Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Заворушення селян тривали і в 1912 році. В січні 1914 року вони відмовилися охороняти поштово-телеграфну контору і винну крамницю, що належали казні, виділити посланців у розпорядження урядника та чергових десяцьких становому приставу. Знову розпочалося
розслідування в департаменті поліції, після чого ЗО чоловік було заарештовано і справу на них передано до суду.
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції боротьба селян в Татарбунарах загострилася. Станового пристава, його помічника, урядника, письмоводителя і весь склад старого волосного управління за постановою місцевого суду було заарештовано, викрито їх кримінальні злочини по службі. На сходці відбулися вибори волосного комітету.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції з Одеси в село приїхав більшовик (ім'я його залишилось невідомим) і сформував з селян-бідняків бойовий загін. На зборах загону посланець розповів про події в Петрограді, закликав до боротьби за встановлення влади Рад. Загін, утворений в Татарбунарах, конфіскував поміщицькі маєткі, обмежив володіння церкви, роздав безземельним селянам землю.
Спираючись на безземельних і селян-бідняків, татарбунарські революціонери
допомагали встановленню і зміцненню Радянської влади на півдні Бессарабії. Коли
стало відомо, що «Сфатул-Церій» готує зраду, а частина губернського з`їзду в Кишиневі сліпо плентається за ним, татарбунарці виявили недовір`я першому делегатові і від волості послали на з`їзд нового делегата. Прибувши в Кишинів, він від імені трудящих Татарбунарської волості засудив зрадницьку позицію «Сфатул-Церія» і губернського з'їзду.
Скориставшись винятково важким становищем молодої Радянської держави,
Боярська Румунія в січні 1918 року почала окупацію Бессарабії. Трудящі Татарбунар готували рішучу відсіч загарбникам. Молодь організувала бойовий загін, який взяв охорону села в свої руки. Коли наблизились окупанти, розпочалися великі бої, які тривали з кінця січня до початку березня 1918 року. Зламати опір революційних сил окупанти змогли лише за допомогою німецько-австрійських війск. 5 березня боярська Румунія впустила їх у Бессарабію, звідки вони пішли на Одесу.
Настали важкі роки румуно-боярського панування. Спочатку окупанти намагалися відновити поміщицьке землеволодіння звичайним розпорядженням. Коли це стало неможливим, румунський уряд розпочав т. зв. земельну реформу, яка проводилась з 1918 по 1924 рік. Процес обезземелення селян тривав і після реформи. Не кожний міг викупити землю, оскільки на неї встановлювалася висока ціна. До того ж румунський уряд замість обіцяних 40 років розстрочки вирішив зібрати гроші за 5 років. Крім викупних сум, селяни змушені були сплачувати великі податки — 800 лей з душі, що становили пересічно 4 тис. лей на селянський двір. Щоб розрахуватися з боргами, багатьом господарствам доводилося спродувати свої наділи. Цим, звичайно, користалися багатії, скуповуючи землю за дешеву ціну. В результаті реформи румунські бояри і куркулі захопили в Татарбунарах 50 проц. землі.
Розорювалося селянство і від того, що не мало де збувати продукцію, оскільки Татарбунари були відірвані від традиційних базарів Одеси та інших міст на сході. Стало типовим явищем, коли в селянина, що не мав чим сплатити податки, перцептори (збирачі податей) забирали майно і худобу. Не було худоби — виймали вікна й двері. Розпродаж майна
Татарбунари
Сторінка 3 з 11
переселятися на відруби, виходити з общини. Тут же поліція багатьох заарештувала, на інших наклала штрафи, але свого не добилась.Заворушення селян тривали і в 1912 році. В січні 1914 року вони відмовилися охороняти поштово-телеграфну контору і винну крамницю, що належали казні, виділити посланців у розпорядження урядника та чергових десяцьких становому приставу. Знову розпочалося
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції боротьба селян в Татарбунарах загострилася. Станового пристава, його помічника, урядника, письмоводителя і весь склад старого волосного управління за постановою місцевого суду було заарештовано, викрито їх кримінальні злочини по службі. На сходці відбулися вибори волосного комітету.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції з Одеси в село приїхав більшовик (ім'я його залишилось невідомим) і сформував з селян-бідняків бойовий загін. На зборах загону посланець розповів про події в Петрограді, закликав до боротьби за встановлення влади Рад. Загін, утворений в Татарбунарах, конфіскував поміщицькі маєткі, обмежив володіння церкви, роздав безземельним селянам землю.
Спираючись на безземельних і селян-бідняків, татарбунарські революціонери
допомагали встановленню і зміцненню Радянської влади на півдні Бессарабії. Коли
стало відомо, що «Сфатул-Церій» готує зраду, а частина губернського з`їзду в Кишиневі сліпо плентається за ним, татарбунарці виявили недовір`я першому делегатові і від волості послали на з`їзд нового делегата. Прибувши в Кишинів, він від імені трудящих Татарбунарської волості засудив зрадницьку позицію «Сфатул-Церія» і губернського з'їзду.
Скориставшись винятково важким становищем молодої Радянської держави,
Боярська Румунія в січні 1918 року почала окупацію Бессарабії. Трудящі Татарбунар готували рішучу відсіч загарбникам. Молодь організувала бойовий загін, який взяв охорону села в свої руки. Коли наблизились окупанти, розпочалися великі бої, які тривали з кінця січня до початку березня 1918 року. Зламати опір революційних сил окупанти змогли лише за допомогою німецько-австрійських війск. 5 березня боярська Румунія впустила їх у Бессарабію, звідки вони пішли на Одесу.
Настали важкі роки румуно-боярського панування. Спочатку окупанти намагалися відновити поміщицьке землеволодіння звичайним розпорядженням. Коли це стало неможливим, румунський уряд розпочав т. зв. земельну реформу, яка проводилась з 1918 по 1924 рік. Процес обезземелення селян тривав і після реформи. Не кожний міг викупити землю, оскільки на неї встановлювалася висока ціна. До того ж румунський уряд замість обіцяних 40 років розстрочки вирішив зібрати гроші за 5 років. Крім викупних сум, селяни змушені були сплачувати великі податки — 800 лей з душі, що становили пересічно 4 тис. лей на селянський двір. Щоб розрахуватися з боргами, багатьом господарствам доводилося спродувати свої наділи. Цим, звичайно, користалися багатії, скуповуючи землю за дешеву ціну. В результаті реформи румунські бояри і куркулі захопили в Татарбунарах 50 проц. землі.
Розорювалося селянство і від того, що не мало де збувати продукцію, оскільки Татарбунари були відірвані від традиційних базарів Одеси та інших міст на сході. Стало типовим явищем, коли в селянина, що не мав чим сплатити податки, перцептори (збирачі податей) забирали майно і худобу. Не було худоби — виймали вікна й двері. Розпродаж майна