ цього загону носив назву свого села. Були тут Березівська, Обжилянська, Оленівська та інші роти. У вересні відбулася нарада в штабі І.К. Дячишина, де встановлено строки виступу проти ворога – 24 вересня 1918 року. Протягом кількох днів йшли запеклі бої з окупантами і гетьманцями в районі сіл Мошнягів і Фернатії. Перейшовши в наступ, партизани визволили західну частину повіту. 29 вересня вони вийшли на найближчі підступи до Балти. Зосередивши тут значні сили, народні месники 4 жовтня почали штурм міста. Того ж дня жителі Балти під керівництвом більшовиків підняли повстання. Вони роззброїли ескадрон державної варти і, оволодівши тюрмою, звільнили політичних в'язнів. На світанку 5 жовтня повстанці з’єдналися з партизанським загоном І.К. Дячишина. Над містом знов замайорів червоний прапор.
Відразу ж було вжито заходів до сформування органів робітничо-селянської влади. Партизанський штаб організував нові загони з селян і робітників, які приходили в Балту з сусідніх повітів. Вони брали участь у визволенні від окупантів Любашівки, Ананьєва, Бірзули, а в листопаді у тісному контакті з партизанами Придністров’я здійснили похід на Роздільну, Тирасполь, Одесу.
Під ударами Червоної Армії з фронту і партизанів з тилу війська окупанта поспішно залишали територію України. Але на цьому боротьба не закінчилася. В середині листопада 1918 року замість збанкрутілого уряду гетьмана Скоропадського блок буржуазно-націоналістичних партій створив Директорію. В Балті, куди перебазувалися партизанські загони Дячишина,